Рішення № 85561414, 11.11.2019, Семенівський районний суд Полтавської області

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №547/789/19

Провадження №2-о/547/34/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

11 листопада 2019 року смт.Семенівка

Семенівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Постолюк О.В.,

з участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Семенівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Семенівська селищна рада Семенівського району Полтавської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту його спільного проживання разом із матір'ю ОСОБА_4 на час смерті останньої 14.12.2018 року по АДРЕСА_1 . Заявлені вимоги обгрунтовані тим, що заявник по справі має зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_2 , однак постійно проживав з матір'ю до дня її смерті по АДРЕСА_1 . Після смерті матері він звернувся до нотаріуса із заявою про оформлення спадкових прав на вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, однак йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням доказів прийняття спадщини. За вказаних обставин, заявник змушений звернутись до суду з метою встановлення вказаного вище юридичного факту, від якого залежить реалізація його прав, як спадкоємця за заповітом, оскільки відповідно до положень ст.1268 ЦК України спадкоємець, який на час смерті спадкодавця проживав разом з ним, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не відмовився від неї.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник повністю підтримали подану до суду заяву та прохали суд її задоволити. Заявник додатково суду пояснив, що тривалий час проживав разом з матір`ю ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , хоча адресою його реєстрації є АДРЕСА_2 , де проживали його дід та баба. У зв`язку із захворюванням мати потребувала постійного догляду і на момент її смерті він перебував біля неї.

В судове засідання представник заінтересованої особи Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Згідно письмового клопотання прохав розглянути справу без його участі. Проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечував (а.с.32).

В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_3 проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечував. Суду пояснив, що заявник є його сином, а померла ОСОБА_4 була його дружиною. Підтвердив, що заявник з дитинства проживав разом з ним та дружиною по АДРЕСА_1 , в тому числі і на час смерті ОСОБА_4 ..

Заслухавши пояснення заявника, його представника, заінтересованої особи, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі та показання свідків, судом встановлені наступні фактичні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом по справі встановлено, що відповідно до записів у свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ), батьками останнього зазначені: батько - « ОСОБА_3 », мати - « ОСОБА_4 » (а.с.9).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 16.05.2012 року державним нотаріусом Семенівської державної нотаріальної контори Трембач Н.В. та зареєстрованого в реєстрі за №750, мати заявника ОСОБА_4 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 (а.с.11).

За життя ОСОБА_4 все належне їй майно заповідала своєму сину ОСОБА_1 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_2 ), виданого Семенівським районним відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, мати заявника ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт.Семенівка Семенівського району Полтавської області у віці 58 років (а.с.7).

Відповідно до акту підтвердження проживаючих в будинку АДРЕСА_1 від 26.07.2019 року, складеного за участі депутата селищної ради ОСОБА_6 та жителів вулиці ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , заявник ОСОБА_1 проживав в будинку своєї матері ОСОБА_4 , в тому числі і на час її смерті (а.с.10).

Судом по справі також встановлено, що згідно повідомлення приватного нотаріуса Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І. від 26.07.2019 року заявнику ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 у зв`язку з ненаданням заявником доказів прийняття спадщини (а.с.12).

Зі змісту інформаційної довідки зі Спадкового реєстру за №56999134, сформованої приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І., судом встановлено, що станом на 26.07.2019 року інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 в Реєстрі відсутня (а.с.13).

Під час безпосереднього дослідження доказів у справі судом, в порядку ст.ст.91, 229, 230 ЦПК України, в судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які дали суду показання про відомі їм обставини справи.

Свідок ОСОБА_9 суду дала показання про те, що проживає по АДРЕСА_3 . Заявник ОСОБА_10 з дитинства проживав по АДРЕСА_1 та ходив в смт.Семенівка в школу. Проживав за вказаною адресою разом з матір?ю ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 ») та батьком ОСОБА_12 смт.Семенівка сім?я проживала постійно. Лише влітку могли виїжджати в с.Тарасівка. Мати заявника погано ходила та часто хворіла і заявник, як син, здійснював за нею догляд. Постійно бачила заявника на подвір?ї біля будинку, він здійснював садіння огороду (а.с.56).

Свідок ОСОБА_7 суду дала показання про те, що проживає АДРЕСА_4 та є сусідкою заявника, який разом з батьком ОСОБА_14 та матір?ю ОСОБА_4 проживав по АДРЕСА_1 . На даний час він також проживає у вказаному будинку. Вона неодноразово провідувала матір заявника, яка погано ходила та часто хворіла, і бачила, що догляд за нею здійснювали син та чоловік. Заявник по справі на час смерті матері проживав з нею в одному будинку (а.с.56).

Виконуючи приписи ч.4 ст.264 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України та даючи мотивовану оцінку аргументам, наведеним заявником щодо наявності підстав для задоволення заявлених нею вимог, а також доказам, якими вони підтверджуються, зазначаючи норми права, які були застосовані судом та мотиви їх застосування, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.п.3.22 п.3 Глави 10 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, за відсутності письмових доказів на підтвердження зареєстрованого місця проживання заявника за однією адресою із матір?ю ОСОБА_4 , як спадкодавцем на день її смерті, та відмови приватного нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії у зв?язку з непідтвердженням заявником дотримання строків прийняття спадщини, суд приходить до висновку, що звернення заявника ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, від якого залежить реалізація його прав, як спадкоємця, здійснено у спосіб, передбачений законом.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

За змістом ст.1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до положень ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За змістом ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

При цьому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження (абз.2 ст.2 Закону).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що відсутність реєстрації місця проживання заявника ОСОБА_1 за однією адресою з місцем проживання матері ОСОБА_4 , не може бути доказом того, що він не проживав на день смерті з останньою, як спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставини не проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, з урахуванням доведення обставин, встановлених ч.3 ст.1268 ЦК України іншими належними і допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 10 січня 2019 року в цивільній справі №484/747/17 та відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а також кожному доказу окремо, суд приходить до висновку про задоволення заявленої ОСОБА_1 вимоги про встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час смерті останньої, що безпосередньо підтверджується письмовими доказами: свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , де датою та місцем смерті останньої вказані 14.12.2018 року смт.Семенівка Семенівського району Полтавської області; актом підтвердження проживаючих в будинку АДРЕСА_1 , а також показаннями свідків: ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт проживання заявника ОСОБА_1 разом зі своєю матір?ю ОСОБА_1 на час смерті останньої.

Крім того, судом при розгляді даної справи приймається до уваги те, що норми ст.ст.15, 16 ЦК України не містять посилань на обмеження захисту в суді цивільного права чи інтересу у спосіб, що встановлений законом. В даному випадку у спосіб, встановлений п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення.

Таким чином, заявник ОСОБА_1 наділений правом на захист свого цивільного права в судовому порядку, оскільки підстави його звернення до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, свідчать про наявність обмеження його права на подання нотаріусу документів щодо підтвердження прийняття ним спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 ..

На підставі викладеного, встановивши обставини, якими обґрунтовується заява ОСОБА_1 , оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, суд, дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати, складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що заявником ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 384 грн. 20 коп., що підтверджено належним письмовим доказом по справі (а.с.1).

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно роз?яснень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при постановленні рішення в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди повинні мати на увазі, що відповідно до особливостей окремого провадження правила про розподіл судових витрат у цих справах не застосовуються.

З огляду на викладене, судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, а саме: на день смерті останньої 14 грудня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у виді сплаченого заявником ОСОБА_1 судового збору в сумі 384 грн. 20 коп. відшкодуванню не підлягають.

Повне найменування учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: Семенівська селищна рада Семенівського району Полтавської області, місцезнаходження: вул.Незалежності, буд.№44А смт.Семенівка Полтавської області, поштовий індекс 38200, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22538295.

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції може бути подана до Полтавського апеляційного суду або через Семенівський районний суд Полтавської області.

Повне рішення суду складено 12 листопада 2019 року.

Головуючий С.Ю.Атаманова