Рішення № 85564132, 23.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 640/15036/18

Провадження № 2/638/4980/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шестака О.І.,

за участі секретаря судового засідання – Цуваревої Р.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про надання житлового приміщення взамін зруйнованого,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 20.08.2018 року звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовною заявою до Харківської міської ради про надання житлового приміщення взамін зруйнованого.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 26 квітня 2011 р. по 30 жовтня 2014 р. позивач відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби. На момент затримання був зареєстрований за місцем мешкання в квартирі АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що після звільнення з місця позбавлення волі він прибув за адресою своєї реєстрації, як вказано в довідці про звільнення, але будинок АДРЕСА_2 виявився знесений. Рідна бабка позивача – ОСОБА_2 , яка раніше також була зареєстрована за тою ж адресою, що й позивач, мешкала в кв. АДРЕСА_3 , куди була відселена на підставі рішення виконкому ХМР № 337 від 22.05.2013 р. Позивач вважає, що при вирішенні цього питання міською владою не були враховані його законні права як мешканця знесеного будинку, який за рішенням Дзержинського райвиконкому від 25.12.1990 р. № 327/55 в цілому було визнано ветхим, зі зносом 73 %.

Позивач вважає, що органом виконавчої влади були грубо порушені його Конституційні права, як громадянина України, та права, які гарантує мешканцям житлового фонду діючий Житловий Кодекс Української PCP, зокрема порушено п.7 ст. 71 Житлового Кодексу України та ст. 47 Конституції України.

Також позивач зазначає, що органи міської влади повинні були надати житло з урахуванням норм житлової площі, встановленої ЖК Української PCP, враховуючи його права як мешканця квартири в знесеному будинку.

Позивач зазначає, що рішення суду про позбавлення його права користування житловою площею не має.

Ст. 9 ЖК Української PCP обумовлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування жилого приміщення.

Ст. 112 ЖК Української PCP передбачено, що якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом, громадянам, виселеним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення залежно від належності будинку надається виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів чи державою. Позивач зауважує, що саме так орган місцевого самоврядування вирішив питання, надав житло ОСОБА_2 , проте не були врахував інтереси позивача, як мешканця аварійного будинку, формально пославшись на те, що місце перебування позивача невідоме.

Позивач зазначає, що його звернення в досудовому порядку до Харківської міської ради про поновлення прав не були прийняти до уваги. Відповідальні особи відмовляли йому в задоволенні законних прав, посилаючись на норми закону, що не відповідають, на думку позивача, дійсному положенню речей в його питанні.

У зв`язку із вищенаведеним позивач просить суд зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ізольоване жиле приміщення взамін квартири 9, що АДРЕСА_2 з урахуванням норм, встановлених житловим законодавством України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.08.2018 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради і надання житлового приміщення взамін зруйнованого направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома.

Представник відповідача, в порядку ст. 43 ЦПК України, надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Питання, пов`язані з обліком та розподілом ізольованих житлових приміщень, у тому числі з частковими комунальними зручностями, вирішуються Харківською міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п.2 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Житлового кодексу Української PCP, громадяни засуджені до позбавлення волі на термін 6 місяців та більше знімаються з квартирного обліку (якщо вони перебували на квартирному обліку, ОСОБА_1 на квартирному обліку не перебував). Таким чином, якби позивач і перебував на квартирному обліку він був би знятий з квартирного обліку.

Відповідно до інформації управління обліку та розподілу житлової площі ОСОБА_3 неодноразово був проінформований що громадяни, які не перебувають на квартирному обліку безкоштовною житловою площею забезпечуватись не можуть.

Згідно зі ст. 71 Житлового кодексу Української PCP внесені зміни від 2000 року, житлове приміщення зберігається за засудженими до позбавлення волі на протязі всього періоду часу перебування від вартою або відбування покарання.

Таким чином після прибуття з місць позбавлення волі ОСОБА_3 має право повернутись в той населений пункт де проживав до засудження і проживати за місцем своєї реєстрації, якої його не позбавляли.

Однак, якщо раніше засуджений має бажання обрати своїм місцем реєстрації та проживання інший населений пункт або іншу адресу мешкання, або якщо займане ним раніше житло не збереглось - громадянин може забезпечуватись житловою площею тільки на загальних засадах, тобто ОСОБА_3 повинен стати на квартирний облік.

Окрім цього в управлінні обліку та розподілу житлової площі відсутні відомості про те що Харківською міською радою та її виконавчими органами приймалось рішення про знесення будинків по АДРЕСА_2 .

Таким чином, на думку представника відповідача, на даний час Виконавчій комітет Харківської міської ради не має законних підстав і можливості надати житлову площу ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про звільнення наданої до матеріалів позову в якій зазначено, що позивач засуджений 30.08.2013 року Червонозаводський районним судом м. Харкова.

У зв`язку з рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.05.2013 № 337 затверджено протокол міської громадської комісії з житлових питань № 7 від 16.05.2013 року про прийняття ОСОБА_2 (бабусі позивача) як виняток на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умові включення її в пільговий список позачерговиків. Цим же рішення надано ОСОБА_2 (до підходу черги на отримання впорядкованого житла) квартири АДРЕСА_3 .

Відповідач стверджує, що позивачу було запропоновано зареєструватись за адресою наданою його бабусі, однак він відмовився.

Також відповідач звертає увагу суду на той факт, що вказана житлова площа надана бабусі позивача була за нею зареєстрована 27.07.2015 року відповідно до свідоцтва про право власності № 1-15-319346-Ц1, та відповідно до договору купівлі-продажу від 26.08.2015 року продана третій особі.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу Української PCP громадяни забезпечуються житловою площею у порядку черговості, яка визначається за датою прийняття на облік, або включення до пільгового списку.

Згідно пункту 47 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській PCP», затверджених постановою Ради міністрів Української PCP № 470 від 11.12.1984 р., громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом.

З вищенаведеного вбачається, що жилі приміщення надаються в порядку черговості всім громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, навіть серед тих осіб, які потребують соціальної захищеності згідно із законодавством.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради, про надання житлового приміщення взамін зруйнованого - відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного:

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Приписами ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий ЦВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл., 20 листопада 1999 р., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно довідки про звільнення Серії ХАР № 03276 ОСОБА_1 в період з 26 квітня 2011 р. по 30 жовтня 2014 р. відбував покарання в установі Державної кримінально-виконавчої служби.

На момент затримання був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був звільнений згідно ст. 81 КК України та ухвали Орджонікідзевського райсуду м. Харкова від 22.10.2014 року і відбув із установи Державної кримінально-виконавчої служби до місця проживання АДРЕСА_4 .

В позовній заяві та під час судового засідання ОСОБА_1 зазначає, що прибув за адресою своєї реєстрації, але будинок АДРЕСА_2 виявився напівзруйнованим та не придатним для проживання.

Згідно приписів п. 7 ч. 2 ст. 71 Житлового Кодексу Української PCP Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї. Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання. У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Стосовно інформації про знесення будинку АДРЕСА_2 , судом встановлено, що згідно відповіді від 31.05.2018 № 12268/0/226-18 Департаменту територіального контролю Харківської міської ради на адвокатській запит від 14.05.2018 року (вх. № 8924/0/3-18 від 23.05.2018), відповідно до інформації Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради Харківською міською радою чи її виконавчим комітетом рішень про знесення будинку за АДРЕСА_2 не приймалось; згідно отриманих відомостей від Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану та Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, у останніх відсутня будь-яка інформація щодо надання права користування земельною ділянкою для нового будівництва за адресою: АДРЕСА_2 ; відповідно до інформації Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради відомості про те, яка організація здійснювала знесення будинку АДРЕСА_2 , відсутні. Разом з цим, при обстеженні будинку у 2015 році (за заявою ОСОБА_1 ), зі слів працівників дільниці № 10 КП «Жилкомсервіс», які обслуговували цей будинок, вказаний будинок, після відселення останнього мешканця ОСОБА_2 , був розібраний на будівельні матеріали мешканцями будинків, розташованих навколо.

Даний факт нічим не спростований, інших відомостей, стосовно знесення спірного будинку, у матеріалах справи не міститься, тому суд не має можливості встановити знесений чи ні будинок АДРЕСА_2 , а якщо знесений, то суд не може встановити відповідальних за це осіб та чи є відповідальним за це відповідач.

В судовому засіданні позивач повідомив суд, що мешкав у квартирі АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 з народження разом із матір`ю, вітчимом, сестрою, дядьком та бабусею. На момент початку відбування покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби 26 квітня 2011 року ОСОБА_1 був зареєстрований у цій квартирі разом із бабусею - ОСОБА_2 та дядьком, який в квартирі не проживав.

Рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 337 від 22.05.2013 р. «Про розгляд протоколу № 7 міської громадської комісії з житлових питань від 16.05.2013 року», яким протокол № 7 міської громадської комісії з житлових питань від 16.05.2013 року був затверджений, і пунктом 1.6.19. цього протоколу було зазначено та затверджене наступне:

«1.6.19. ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 1937 р.н., інвалід 2 групи, зареєстрована для проживання у квартирі АДРЕСА_6 до 1917р. побудови, за рішенням Дзержинського райвиконкому від 25.12.19990р. № 327/55 вцілому визнано ветхим, зі зносом 73%. На даній час у будинку на вказаній площі всього зареєстровано 3 особи (вона, син, 1965р.н., онук, 1982р.н.).

Згідно акту обстеження від 14.05.2013р. на даний час у будинку мешкає одна ОСОБА_2 Свідчення про фактичне місце проживання сина та онука невідомі.

Квартира № АДРЕСА_5 розташована на АДРЕСА_7 поверсі 2-поверхового цегляного будинку, зруйнована (відключене світло, газопостачання, водопостачання).

Приймаючи до уваги звернення КП «Жилкомсервіс» (балансоутримувача будинку), погіршення його технічного стану.

Запропонували: прийняти, як виняток, ОСОБА_2 на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов та включити до пільгового списку і надати, до підходу черги, квартиру

АДРЕСА_8 » вирішити питання щодо зняття з реєстраційного обліку сина та онука ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 в установленому законом порядку, у т.ч. у судовому.»

