Ухвала суду № 85551215, 07.11.2019, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"07" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/124/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Горплюка А.М., розглянувши скаргу Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на дії виконавців органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення в порядку ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради

про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп.

Секретар судового засідання: Сідлецька Ю.Р.

Представники сторін:

від позивача: Конопліцький І.В.

від відповідача: Педич Д.П.

від органу ДВС: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради укладено Договір №3965/1617-КП-28, за яким позивач передав у власність відповідачу природній газ на загальну суму 848 307 грн. 27 коп. Однак, всупереч взятих на себе зобов`язань, КП "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради здійснювало оплату несвоєчасно та не у повному обсязі, чим порушило п. 6.1. Договору.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 у справі №918/124/19 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради про стягнення основного боргу, пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов`язання в розмірі 796 679 грн. 09 коп. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 584 734 грн. 39 коп. основного боргу, 85 219 грн. 34 коп. пені, 25 100 грн. 50 коп. 3% річних, 101 624 грн. 86 коп. інфляційних втрат та 11 950 грн. 19 коп. судового збору.

03.05.2019 на виконання згаданого рішення судом видано наказ.

25.06.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 04.04.2019 у справі №918/124/19 до 04.02.2020.

04.07.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради №381 від 25.06.2019 про відстрочку виконання рішення від 04.04.2019 у справі №918/124/19.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.07.2019 у справі №918/124/19 залишено без змін.

22 жовтня 2019 року через канцелярію суду від Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради надійшла скарга на дії виконавців органу державної виконавчої служби, відповідно до якої скаржник просить суд: причини пропуску процесуальних строків на оскарження дій виконавців ДВС визнати поважними; поновити пропущені процесуальні строки на оскарження дій виконавців ДВС та постановити ухвалу про поновлення процесуального строку; визнати не дійсною постанову Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про арешт коштів боржника від 06.09.2019, ВП №59275966 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку в АТ "Ощадбанк" № UA843333680000026006301898445, в межах сум грошових коштів необхідних для виплати заробітної плати.

Ухвалою суду від 22.10.2019 скаргу Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на дії виконавців органів державної виконавчої служби прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 29.10.2019.

Ухвалою суду від 29.10.2019 розгляд скарги Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на дії виконавців органів державної виконавчої служби відкладено на 07.11.2019.

В судовому засіданні 07.11.2019 представник скаржника підтримав скаргу в повному обсязі. Представник позивача, в свою чергу, заперечив проти вимог скарги.

Відділ державної виконавчої служби про дату, час і місце розгляду скарги був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не направив уповноваженого представника.

Згідно зі ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 340 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено, що боржник просить суд постанову про арешт коштів боржника від 06.09.2019 скасувати в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати.

Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати. У свою чергу, накладення арешту призводить до порушення конституційних прав працівників боржника.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС знаходиться виконавче провадження № 59275966 з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 918/124/19 від 03.05.2019.

У ході примусового виконання судового рішення органом ДВС згідно з постановою про арешт коштів боржника від 06.09.2019 накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках, які знаходяться в АТ "Ощадбанк" та належать боржнику у межах загальної суми боргу в розмірі 844 692,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (положення ч. 1 ст. 327 ГПК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 339, п. а ч. 1 ст. 341 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (положення ч. 1 ст. 13 Закону).

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Приписами ч. 1-4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, зокрема, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Невиконання боржником наказу Господарського суду Рівненської області від 03.05.2019 №914/124/19 слугувало підставою для арешту коштів, які знаходяться на поточному рахунку боржника № UА НОМЕР_1 та винесення у зв`язку з цим оскаржуваної постанови.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно з довідкою у № 82 від 25.09.2019, боржником у Філії - Рівненське обласне управління АТ "Ощадний банк України" відкрито поточний рахунок № UА НОМЕР_1 .

На виконання вищевказаних постанов про арешт коштів боржника було накладено арешт на поточний рахунок КП "Дубнокомуненергія" в АТ "Ощадбанк" № UА 843333680000026006301898445.

Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати з огляду на те, що у КП "Дубнокомуненергія" відкрито банківський рахунок в АТ "Ощадбанк" для зарахування заробітної плати № UА 263333680000029093300898445, кошти на який зараховуються з основного рахунку, так згідно п. 1.1 Договору № 5-16 від 29.03.2016 про надання послуг по зарахуванню та виплаті заробітної плати та інших виплат через поточні рахунки фізичних осіб з використанням платіжних карток: - Організація замовляє та оплачує, а Банк бере на себе зобов`язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в Банку працівниками організації, на умовах та в строки, визначені цим Договором, заробітної плати та інших виплат працівникам Організації. Пункт 2.1.4 Договору визначає, що Організація перераховує в Банк грошові кошти в загальній сумі заробітної плати, авансів та інших виплат, що призначаються для зарахування на рахунки працівників Організації на зарплатний рахунок.

27 вересня 2019 року на зарплатний рахунок було отримано кошти на оплату праці працівників КП "Дубнокомуненергія", та АТ "Ощадбанк" отримані кошти повернув платнику з призначенням повернення "невірно вказані реквізити" в зв`язку з чим КП "Дубнокомуненергія" звернулось до банку за роз`ясненнями таких дій на що отримали офіційну відповідь (Лист № 88 від 03.10.2019 р.) про те, що даний рахунок був використаний не за призначенням та не відповідністю призначень між фінансуванням та відомістю та те, що зарахування на цей рахунок здійснюється лише через поточні рахунки підприємства.

Накладення арешту на поточний рахунок призвело до того, що кошти не зможуть зараховуватись на зарплатний рахунок і що це унеможливить виплату заробітної плати працівникам підприємства.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтями 8, 9, 68 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях статей 97 Кодексу законів про працю, статтях 15, 22, 24 Закону України "Про працю".

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 ст. 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці.

Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження" (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.

Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У той же час ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 06.09.2019, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 232, 233-235, 342 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Дубнокомуненергія" Дубенської міської ради на постанову про арешт коштів боржника від 06.09.2019 задовольнити.

2. Визнати недійсною постанову Дубенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про арешт коштів боржника від 06.09.2019, ВП №59275966 в частині накладення арешту на кошти, що містяться на рахунку в АТ "Ощадбанк" № UA НОМЕР_1 , в межах сум грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.11.2019.

Суддя А.М. Горплюк