Рішення № 85560559, 05.11.2019, Троїцький районний суд Луганської області

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1310/19

Провадження №2/433/696/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Суського О.І.,

за участю секретаря судового засідання Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яку представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

До Троїцького районного суду Луганської області звернулась позивач ОСОБА_1 , яку представляє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Кутовою К.О., на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 був попереднім власником квартири та питання щодо зняття з реєстраційного обліку з ним було вирішено при оформленні договору купівлі-продажу зазначеної квартири. ОСОБА_3 вона ніколи не бачила, він не проживає в квартири, комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла не бере участі. Добровільно ОСОБА_3 з реєстрації не знявся, що створює труднощі для позивача у користування своїм житлом. На підставі викладеного просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, в поданій заяві просили справу розглядати без їх участі.

Відповідачі у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Третя особа - Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області в судове засідання свого представника не направили, суду надали заяву про розгляд справи без їх участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що згідно копії договору купівлі-продажу від 19.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Кутовою К.О., позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Згідно копії Домової книги для прописки громадян, за адресою: АДРЕСА_2 прописані ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с. 8-11).

Позивач зазначає, що ОСОБА_4 був попереднім власником квартири та питання щодо зняття з реєстраційного обліку з ним було вирішено при оформленні договору купівлі-продажу зазначеної квартири. ОСОБА_3 позивач ніколи не бачила, він не проживає в квартири, комунальні платежі не сплачує, в утриманні житла не бере участі. Добровільно ОСОБА_3 з реєстрації не знявся, що створює труднощі для позивача у користування своїм житлом

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановлюючи наявність порушеного права позивача з боку відповідачів, суд зазначає наступне.

За змістом ст.4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 4.11.1950 року, підписаної від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз вищенаведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Як роз`яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 33, 34, 36 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року №5, застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та положень ст. ст. 4, 13, 19, 78, 81 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Основні права та свободи людини, серед яких право на недоторканність житла, закріплені та гарантуються не лише в національному законодавстві держав, а й на міжнародному рівні. Однією з основних міжнародних гарантій цих прав є Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини, у ст.8 якої передбачається просторовий аспект права на приватне життя право на повагу до житла. У ч.1 цієї статті зазначається, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, вимоги позивача знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, також беручи до уваги відсутність відповідача в спірній квартирі понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, є підставою для подальшого зняття особи з реєстраційного обліку місця проживання за вказаною адресою.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 78, 81, 206, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 319,321,321,391,405 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яку представляє ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Троїцька селищна рада Троїцького району Луганської області (вул. Центральна, б. 69, смт. Троїцьке Луганської області), про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням – задовольнити в повному обсязі.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Встановити порядок виконання рішення суду, вказавши реєстраційному органу на те, що дане рішення є підставою для зняття відповідним реєстраційним органом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Суський

05.11.19

03.10.19