Вирок № 85554579, 12.11.2019, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3643/19

Провадження № 1-кп/175/176/19

Вирок

Іменем України

12 листопада 2019 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Черненко Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12019040440000545 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Бєлгород, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 1) 29.04.2003 року Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.141, ч.3 ст.142, ст.69, ч.2 ст.121, ст.69, ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2003 року ст.ст.69, 70 КК України 2001 року замінено на ст.ст.44, 42 КК України 1960 року. Звільненого з кримінально-виправної установи 12.07.2005 року по відбуттю строку покарання;

- 2) 03.08.2010 року Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.1 ст.296, ст.75 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком 1 рік. Звільненого 15.09.2011 року від відбування покарання по закінченню іспитового строку на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2011 року;

- 3) 12.10.2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.122, ст.75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки. Звільненого 22.11.2018 року від відбування покарання по закінченню іспитового строку на підставі ухвали того ж суду від 02.11.2018 року,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 , будучи раніше судимим за умисні корисні злочини, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і в період строку погашення судимостей вчинив аналогічний злочин при наступних обставинах.

Так, 11 квітня 2019 року приблизно о 22.40 годині він, маючи умисел на таємне викрадення металевого контейнера для сміття, на вантажному автомобілі «ГАЗ-3300232-414» реєстраційний номер НОМЕР_2 синього кольору прибув до магазину «АТБ» по вул. Центральній у м. Підгородне Дніпровського району Дніпропетровської області, де зустрів раніше незнайомого ОСОБА_3 , якого, не повідомляючи про свої злочинні наміри, попросив за грошову винагороду у розмірі 50 грн. допомогти завантажити до автомобіля металевий контейнер для сміття.

Реалізуючи свій злочинний умисел, цього ж дня близько 22.47 години ОСОБА_2 із ОСОБА_4 на вищевказаному автомобілі прибув до автомагазину ФОП « ОСОБА_5 » по АДРЕСА_2 , де упевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчиняючи злочин повторно, разом із ОСОБА_4 таємно завантажив до кузова автомобіля приналежний ОСОБА_5 металевий контейнер для сміття об`ємом 0,73 м3 із кришкою вартістю 2875 грн., після чого розрахувався із ОСОБА_4 і з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподів потерпілому матеріальну у вказаному розмірі.

У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину визнав повністю і пояснив, що за обставин, зазначених у обвинувальному акті, він у зв`язку з відсутністю грошових котів викрав металевий контейнер для сміття, який того ж дня продав незнайомому перехожому за 350 грн., на які придбав пальне для автомобіля. У скоєному щиросердно кається, обіцяє виправитися і просить суворо не карати.

Його провина у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується доказами, дослідженими у порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини вчинення злочину не оспорюються сторонами.

Переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту обставин інкримінованого йому діяння та добровільності його позиції, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 10 вересня 2019 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2 , і це кримінальне правопорушення вчинено саме ним, і його умисні дії кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи та особу ОСОБА_6 , - тричі притягався до кримінальної відповідальності, має одну незняту та непогашену судимість за корисні злочини, зі слів - фактично працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має сім`ю та на утриманні малолітніх дітей: синів ОСОБА_7 , 2010 року народження, ОСОБА_8 , 2013 року народження та ОСОБА_9 , 2015 року народження, доньок ОСОБА_10 , 2014 року народження, ОСОБА_11 , 2015 року народження та ОСОБА_12 , 2017 року народження, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. Перебував під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря нарколога з метою профілактики з приводу розладів психіки та поведінки внаслідок вживання інших стимуляторів, включно з кофеїном. Знятий з обліку 04.12.2009 року по відмові від лікування.

Обставинами, що пом`якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини та добровільне відшкодування потерпілому завданих збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу обвинуваченого, його ставлення до наслідків злочину, віднесеного ст.12 КК України до категорії середньої тяжкості, а також з урахуванням думки прокурора щодо виду і міри покарання, суд вважає можливим призначити покарання з випробуванням із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_5 залишений без розгляду на підставі заяви потерпілого від 12.11.2019 року.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи, які складають 314 грн., що підтверджується актом № 2112-19 здачі-приймання висновку судового експерта.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно з вимогами ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання за умови, що на протязі двох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 314 ( АДРЕСА_3 чотирнадцять) гривень на користь держави (розрахунковий рахунок – 31113115004079 за ККД 24060300, код за ЄДРПОУ – 37976087, код банку (МФО) – 899998, отримувач – УК у Дніпровському районі /24060300/, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), призначення платежу: за судово-товарознавчу експертизу № 2112-19 від 02 травня 2019 року, проведену Дніпропетровським НДІ судових експертиз).

Оптичні диски із відеозаписами з камер відеоспостереження та слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 , - зберігати у опечатаних конвертах при матеріалах судового провадження.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко