Рішення № 85562455, 07.11.2019, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/13655/19

Провадження № 2-о/263/843/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суду м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Кияна Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Рябова С.М.,

представника зацікавленої особи Павлової Л.В. ,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання особи на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з заявою про встановлення факту проживання особи на території України.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , народився в селі Раков Воложинського району Мінської області ІНФОРМАЦІЯ_3. Починаючи з 26 лютого 1988 року постійно проживаю на території України в місті Маріуполі, що підтверджується відміткою про прописку в паспорті колишнього і громадянина СРСР. З 5 грудня 1996 року зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Наданий час заявник є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України виданого 05.12.1996 р. Рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року необхідне для набуття громадянства України моїм сином ОСОБА_3 , відповідно до Закону України «Про громадянство» від 18 січня 2001 року № і 2235-111 та Закону України «Про правонаступництво» від 12 вересня 1991 року № 1543-ХІІ, оскільки встановлення факту постійного проживання на території України до моменту проголошення незалежності України є підставою для оформлення його належності до громадянства України. Просить суд встановити факт постійного проживання на території України станом до 24.08.1991 р.

У судове засідання заявник не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в заяві.

Представник заінтересованої особи не заперечувала проти задоволення заявлених вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.

Відповідно до форми А, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , з 26.02.1988 р. до 17.09.1991 р. та вибув за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з заявою про видачу паспорта (форма № 1), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець д. Раков, Воложинського району, Мінської області, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , 05.12.1996 року обміняв паспорт громадянина СРСР та отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , який виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 05.12.1996 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. ст.315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).

За нормою ст. 9 Закону України «Про правонаступництво України» всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.

Виходячи із змісту п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, який затверджений Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215/2001, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року. (Аналогічна позиція викладена в Постанові ВС від 30.01.2019 року по справі № 534/1169/17).

Враховуючи те, що заявник має намір встановити належність до громадянства України з підстав, визначених в Законі України «Про громадянство», встановлення факту його постійного проживання станом на 24.08.1991 на території, яка стала територією України, має юридичне значення для заявника та породжує для нього юридичні наслідки, так як встановлення вказаного факту в судовому порядку надає право набуття його сином громадянства України.

Встановивши всі обставини справи та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт постійного проживання заявника ОСОБА_2 на території України станом до 24.08.1991 року на законних підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.259, 263, 315, 319 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання особи на території України, заінтересована особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Донецькій області - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання на території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 24 серпня 1991 р. включно.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текс рішення буде виготовлений 11 листопада 2019 року.

Відомості про учасників справи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серія НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головне управління державної міграційної служби України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 37841728, юридична адреса: вул. Митрополитська, буд. 20, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, e-mail: dn@dmsu.gov.ua

Суддя Д.В. Киян