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , яка раніше також була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , згідно Рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради № 337 від 22.05.2013 р. було надано квартиру АДРЕСА_8 .

За твердженням представника відповідача у відзиві на позов, що не було заперечено позивачем у судовому засіданні, ОСОБА_1 було запропоновано зареєструватись за адресою наданою його бабусі, а саме: АДРЕСА_9 , на що він погодився. Проте позивач не скористався такою можливістю, пояснивши суду, що йому фактично відмовили у цьому, проте будь яких доказів, які б підтверджували таку відмову суду не надав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 була зареєстрована за ОСОБА_2 на праві приватної власності 27.07.2015 року відповідно до свідоцтва про право власності № 1-15-319346- НОМЕР_3 виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради.

26.08.2015 року квартира АДРЕСА_3 , що на праві приватної власності належала ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 26.08.2015 продана третій особі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив суд, що допомагав своїй бабусі із документальним оформленням вищезазначених правочинів.

Питання, пов`язані з обліком та розподілом ізольованих житлових приміщень, у тому числі з частковими комунальними зручностями, вирішуються Харківською міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до діючого законодавства України.

З метою реалізації громадянами гарантованого Конституцією України права на житло, комплексного регулювання відносин по забезпеченню громадян, які проживають в місті Харкові, житловими приміщеннями, у тому числі тих, які потребують соціального захисту, здійснення громадського контролю та гласності при встановленні черговості на отримання житлової площі, її розподілу, належного обліку звільненого житла та укріплення законності в галузі житлових відносин рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 року № 174/09 затверджено «Тимчасове положення про облік та розподіл житлової площі, що звільняється в місті Харкові».

Відповідно до п.2 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо обліку громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності; вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 40 Житлового кодексу Української PCP, громадяни засуджені до позбавлення волі на термін 6 місяців та більше знімаються з квартирного обліку (якщо вони перебували на квартирному обліку).

Позивач - ОСОБА_1 на квартирному обліку не перебував, та навіть, якщо б і перебував, то згідно приписів п. 4 ч.2 ст. 40 Житлового кодексу Української PCP , був би знятий з квартирного обліку.

Відповідно до ст. 43 Житлового кодексу Української PCP громадяни забезпечуються житловою площею у порядку черговості, яка визначається за датою прийняття на облік, або включення до пільгового списку.

Згідно пункту 47 «Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській PCP», затверджених постановою Ради міністрів Української PCP № 470 від 11.12.1984 р., громадяни, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, включаються в окремий список. Рішення про включення в цей список приймається відповідно виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів або адміністрацією підприємства, установи, організації чи органом кооперативної або іншої громадської організації і профспілковим комітетом.

З вищенаведеного вбачається, що жилі приміщення надаються в порядку черговості всім громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, навіть серед тих осіб, які потребують соціальної захищеності згідно із законодавством.

Судом встановлено, та не заперечується ОСОБА_1 , що на квартирному обліку в Управлінні обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради позивач не перебуває. Зі слів позивача, після звільнення з місць позбавлення волі йому пропонували стати на квартирний облік, але він відмовився, оскільки зрозумів, що житло йому відразу не нададуть, а для прискорення вирішення цього питання треба вчиняти незаконні дії.

Судом встановлено, що відповідно до інформації Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради ОСОБА_1 неодноразово був проінформований що громадяни, які не перебувають на квартирному обліку безкоштовною житловою площею забезпечуватись не можуть.

Суд погоджується із позицією відповідача, що у відповідності до ст. 71 Житлового кодексу Української PCP, житлове приміщення зберігається за засудженими до позбавлення волі на протязі всього періоду часу перебування від вартою або відбування покарання, таким чином після прибуття з місць позбавлення волі позивач має право повернутись в той населений пункт де проживав до засудження і проживати за місцем своєї реєстрації, якої його не позбавляли; однак, якщо раніше засуджений має бажання обрати своїм місцем реєстрації та проживання інший населений пункт або іншу адресу мешкання, або якщо займане ним раніше житло не збереглось - громадянин може забезпечуватись житловою площею тільки на загальних засадах, тобто ОСОБА_3 повинен стати на квартирний облік.

Згідно приписів ст. 42 Житлового кодексу Української РСР, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов та внесені до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов крім випадків, передбачених ст. 46, ч. 1 і 2 ст. 54, ч. 1 ст. 90, ч. 6 ст. 101, ст. 102, 110, ч. 1 ст. 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно приписів ст. 43 Житлового кодексу Української РСР, громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що до моменту постановки ОСОБА_1 на квартирний облік в Управлінні обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, позовна вимога ОСОБА_1 надати йому ізольоване жиле приміщення взамін квартири 9, що АДРЕСА_2 з урахуванням норм, встановлених житловим законодавством України є передчасною.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради.

Керуючись ст. 40, 42, 43, 71, 112 ЖК Української РСР, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про надання житлового приміщення взамін зруйнованого – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 07.11.19.

Суддя Шестак О.І.