Ухвала суду № 8555894, 16.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-11242/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача          Федорова М.О.

суддів:                                                  Голубєвої Г.К.

                    Карася О.В.

                    Пилипчук Н.Г.

                    Рибченка А.О.

секретар судового засідання          Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 16.03.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006

у справі          №12/231-3242

а позовом          ГУ ВАТ«Тернопільбуд»БМУ «Машбуд»

до          Тернопільської ОДПІ

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 10.10.06, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 у справі №12/231-3242 задоволено позов Головного підприємства ВАТ «Тернопільбуд»БМУ «Машбуд»про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень №0001572304 та №0001562304/0 від 02.08.2006.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем перевірки позивача за період з 01.01.04 по 31.12.05 (акт перевірки №16639/23-430/0/01268992), встановлено, що БМУ „Машбуд" в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 18 „Порядку заповнення податкової накладної" завищило податковий кредит в сумі 55468,50грн. за липень 2004 року по жовтень 2005 року.

Також, в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", БМУ „Машбуд" занизило податок на прибуток на 69335,63 грн. за ІІІ-ІV квартали 2004 року та за 2005 рік.

На підставі акту перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення №0001572304/0/47 990, яким на підставі підпункту „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем - податок на додану вартість в сумі 55468,50 грн. основного платежу та 27734,25 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Також, 02.08.2006 Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001562304/0/47991, яким на підставі підпункту „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4. підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" Будівельно-монтажному управлінню „Машбуд" визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем - податок на прибуток в сумі 69335,63 грн. основного платежу та 34667,82 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Судами встановлено, що позивачем понесені витрати по сплаті орендної платні, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями договорів оренди від 30.06.2004 та від 04.01.2005 №20-04, актами приймання-передачі виконаних робіт по укладених договорах, платіжними дорученнями про перерахування сум згідно умов договорів, а також податковими накладними.

Як вірно зазначено судами, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на отримання бюджетного відшкодування ПДВ із фактичним внесенням його до бюджету його постачальниками.

Несплата контрагентом податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку - покупця товару права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Як встановлено судами, позивачем сплачено суми податку на додану вартість в ціні товару (отриманої послуги), отримано належним чином оформлені податкові накладні, відтак, позивачем не безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних виданих ПП «Багро».

Відносно посилань податкового органу на те, що податкові накладні видані ПП «Багро»завірені факсимільним підписом, то колегія суддів погоджується з висновками судів, що чинним законодавством не заборонено використання факсимільного підпису.

Крім того, слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на податкових накладних було проставлено саме факсимільний підпис. Підпис завірено мокрою печаткою.

Щодо посилань податкового органу на те, що БМУ „Машбуд" завищило валові витрати, в зв'язку з чим в порушення норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" занизило податок на прибуток на 69335,63грн., то з даним твердження погодитись не можна, з таких підстав.

Відповідно до положень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Однак, згідно п.п. 5.3.9 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств", на яку посилається відповідач, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вірно зазначено судами, за своїм змістом норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат випадки відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Проте, як встановлено судами та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, позивачем дотримано усіх умов, що дають право на віднесення сум до валових витрат, а в подальшому включення до податкового кредиту.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006 у справі №12/231-3242 слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Тернопільської ОДПІ залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 та постанову господарського суду Тернопільської області від 10.10.2006 у справі №12/231-3242 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

Н.Г. Пилипчук

А.О.Рибченко