Ухвала суду № 85556708, 12.11.2019, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/10692/15-ц

УХВАЛА

іменем України

12 листопада 2019 року м. Коростень Житомирської області

Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коренюк В.П., розглядаючи позовну заяву виконувача обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Коростенської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправним та скасування розпорядження Коростенської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок, -

встановив:

31 серпня 2015 року виконувач обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся в Коростенський міськрайонний суд Житомирської області з позовом до Коростенської районної державної адмінстрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправним та скасування розпорядження Коростенської РДА, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок.

21 січня 2017 року Коростенським місьркайонним судом Житомирської області в справі ухвалено рішення, яким в задоволенні позову виконувача обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено.

25 квітня 2017 року апеляційним судом Житомирської області рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2017 року скасовано з ухваленням нового, відповідно до якого позов виконувача обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено частково.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року рішення Коростенського місьркайонного суду Житомирської області, а також рішення апеляційного суду Житомирської області від 25 квітня 2017 року скасовано, а справу №279/10692/15-ц передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

При цьому Верховним Судом у вказаній постанові наголошено, що суди не встановили факт наявності в прокуратури повноважень на подачу даного позову та не врахували, що в порушення вимог абзацу третього частини другої статті 45 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання позову) та частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Коростенський міжрайонний прокурор не надав письмової згоди ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на здійснення прокурором представництва інтересів в суді та не повідомив попередньо, до звернення з даним позовом до суду, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про таке звернення.

Отже підставою для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій слугувало порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.13 ч. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Важливим понад усе є єдність і передбачуваність судової практики, що відноситься до реалізації принципу верховенства права у вирішенні судами спорів.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналіз ст.23 ч.3 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

В заяві від 2 липня 2019 року про обгрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області прокурор зазначив, що у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування розпоряджень, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння (тобто, навів обставину для представництва інтересів держави), а також послався на те, що на виконаня вимог ст.23 ч.4 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції на дату виникненя спірних правовідносин) прокурором направлено відповідне повідомлення Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.28, т.1).

Прокурор на виконання абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував звернення до суду з названим позовом саме через відсутність повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке є власником та розпорядником спірних земельних ділянок, щодо зверненння до суду з позовом про визнання протиправними та скасування розпоряджень, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок з незаконного володіння.

Натомість прокурором не зазначено доказів щодо відсутності повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на звернення до суду, як і не вказано щодо наявності доказів перебування у власності вказаної установи спірних земельних ділянок (посилання у заяві керівника Коростенської місцевої прокуратури від 2 липня 2019 року (а.с.84, т.3).

Крім того, із заяви представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Смолянюка О.О., який діє в інтересах установи на підставі довіреності №20 від 10 березня 2016 року (а.с.130-133, 137, т.2) вбачається, що він просить відмовити у задовленні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Суд акцентує увагу позивача на те, що особа, в інтересах якої діє прокурор, має іншу позицію щодо розгляду цивільної справи №279/10692/15-ц.

Таким чином прокурором не зазначено докази того, що Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор з позовом до суду, не має повноважень для самостійного захисту своїх прав.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 57 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (стаття 82 Цивільного процесуального кодексу України). Вказане відповідає частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, згідно з якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст.23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суддя акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року, "Де Жуффр де ля Прадель проти Франції" від 16 грудня 1992 року. Тому, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Вказані недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі усунення у вказаний строк недоліків, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві з доданими до неї документами не пізніше п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст.175, 185, 186 Цивільного процесуального кодексу України, -

ухвалив:

Позовну заяву позовну заяву виконувача обов`язків Коростенського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Коростенської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про визнання протиправним та скасування розпорядження Коростенської районної державної адміністрації, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування земельних ділянок - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк для усунення недоліків, який обчислюється з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк