Рішення № 85561473, 06.11.2019, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2135/19

Провадження № 2/548/730/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.11.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом , мотивуючи його тим, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_2 помер в с. Вишняки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 .

З довідки виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 16.07.2019 року № 790 слідує, що ОСОБА_2 , 1950 р.н., дійсно проживав та був зареєстрований по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: с. Вишняки Хорольського району Полтавської області. На день смерті разом з покійним проживали і були зареєстровані: - дружина ОСОБА_3 , 1951 р.н., - син ОСОБА_1 , 1986 р.н.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його спадкове майно, до складу якого входять:

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469.

Згідно запису погосподарської книги № 1 села Вишняки Вишняківської сільської ради Хорольського району, особовий рахунок № НОМЕР_3 , ОСОБА_2 дійсно належав житловий будинок і господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини підтверджуються Випискою з погосподарської книги № 01 Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області за № 792 від 16.07.2019 року.

З повідомлення відділу у Хорольському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 986/116-19 від 07.10.2019 року слідує, що ОСОБА_2 дійсно належав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469, площею 0,2104 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на території Вишянківської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки: 5324881201:01:001:0252.

Вартість земельної ділянки станом на 01.01.2019 року з урахуванням коефіцієнту індексації - 6,0714, становить 214 355, 52 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 статті 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Вовк А.М. № 01-16/219 від 02.10.2019 року, у вищевказаного приватного нотаріуса 12.12.2016 року відкрито спадкову справу № 66/2016 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . В спадковій справі є : заява ОСОБА_3 про прийняття спадщини, зареєстрована в Книзі обліку та реєстрації спадкових справ 12 грудня 2016 року за № 95. Інших заяв про прийняття спадщини чи/та про відмову від прийняття спадщини у спадковій справі немає.

Таким чином, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 , які прийняли його спадщину в рівних частках (по Ѕ частці кожен) є: дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину у відповідності до вимог ст.ст. 1269-1270 ЦК України, оскільки подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців з дня її відкриття; та син спадкодавця - ОСОБА_1 , який проживав та був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем, а тому є таким, що прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Мати позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Вишняки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_4 .

З довідки виконкому Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 16.07.2019 року № 791 слідує, що ОСОБА_3 , 1951 р.н., дійсно проживала та була зареєстрована по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: с. Вишняки Хорольського району Полтавської області. На день смерті разом з покійною проживав і був зареєстрований: - син ОСОБА_1 , 1986 р.н.

Після смерті ОСОБА_3 залишилось нерухоме спадкове майно, тобто:

-Ѕ частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ;

- Ѕ частка земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469, які вона прийняла як спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_2 .

У відповідності до вимог ст. 1261 ЦК України, позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 матері ОСОБА_3 .

Згідно повідомлення приватного нотаріуса Хорольського районного нотаріального округу Вовк А.М. № 01-16/219 від 02.10.2019 рокуспадкова справа на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 відкрита ІНФОРМАЦІЯ_6 за № 70/2018 на підставі заяви позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до вимог ст.ст. 1297-1298 ЦК України після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини, позивач звернувся до приватного нотаріуса Вовк А.М. для отримання свідоцтв про право на спадщину за законом на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З приводу видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом на вищевказане майно, приватним нотаріусом повідомлено, що враховуючи відсутність правовстановлюючого документа на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та втрату оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на земельну ділянку площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, позивач не має можливості оформити право власності на вказані об`єкти нерухомого майна у нотаріальному порядку, а тому йому роз`яснено положення ст.ст. 15-16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, а саме: право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно зі до ст. 68 ЗУ «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчуються право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пункт 4.18 вказаного Порядку передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Таким чином, підставою для відмови нотаріуса у видачі свідоцтв про право на спадщину на земельну ділянку та житловий будинок стала відсутність належним чином оформлених документів, передбаченних вимогами чинного законодавства, що необхідні для вчинення відповідної нотаріальної дії.

Відсутність правовстановлюючих документів унеможливлює видачу свідоцтв про право на спадщину згідно п. 4.12, п.4.14, п.4.15, п. 4.18, п.4.29 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ 22.02.2012 року №296/5, зареєстрованого в МЮУ 22.09.2012 року за №282/20595, а саме: «видача свідоцтва про право на спадщину на майно, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та відповідності їх вимогам чинного законодавства».

Враховуючи викладене, в разі, якщо документ, що посвідчує право власності на житловий будинок та земельну ділянку відсутні та реєстрація права власності на житловий будинок не була проведена за життя спадкодавця ОСОБА_2 - питання належності його попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) може бути вирішене у судовому порядку.

З огляду на викладене, позивач позбавлений можливості вирішити питання про оформлення своїх спадкових прав на спадкове майно у нотаріальному порядку та звернувся до суду з вказаним позовом про визнання права власності на нього.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України одним із видів спадкування є спадкування за законом.

Згідно зі ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 16.09.2019 року за № 47 слідує, що нерухоме майно станом на 29.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 КП «Лубенське МБТІ» не зареєстроване.

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ПП «Бюро послуг та консультацій» 15.09.2019 року (інвентаризаційна справа № 798) домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складається з :житлового будинку - літ. «А-1», загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м., сараю-літньої кухні - літ. «Б», прибудови - літ «б», сараю - літ. «б1», сараю - літ. «В», погребу - літ. «Г», вигрібної ями №1, огорожі № 2.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Виходячи із вимог ст. 5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на час їх виникнення законодавство, зокрема положення ЦК УРСР 1963 року, Закон України «Про власність», Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року.

У п. 6 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, було визначено, що будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих рад.

Починаючи з 1979 року погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР).

Записи у вище зазначених погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Наявність відповідного запису у погосподарській книзі, у якій власником вищевказаного житлового будинку та господарських будівель і споруд є ОСОБА_2 є належним документом, що підтверджує право власності на нього.

Спадкодавець ОСОБА_2 фактично набув право власності на нерухоме майно, а саме: на домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до закону, що діяв на час створення даного майна (1986 рік спорудження, згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого ПП «Бюро послуг та консультацій» від 15.09.2019 року), однак, у зв`язку зі змінами в законодавстві за життя не зареєстрував своє право власності відповідно до закону, що діяв на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим і виник спір.

Із Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна, складеного ПП «Бюро послуг та консмультацій» від 16 вересня 2019 року слідує, що вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 28 774 гривні.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Щодо спадкування земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер - 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469, оригінал якого відсутній у спадкоємця, слід зазначити наступне.

Так, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 Постанов Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входять усі права та обов`язки на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469 та яку в рівних частках (по Ѕ частці кожен) прийняли дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , та син спадкодавця - ОСОБА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 відкрилась спадщина на Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469, які вона прийняла як спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловіка ОСОБА_2 .

Позивач є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 , який прийняв їх спадщину, але відсутність правовстановлюючих документів позбавляє його можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку. З огляду на викладене, питання визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом можливо вирішити лише в судовому порядку, оскільки іншого порядку спадкування за даних обставин не існує. Водночас, визнання за ОСОБА_1 право власності на вищевказане нерухоме майно не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом , - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 , право власності на : - Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку - літ. «А-1», загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м., сараю-літньої кухні - літ. «Б», прибудови - літ «б», сараю - літ. «б1», сараю - літ. «В», погребу - літ. «Г», вигрібної ями №1, огорожі № 2; - Ѕ частку земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_3 , право власності на : - Ѕ частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку - літ. «А-1», загальною площею 87,1 кв.м., житловою площею 40,2 кв.м., сараю-літньої кухні - літ. «Б», прибудови - літ «б», сараю - літ. «б1», сараю - літ. «В», погребу - літ. «Г», вигрібної ями №1, огорожі № 2; - Ѕ частку земельної ділянки площею 0,2104 га, кадастровий номер- 5324881201:01:001:0252, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 754469.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06.11.2019 року.

Учасники справи:

Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Хорольським РВ УМВС України в Полтавській області 17.09.2003 року, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Вишняківська сільська рада Хорольського району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 22535463, с. Вишняки, вул. Шевченка,10 Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс : 37860.

Суддя: О.В. Коновод