Рішення № 85551521, 12.11.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 925/1185/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – Чичиркоза О.М. - адвокат,

від відповідача – представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі

Черкаської філії публічного акціонерного товариства

“Укртелеком”, м. Черкаси

до управління соціального захисту населення Лисянської районної

державної адміністрації, смт. Лисянка, Черкаської області

про стягнення 73 761 грн. 86 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулося з позовом публічне акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації про стягнення з відповідача боргу по компенсації витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільговій основі в розмірі 73 761 грн. 86 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 жовтня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 12 год. 00 хв. 12 листопада 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

01 листопада 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказував, що Законом України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” кошти на відшкодування витрат за надані послуги зв`язку окремим категоріям громадян не передбачені.

Водночас слід вказати, що згідно ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу суду від 07 жовтня 2019 року відповідачем було отримано 08 жовтня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином строк для подачі відзиву до суду сплив 23 жовтня 2019 року.

Однак відзив подано до суду 29 жовтня 20109 року, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті.

Клопотання про поновлення пропущеного строку до суду від відповідача не надходило.

Згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки відзив на позов було подано до суду після закінчення процесуального строку, суд залишає вказану заяву без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 12 листопада 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1185/19.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу позивач в обґрунтування своїх вимог вказував, що протягом січня-липня 2019 року останній надавав послуги зв`язку пільговим категоріям населення, проте, відповідач всупереч положенням чинного законодавства України не компенсував позивачу витрати за вказаний період в сумі 73 761 грн. 86 коп.

Відповідно до частини 3 статті 63 Закону України “Про телекомунікації” та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11 квітня 2012 року, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків можуть бути безпосередньо акти цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 144 Господарського кодексу України передбачено, що майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Крім того, ч. 1 статті 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, в тому числі, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Обов`язок надання послуг зазначеним верствам населення на пільгових умовах окрім Закону України “Про телекомунікації” передбачено також іншими спеціальними законами, зокрема, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус” та Законом України “Про охорону дитинства” встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для категорій осіб, визначених цими законами.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком публічного акціонерного товариства “Укртелеком”. При цьому в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов`язок відшкодовувати витрати підприємствам.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Частиною 3 статті 142 Конституції України встановлено, що витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Відповідно до п. 10. Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “2-пільга”.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надавалися відповідачу відповідні розрахунки в порядку та у спосіб, передбачений Положенням №117.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 (далі-постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Зокрема, пунктом 2 Постанови №256 визначено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг є управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови і Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року було внесено зміни до Бюджетного кодексу України.

Зокрема, п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України визнано, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку.

Тобто дана норма не забороняє здійснювати з усіх місцевих бюджетів видатки на пільги з послуг зв`язку.

Разом з тим, вказаним нормативним актом не перекладається відповідальність держави за невиконання взятих своїх зобов`язань перед громадянами, що мають відповідні пільги та перед операторами зв`язку, які належним чином виконали свій обов`язок і надали послуги на органи місцевого самоврядування.

Саме відповідач є управлінням державної адміністрації до компетенції якого відноситься питання соціального захисту населення.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, місцевим господарським судом було враховано висновки, що наведені в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року зі справи № 924/781/17.

При цьому слід вказати, що у вказаній справі про стягнення коштів з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради спірним періодом був період за надані телекомунікаційні послуги з 01 січня 2017 року по 01 червня 2017 року, тобто коли відповідні зміни до ст. 91 Бюджетного кодексу України вже набули чинності.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку №256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) перераховуються протягом двох операційних днів на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів в межах отриманих коштів за відповідним видом послуг (витрат) здійснюють протягом двох операційних днів розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що протягом січня – липня 2019 року позивач надавав послуги зв`язку пільговим категоріям населення у Лисянському районі Черкаської області, а борг за вказаний період складає 73 761 грн. 86 коп.

Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04 жовтня 2007 року № 535 “Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування ви трат, пов`язаних з наданням пільг “2-пільга”, та Інструкції про порядок її заповнення, зареє строваним в Міністерстві юстиції України 12 жовтня 2007 року за № 1172/14439, та направля лись відповідачу щомісячно.

У відповідності до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117, структурний підрозділ з соціального захисту щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що на дають послуги (з актами форми “2-пільга”), і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжності, до уточнення цієї інформації, та складає акти звіряння розрахунків за надані пільговиками послуги згідно з формою “3-пільга”. Акти звіряння складаються за формою “№ 3-пільга”, встановленою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 березня 2003 року № 83 “Про затвердження форми № 3-пільга”.

Таким чином, надсилання до державних органів для виділення фінансування актів встановленої форми, відноситься, відповідно до вимог законодавства, до обов`язків відповідача, які останній не виконав. Акти форми-3 пільга відповідачем не складалися та не підпи сувалися з позивачем.

Однак, як зазначав позивач, відповідачем не відшкодовуються надані послуги зв`язку на пільгових умовах.

Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року та у справі Бакалов проти України від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17.

Згідно частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо оплати послуг зв`язку (відшкодування витрат) наданих позивачем пільговим категоріям населення.

Таким чином сума боргу в розмірі 73 761 грн. 86 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з управління соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації, пл. Миру, 30, смт. Лисянка, Черкаської області, ідентифікаційний код 03195725 на користь публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Черкаської філії публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, вул. Б.Вишневецького, 34, м. Черкаси, ідентифікаційний код 01181877, р/р НОМЕР_1 в ПАТ “Альфа-банк” м. Київ, МФО 300346 – 73 761 грн. 86 коп. боргу та 1 921 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 листопада 2019 року.

Суддя А.В.Васянович