Рішення № 85557946, 07.11.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2820/19

2/357/2210/19

Категорія 28

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 , про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 15.03.2019 року мотивуючи тим, що в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості ОСОБА_1 зареєструвався, як такий, що шукає роботу 21.12.2017 року, відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних йому було надано статус безробітного та встановлена допомога по безробіттю відповідно до Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Відповідно до «Порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним», Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості проведена перевірка достовірних даних та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та складено відповідний акт. Актом № 32 від 24.01.2019 року було встановлено, що перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », що підтверджується цивільно - правовою угодою від 01.10.2018 року №01-18/4, про виконання робіт виконавцем з 01.10.2018 року. На підставі вищезазначеного акту розслідування, директором Білоцерківського МРЦЗ 04.02.2019 року винесено наказ про повернення ОСОБА_1 виплаченої допомоги по безробіттю, за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року в сумі 5 783,19 грн., який разом з претензією №156-02 від 05.02.2019 року відправлено відповідачу, однак, добровільно у встановлений строк кошти повернуто не було. Таким чином, ОСОБА_1 з 01.10.2018 року відносився до категорії зайнятого населення. У разі якщо особа отримала допомогу по безробіттю без наявності на те підстав то вона зобов`язана добровільно повернути безпідставно отриману суму, в іншому разі відповідна сума виплаченої по безробіттю допомоги стягується з неї у встановленому законом порядку. Кошти в сумі 5783,19 грн. підлягають поверненню до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, так як згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю виплачується за рахунок коштів вказаного Фонду. Тому, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 5 783,19 грн. та судові витрати.

15.04.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.05.2019 року відповідач, ОСОБА_1 , подав заяву із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

30.05.2019 року представник позивача подав відзив на заяву із запереченням, в якому зазначив, що актом № 32 від 24.01.2019 року було встановлено, що перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, відповідач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », що підтверджується цивільно - правовою угодою від 01.10.2018 року №01-18/4, про виконання робіт виконавцем з 01.10.2018 року. За період отримання допомоги по безробіттю у центрі зайнятості з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року відповідачу нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 5 783,19 грн. У зв`язку з тим, що відповідач не повідомив позивача про те. Що він на час подачі заяви 21.12.2017 року про надання статусу безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначення виплати допомоги по безробіттю у розмірі, передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є найманим працівником ФОП « ОСОБА_2 », що є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю, починаючи з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року, безпідставно отримував допомогу по безробіттю. Позивач скерував відповідачу претензію від 05.02.2019 року №156-02 щодо відшкодування допомоги по безробіттю у сумі 5 783,19 грн., однак таке залишилось без виконання та відповіді, протилежного відповідачем не представлено, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 5 783,19 грн. та судові витрати.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2019 року заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, задоволено, розгляд справи за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 , про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, постановлено провести за правилами загального позовного провадження.

30.07.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, Жуковська Алевтина Олександрівна, в судовому засіданні позов підтримала та просила позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в сумі 5 783,19 грн. та судові витрати.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників справи, покази свідка ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , був зареєстрований у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу та 21.12.2017 року йому було надано статус безробітного і встановлена допомога по безробіттю відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується витягом із наказу про прийняття рішення по особі ОСОБА_1 ПК №105217122100001 (а.с.24).

Білоцерківським міськрайонним центром зайнятості відповідачу було виплачено грошові кошти, як допомогу по безробіттю в сумі 5783 грн. 19 коп., що підтверджується довідкою Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 31.01.2019 року (а.с.10).

Відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням», з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, 24.01.2019 року провідним фахівцем з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_4. було складено Акт №32, яким встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в Білоцерківському МРЦЗ, як безробітний, перебував з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 », що підтверджується цивільно-правовою угодою №01-18/У, про прийняття на роботу ОСОБА_1 та поясненнями ФОП « ОСОБА_2 ».

Згідно відомостей Пенсійного фонду України про застраховану особу, які мають право на матеріальні виплати з урахуванням страхового стажу (а.с.46-52), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.12.2017 року перебуває на обліку в Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості. З 01.10.2018 року по 30.11.2018 року ОСОБА_1 на підставі договору №01-18/У від 01.10.2018 року перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 ».

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17 (провадження № 61-33727сво18) та в постанові Верховного суду від 17.07.2019 року у справу №280/235/17.

Судом встановлено, що з 01.10.2018 року згідно цивільно-правової угоди №01-18/У ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 » (а.с.16).

Згідно п.2.2 даної цивільно-правової угоди за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду по 20 грн. за кожну працюючу одиницю.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).

Відповідно до ч.2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, саме на осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, в даному випадку ОСОБА_1 , покладено обов`язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, зокрема щодо укладення цивільно-правової угоди №01-18/У від 01.10.2018 року.

Як вбачається з додатку 4 до персональної картки № НОМЕР_2 (а.с.17-23), ОСОБА_1 , згідно наказу №НТ171228 від 28.12.2017 року, нараховувалася допомога по безробіттю та платежі з 28.12.2017 року до 22.12.2018 року.

04 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості виніс наказ №14/01-07/19 (а.с.15), яким зобов`язав ОСОБА_1 повернути незаконно одержане матеріальне забезпечення.

Білоцерківський МРЦЗ надіслав ОСОБА_1 претензію №156-02 від 05.02.2019 року з пропозицією добровільно повернути незаконно отримані кошти виплачені Білоцерківським МРЦЗ в сумі 5 783,19 грн. (а.с.13), однак відповідач добровільно кошти не повернув.

Частиною третьою статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Зі змісту вказаної норми закону слідує, що законодавець покладає на застраховану особу обов`язок подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг та в разі невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними, з такої особи стягується сума виплаченого забезпечення.

Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_2 (а.с.83), що між ним та ОСОБА_1 був укладений договір ЦПХ №01-18/у від 01.10.2018 року, термін дії якого з 01.10.2018 року по 30.11.2018 року. Про що, ним відповідно до чинного законодавства, був поданий звіт до Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області. Фактично, роботи по даному договору не проводилися, акти не підписувалися. Про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Білоцерківському міськрайонному центрі зайнятості він дізнався тільки після телефонного дзвінка від провідного фахівця з питань зайнятості відділу взаємодії з роботодавцями ОСОБА_4 ., в результаті зустрічі з якою було складено Акт №32 розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 24.01.2019 року.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 24.01.2019 року вона склала Акт про те, що ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в центрі зайнятості перебував в трудових відносинах з ФОП « ОСОБА_2 ». Наразі роботодавець приймаючи працівника на роботу має повідомляти про це лише фіскальну службу, а центр зайнятості не повідомляє, тому саме ОСОБА_1 мав повідомити про влаштування на роботу.

Отже, судом встановлено, що не подання відповідачем відомостей про його перебування у трудових відносинах зФОП « ОСОБА_2 », є обставиною, що впливає на умови виплати йому допомоги по безробіттю, тому неповідомлення цією особою центру зайнятості про виникнення такої обставини свідчить про невиконання ним своїх обов`язків.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів щодо спростування доводів позивача та в підтвердження заперечень проти позову, враховуючи, що судом, в порядку п.4 ч.5 ст. 12 ЦПК України, роз`яснювалися права щодо подання таких доказів.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що договір ЦПХ №01-18/у від 01.10.2018 року сфабрикований та не містить його підпису, однак не надав до суду належних та допустимих доказів в підтвердження даних обставин та зняв з розгляду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, а лише тверджень про наявність таких фактів недостатньо для висновку щодо наявність таких обставин, враховуючи, що обставини страви, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, тому підлягає до задоволення в повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору, який позивач сплатив при подачі позову до суду в розмірі 1921 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №186 від 12.03.2019 року (а.с.1).

Керуючись Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення»,ст.ст. 1212, 1215 ЦК України, ст.ст. 12, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості (ЄДРПОУ: 22199887, місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 36) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно одержану допомогу по безробіттю в розмірі 5783,19 грн. ( п`ять тисяч сімсот вісімдесят три гривні 19 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості судові витрати у справі в розмірі 1921,00 грн. ( одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.11.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко