Рішення № 85564297, 12.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7186/18

Провадження № 2/638/549/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Мунтяну І.І.

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Харківської міської фінансово – кредитної спілки «Криниця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Харківська міська фінансово – кредитна спілка «Криниця» звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитними договорами № 103-15 від 13.07.2015 року та № 20-15 від 23.02.2015 року в загальному розмірі 300260 грн., судовий збір у розмірі 4504 грн. та 881 грн. за забезпечення позову.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 23.02.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20-15, цільове призначення кредитного договору – споживчий кредит, згідно якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у сумі 37000 грн., а останній зобов`язався повернути кредит в строк до 23.02.2017 рок. 13.07.2015 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 103-15, згідно умов якого кредитна спілка надала ОСОБА_1 кредит у сумі 70000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит в строк до 13.01.23016 року. Взятих на себе зобов`язань відповідач не виконує, у зв`язку з чим, станом на 17.05.2018 року виникла заборгованість у розмірі 300260 грн. Крім того, з 10.09.2008 року ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, враховуючи цільове призначення кредиту просили стягнути вказану суму боргу солідарно з відповідачів.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, надала письмовий відзив на позов, згідно якого просила відмовити в частині вимог про стягнення з неї суми заборгованості по кредитам, посилаючись на відсутність доказів використання цих коштів на потреби сім`ї.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

23.02.2015 року між Харківською міською фінансово – кредитною спілкою «Криниця» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 20-15, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 37000 грн. зі сплатою 60 % річних, строком повернення до 23.03.2015 року, цільове призначення- споживчий кредит.

13.07.2015 року між Харківською міською фінансово – кредитною спілкою «Криниця» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103-15, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 70000 грн. зі сплатою 42 % річних, строком повернення до 13.01.2016 року, цільове призначення- споживчий кредит.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на 17.05.2018 року у відповідача виникла заборгованість за кредитними договорами у розмірі 300260 грн., яка складається з суми заборгованості за кредитним договором № 21-12 від 23.02.2015 року – 37000 грн.; заборгованості за кредитним договором № 104-15 від 13.07.2015 року – 70000 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту по кредитному договору № 104-15 від 13.07.2015 року – 127400 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту по кредитному договору № 21-15 від 23.02.2015 року – 65860 грн.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача Харківської міської фінансово – кредитної спілки «Криниця» сума заборгованості за кредитними договорами № 103-15 від 13.07.2015 року та № 20-15 від 23.02.2015 року в загальному розмірі 300260 грн., оскільки відповідач всупереч діючому законодавству та умовам договору не виконав у повному обсязі обов`язки по вказаному вище кредитному договору.

Щодо солідарного стягнення суми заборгованості за кредитними договорами суд залишає цю частину вимог без задоволення з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю, інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватись при поділі майна подружжя.

Отже, у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані грошові кошти та набуту нерухомість, внаслідок укладення кредитного договору також виникає зобов`язання в інтересах сім`ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 27 квітня 2016 року № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року № 6-539цс16.

Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Встановивши на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, що кредитні кошти отримані ОСОБА_1 на споживчі цілі, відсутність доказів, які б свідчили про їх використання в інтересах сім`ї під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про те, що у відповідачів не виникло зобов`язання у вигляді повернення на користь фінансово – кредитної спілки кредитних коштів.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати у справі, а саме судовий збір в сумі 4504 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,141,263,264,265 ЦПК України, ст. ст. 4,5,16,509, 526, 530, 533, 536, 553,554,589,610,611,612,1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Харківської міської фінансово – кредитної спілки «Криниця» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 . НОМЕР_1 , зареєстрований за адерсою: АДРЕСА_1 ) на користь Харківської міської фінансово – кредитної спілки «Криниця» (код ЄДРПОУ 0671678, адреса: м. Харків, вул.Максиміліанівська,7) заборгованість за кредитними договорами № 103-15 від 13.07.2015 року та № 20-15 від 23.02.2015 року в загальному розмірі 300260 грн. (триста тисяч двісті шістдесят гривень), судовий збір у розмірі 4504 грн. (чотири тисячі п`ятсот чотири гривні)

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий