Вирок № 85559840, 08.11.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/3649/16

1-КП/415/357/19

ВИРОК

Іменем України

08.11.19 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12018130240000615 від 13 березня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 22 вересня 1995 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України(1960 року), з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, 13 лютого 1997 року Попаснянським районним судом Луганської області за ст.81 ч.3, ст.43 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі, 22 жовтня 2001 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.309 ч.1 КК України (2001 року), ст.42, ст.43 КК України (1960 року) до 5 років позбавлення волі, 14 серпня 2007 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.3 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року) з випробуванням на 1 рік, 29 травня 2008 року Лисичанським міським судом за ст.309 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, 13 квітня 2012 року Лисичанським міським судом за ст.186 ч.2, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років 06 місяців позбавлення волі, 13 вересня 2017 року Попаснянським районним судом за ст.185 ч.3 КК України (2001 року) до 3 років позбавлення волі, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Сухіної О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

встановив:

30 березня 2016 року, у вечірній час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши до будинку АДРЕСА_2 , повторно, таємно викрав – пральну машинку ТМ «LG», модель «WD 10302 NVP», вартістю 1000 гривень, та цифровий супутниковий приймач ТМ «Samsung», модель «SMT-S5320», вартістю 450 гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 майнову шкоду, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №146 від 10 червня 2016 року, на загальну суму 1450 гривень.

Наприкінці березня 2016 року, у вечірній час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи, в стані алкогольного сп`яніння, у квартирі за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_3 , по АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрав – паперові шпалери, у кількості 6 рулонів, на суму 258 гривень, вазу, вартістю 60 гривень, ікону, вартістю 43 гривні, годинник настінний, вартістю 100 гривень, та шкільний набір, вартістю 50 гривень, спричинивши останній майнову шкоду, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №267 від 26 серпня 2016 року, на загальну суму 511 гривень.

Наприкінці квітня 2016 року, у вечірній час, більш точніші дата та час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , отримавши від потерпілого ОСОБА_4 , під приводом здійснення продажу, – пральну машину ТМ «LG», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №235 від 11 серпня 2016 року, 2600 гривень, та, від реалізації останньої – зазначені грошові кошти, і, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно, заздалегідь маючи намір не виконувати обумовлені зобов`язання, з корисливих мотивів, заволодів зазначеними грошима, спричинивши тому майнову шкоду на вказану суму.

15 червня 2016 року, приблизно о 13 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши, у стані алкогольного сп`яніння, до приміщення літньої кухні, по вулиці Южній АДРЕСА_5 99, міста Лисичанська, повторно, таємно викрав – 5 пічних чавунних плит, на суму 1200 гривень, та рибацьку сітку, довжиною 17 м, вартістю 250 гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №270 від 26 серпня 2016 року, на загальну суму 1450 гривень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, а саме:

– таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно (ст.185 ч.2 КК України),

– таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у житло, інше приміщення, повторно (ст.185 ч.3 КК України),

– заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), повторно (ст.190 ч.2 КК України).

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, описаних в обвинувальному акті, а саме, – крадіжки майна потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 і заволодіння майном потерпілого ОСОБА_4 , зокрема, відповідно:

– пральної машинки та цифрового супутникового приймача, проникнувши до будинку потерпілої ОСОБА_6 , по АДРЕСА_2 , наприкінці березня 2016 року, у вечірній час, скориставшись відсутністю сторонніх,

– паперових шпалер, годинника та інших побутових дрібничок, перебуваючи у квартирі за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_3 , по АДРЕСА_4 , наприкінці березня 2016 року, у вечірній час, після сумісного з господарями вживання спиртних напоїв, скориставшись відсутністю уваги з боку останніх та інших присутніх,

– пічних чавунних плит та рибацької сітки, проникнувши до приміщення літньої кухні, на території подвір`я потерпілої ОСОБА_5 , по АДРЕСА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у середині червня 2016 року, в денний час, скориставшись відсутністю господарів домоволодіння,

– грошовими коштами потерпілого ОСОБА_4 , у сумі біля 2500 гривень, отриманими внаслідок реалізації пральної машини ТМ «LG», на прохання останнього, наприкінці квітня 2016 року, у вечірній час,

– викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії та мотивуючи свою протиправну поведінку негайною потребою в грошових коштах та перебуванням в стані сп`яніння, завдана потерпілим – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 майнова шкода – відшкодована частково: шляхом повернення викраденого, залишок – зобов`язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, – суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні:

– таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно (ст.185 ч.2 КК України) – щодо потерпілої ОСОБА_3 ,

– таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення, повторно (ст.185 ч.3 КК України) – щодо потерпілої ОСОБА_6 та щодо потерпілої ОСОБА_5 ,

– заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайстві), повторно (ст.190 ч.2 КК України) – щодо потерпілого ОСОБА_4 ,

– доведено, і дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно і обґрунтовано кваліфіковано за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.185 ч.2, ст.190 ч.2 КК України) та тяжких (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, за місцем колишнього працевлаштування у ТОВ «БІТ» – мав позитивну виробничу характеристику (том 1 (о/а) а.с.18), має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (том 1 а.с.82, том 2 а.с.103), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове добровільне відшкодування завданого збитку – щодо потерпілої ОСОБА_3 (том 2 а.с.67,70,74,76), наявність тяжкого захворювання, а також, наявність на утриманні матері похилого віку – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка, за станом здоров`я та за віком, потребує у догляді.

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, беручи до уваги обставини інкримінованих злочинів, і, одночасно, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який – не працює, при цьому, має постійне місце мешкання, за місцем проживання та у побуті – має позитивну характеристику, за місцем колишнього працевлаштування – мав позитивну виробничу характеристику, має на утриманні матір похилого віку, яка, за станом здоров`я та за віком, потребує у догляді, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, окремо вибачаючись перед потерпілими за вчинені злочинні діяння, активно сприяв розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень, а також, враховуючи безпосередньо стан здоров`я обвинуваченого, наявність у останнього ряду тяжких і хронічних захворювань, з урахуванням обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, в тому числі, враховуючи суму заподіяної потерпілим майнової шкоди, часткове відшкодування останньої, відсутність тяжких наслідків від скоєного та беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у наданих до суду заявах, які на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягали, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, суд, – оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, – вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, з урахуванням положень ст.68 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисні злочини, в тому числі, декілька епізодів, які, окрім того, – є корисливими та, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості та тяжких, при цьому, останні – є злочинами проти власності, право на що, відповідно до ст.41 Конституції України, – є непорушеним, а також, інкриміновані кримінальні правопорушення – вчинено в період не відбутої частини покарання та в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише за умови застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

І, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, за сукупністю злочинів, – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочини, передбачені ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, викладені в даному вироку, до винесення вироку Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року (том 1 (о/а) а.с.105-106), при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.4 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, – за сукупністю злочинів: шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

І, у зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочини, передбачені ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, викладені в даному вироку, в період не відбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду від 13 квітня 2012 року (том 1 а.с.76-77), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, – за сукупністю вироків: до покарання, призначеного за даним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком – вироком Лисичанського міського суду від 13 квітня 2012 року (том 1 а.с.76-77).

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з 08 листопада 2019 року.

При цьому, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбування покарання, – термін попереднього ув`язнення останнього з 16 квітня 2018 року (Ухвала Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 16 квітня 2018 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 (о/а) а.с.144), – до 07 листопада 2019 року, включно: оскільки, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і у разі визнання особи винуватою, рішення про залік досудового тримання під вартою зазначається у резолютивній частині вироку (ст.374 ч.4 п.2 КПК України).

Крім того, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 16 квітня 2018 року (Ухвала Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 16 квітня 2018 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 (о/а) а.с.144), – до 07 листопада 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до Правового висновку Великої Палати Верховного Суду (Постанова ВС по справі за №663/537/17 (провадження за №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року) – щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), – якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який, в такому разі, має переживаючу (ультраактивну) дію, і застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року – є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України, – не допускається, так як закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України).

Крім того, суд вважає за необхідне, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, також зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбування покарання – покарання, відбуте обвинуваченим ОСОБА_1 за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року (том 1 (о/а) а.с.105-106): з 13 вересня 2017 року (Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року (том 1 (о/а) а.с.105-106) – до 15 квітня 2018 року, включно (Ухвала Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 16 квітня 2018 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 (о/а) а.с.144), оскільки, відповідно до положень ст.70 ч.4 КК України, – в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 КК України.

Також, суд вважає за необхідне, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), а також, беручи до уваги, що застосування правил зарахування судом строку попереднього ув`язнення після набрання чинності Законом – є імперативною вимогою кримінального закону та не потребує звернення з відповідним клопотанням, – зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання, призначеного за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року (том 1 (о/а) а.с.105-106), – попереднє ув`язнення з 13 вересня 2017 року (Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року (том 1 (о/а) а.с.105-106) – до 18 жовтня 2017 року, включно (Розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили від 18 жовтня 2017 року): з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, у строк попереднього ув`язнення, за нормами кримінального та кримінально-процесуального законодавства, включається строк тримання особи під вартою, як запобіжний захід, обраний судом, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження, з урахуванням, що попереднє ув`язнення, відповідно до положень ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», закінчується – з моменту набрання вироком законної сили.

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 16 квітня 2018 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 1 (о/а) а.с.144), строк за яким, відповідно до Ухвали Лисичанського міського суду від 10 жовтня 2019 року (том 3 (о/а), продовжено до 09 грудня 2019 року, – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі –

в сумі 1100 гривень 50 копійок (том 1 а.с.29), пов`язані із залученням експертів, під час проведення судової дактилоскопічної експертизи за №19/113/6-1/213е від 11 квітня 2016 року (том 1 а.с.30-39),

в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 не підлягають, так як причетність останнього до залишення досліджених слідів – не встановлена.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із залученням експертів, під час проведення судової товарознавчої експертизи за №146 від 10 червня 2016 року (том 1 а.с.51-56) та судової товарознавчої експертизи за №270 від 26 серпня 2016 року (том 2 а.с.45-50), з метою встановлення заподіяної потерпілій ОСОБА_2 і потерпілій ОСОБА_5 , відповідно, майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.3 КК України, – відсутні.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із залученням експертів, під час проведення судової товарознавчої експертизи за №235 від 11 серпня 2016 року (том 2 а.с.15-19), з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.2 КК України, – відсутні.

Процесуальні витрати по справі, пов`язані із залученням експертів, під час проведення судової товарознавчої експертизи за №267 від 26 серпня 2016 року (том 2 а.с.71-84), з метою встановлення заподіяної потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, – відсутні.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , – не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі: паперові шпалери, у кількості 3 рулонів, ікона та ваза, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області (том 2 а.с.70,71,76), – підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_3 .

Керуючись ст.349 ч.3, ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.185 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.185 ч.3 КК України – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) місяців,

за ст.190 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) місяців.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначеного за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року, – покаранням, призначеним за даним вироком, визначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 10 (десять) місяців.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 13 квітня 2012 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, – у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 11 (одинадцять) місяців.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 08 листопада 2019 року.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 16 квітня 2018 року до 07 листопада 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбування покарання – покарання, відбуте частково за вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 13 вересня 2017 року: з 13 вересня 2017 року до 15 квітня 2018 року, включно, з якого – термін попереднього ув`язнення з 13 вересня 2017 року до 18 жовтня 2017 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – тримання під вартою.

Речові докази по справі: паперові шпалери, у кількості 3 рулонів, ікону та вазу, що знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, – повернути потерпілій ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: