Постанова № 85554293, 12.11.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16999/19

Провадження № 3/161/4317/19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської області, громадянина України,з середньою освітою, одруженого, має трьох неповнолітніх дітей, до адміністративної відповідальності раніше не притягався, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

14.09.2019 року, близько 00 год. 50 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_2 та неповнолітнії дітей, яке виразилось в позбавленні житла останніх, а саме під час конфлікту ОСОБА_1 вигнав їх з вказаної квартири.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення визнав частково, суду пояснив, що 14.09.2019 року його дружина прийшла додому в стані алкогольного сп`яніння та почала себе вести агресивно, у зв`язку з чим він був змушений вигнати її на вулицю. Оскільки діти почали заступатися за матір, то він вигнав з квартири і дітей. Вважає, що такі його дії були спровоковані самою потерпілою.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши потерпілу, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Диспозиція ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

З вищевикладеного слідує, що домашнє насильство за своїм характером має прояв у трьох формах: фізичне, психологічне чи економічне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство – форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Так, на переконання суду, ОСОБА_1 у своїх поясненнях наданих в судовому засіданні фактично визнав наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, тобто умисне вчинення домашнього насильства економічного характеру, яке полягало в умисному позбавленні житла своєї дружини та трьох неповнолітніх дітей.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП також підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 054365 від 24.09.2019 року, складеним ст. ДОП ВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Полюхом О.А. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у якому в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» зазначено «з протоколом ознайомлений, згідний» (а.с. 2);

-рапортом ЧЧ Луцького ВП ГУНП у Волинській області від 14.09.2019 року про отримання повідомлення на службу «102» від ОСОБА_2 про факт вчинення відносно неї та її дітей домашнього насильства ОСОБА_3 за місцем їх проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 3);

-заявою ОСОБА_2 від 14.09.2019 року у якій вона просила прийняти міри відносно свого чоловіка, який періодично вчиняє відносно неї домашнє насильство (а.с. 4);

-поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , наданими в судовому засіданні, яка пояснила, що 13.09.2019 року у вечірню пору вона прийшла додому в стані алкогольного сп`яніння та лягла спати. Через деякий час її розбудив чоловік та почав вимагати у неї гроші. Однак де знаходяться кошти вона не пам`ятала, у зв`язку з чим ОСОБА_1 розсердився та вигнав її разом з неповнолітніми дітьми з квартири. Додатково зазначила, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями та ніде не працює, а тому у випадку накладення на останнього штрафу, його оплату буде змушена провести саме вона.

Будь-яких доказів, які б спростовували обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи, ОСОБА_1 надані не були.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з ст.2 3 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, яке відноситься до правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 судом не вбачаються.

Враховуючи всі обставини справи та особу правопорушника та його майновий стан (не зайнятий суспільно-корисною працею, доходів не має), суд приходить до висновку, що до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягненняу вигляді громадських робіт на строк тридцять годин.

Дана міра адміністративного стягнення, на думку суду, буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від скоєння нових адміністративних правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 слід також стягнути судовий збір у сумі 384 грн. 20 коп.

На підставі ст. 173-2 КУпАП, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.

Стягнути з ОСОБА_1 а в дохід держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп., за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106;

Код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 37993783;

Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача – (МФО) 899998;

Рахунок отримувача – UA798999980000031211256026001;

Код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська