Ухвала суду № 85564199, 08.11.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3547/19

провадження №2/619/1349/19

Ухвала

8 листопада 2019 року

м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області, суддя Нечипоренко І.М.,

імена (найменування) учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Питання, що вирішується ухвалою.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить витребувати автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 у відповідача та зобов`язати передати автомобіль їй.

Ухвалою суду від 08.11.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

До суду надійшла заява позивача, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 посилаючись на те, що відповідач не має наміру повертати автомобіль, погрожуючи продати його на запчастини, спалити або ініціювати викрадення.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснено в п.п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову, є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі. позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення по справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Так, загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Як убачається з позовної заяви, предметом позову ОСОБА_1 є витребування з чужого незаконного володіння, а саме від ОСОБА_2 автомобіля Opel Astra, 2010р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому у такому майновому спорі вимога про забезпечення позову спрямована на недопущення зміни правового статусу вказаного рухомого майна та його збереження до вирішення справи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: "Stretch проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року, "Sporrong and Lonnroth проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Gashi проти Хорватії" від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати щодо сумісності заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Таким чином, наявні обставини, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких звернулася до суду позивач, забезпечення позову шляхом накладення арешту є цілком доречним, обґрунтованим, достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, тому заява підлягає задоволенню.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до якого, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль Opel Astra, 2010р.в., кузов НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області відповідно до пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Повний текст ухвали складено 12.11.2019.

Суддя І. М. Нечипоренко