Рішення № 85551196, 08.11.2019, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2019 р. м.Рівне Справа № 918/623/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф.,

за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного підприємства "Надія" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Державного підприємства "Остківське лісове господарство"

до Приватного підприємства "Надія"

про стягнення коштів в сумі 149 934,82 грн,

В засіданні приймали участь: Маслюк О. М.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Державне підприємство "Остківське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Надія" про стягнення коштів в сумі 149 934,82 грн, з яких: 142 737,99 грн втрачена вигода та 7 196,83 грн заборгованість за отриману лісопродукцію.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.10.2019 року у задоволенні позову Державного підприємства "Остківське лісове господарство" до Приватного підприємства "Надія" про стягнення коштів в сумі 149 934, 82 грн відмовлено.

30 жовтня 2019 року від Приватного підприємства "Надія" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява від 22.10.2019 року про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою суду від 30.10.2019 року судом було призначено судове засідання для вирішення питання про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу на 08.11.2019 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2019 року підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення з підстав викладених в останній.

Представник позивача у судове засідання 08.11.2019 року не з`явився, натомість надіслав суду клопотання про залишення заяви відповідача без розгляду, у зв`язку з пропуском останнім строку для подання доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Крім того, 08.11.2019 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що розмір витрат, визначений позивачем на правничу допомогу є необґрунтованим та завищеним.

Розглянувши подану відповідачем заяву та матеріали справи, суд встановив таке.

Як вбачається із відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів, відповідач поніс у зв`язку із розглядом справи судові витрати у розмірі 20 000, 00 грн, сплачені в якості витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: копію договору про надання професійної правничої допомоги №б/н від 28.09.2018 року; рахунок фактуру №20181001/1 від 01.10.2019 року; копію платіжного доручення №1152 від 05.10.2018 року на суму 20 000, 00 грн; копію ордера на надання правової допомоги серії РН-455 №068 від 08.10.2018 року; копію акта про надання правничої (правової) допомоги від 22.10.2019 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 22.10.2019 року.

Суд зазначає, що зазначені вище докази були подані в межах строку, встановленого частиною восьмою статті 129 ГПК України та з дотриманням необхідних вимог, а тому клопотання позивача про залишення заяви відповідача без розгляду, у зв`язку з пропуском останнім строку є безпідставним, необґрунтованим та не підлягає задоволенню судом.

Як вже зазначалося, позивачем було подано клопотання про зменшення витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Судом встановлено, що 28.09.2018 року між відповідачем (клієнт) та адвокатським бюро "Юридична консультація Олександра Маслюка" в особі адвоката Маслюка О. М. (Бюро) було укладено договір про надання правничої допомоги адвокатом.

За змістом п. 1.1 договору Бюро бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу щодо підготовки документів та представництва клієнта у Господарському суді рівненської області у справі господарського судочинства №918/623/18 за позовом Державного підприємства "Остківське лісове господарство" до клієнта.

За умовами п. 2.1. договору за надання правничої (правової) допомоги за цим договором клієнт сплачує Бюро гонорар в сумі 20 000, 00 грн.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

Поряд з цим, як зазначалося вище, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідачем в якості доказів було подано, зокрема детальний опис робіт (наданих послуг) від 22.10.2019 року.

Відповідно до вказаного опису адвокатом було виконано такі послуги:

- аналіз позовної заяви та доданих до неї бухгалтерських документів 21.10.2018 року (8 год; 450 грн/год) - 3 600, 00 грн;

- підготовка заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження від 22.10.2018 року (2 год; 450 грн/год) - 900 грн;

- підготовка відзиву від 22.10.2018 року (4 год; 450 грн/год) - 1 800, 00 грн;

- підготовка клопотання про витребування доказів від 22.10.2018 року (2 год; 450 грн/год) - 900, 00 грн;

- участь у підготовчому судовому засіданні 18.12.2018 року (0, 25 год; 450 грн/год) - 100, 00 грн;

- аналіз додаткових доказів (бухгалтерських документів) 15.10.2019 року (8 год; 450 грн/год) - 3 600, 00 грн;

- підготовка пояснення по суті позовних вимог від 16.10.2019 року (8 год; 450 грн/год) - 3 600, 00 грн;

- участь у судовому засіданні 17.10.2019 року (2 год; 800 грн/год) - 1 600, 00 грн;

- підготовка виступу у судових дебатах 18.10.2019 року (6 год; 450 грн/год) - 2 700, 00 грн;

- виступ у судових дебатах 21.10.2019 року (1 год; 800 грн/год) - 800, 00 грн;

- підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення 22.10.2019 року (1 год; 400 грн/год) - 400, 00 грн;

Загалом адвокатом було витрачено 42,25 год.

Суд зазначає, що витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, що за вчинення дій, визначених в детальному описі робіт (наданих послуг) від 22.10.2019 року, адвокатом витрачено 42,25 год.

Крім того, з огляду на ступінь складності справи, кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час, витрачений адвокатом та відповідно, загальна вартість професійної правничої допомоги є не обґрунтованою та не співмірною.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, дослідивши матеріали справи, враховуючи заперечення позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, вартість відповідних послуг адвокатів, що склалась в регіоні, категорію та складність справи, в межах якої відповідачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи, проведеної адвокатом під час розгляду справи, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в сумі 20 000, 00 грн завищеною.

Враховуючи зазначене, а також те, що матеріалами справи підтверджується, що адвокатом Маслюком О. М. було підготовлено та подано заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного, відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів, пояснення по суті позовних вимог, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат на оплату правничої допомоги адвоката сумою у 10 000, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, заява Приватного підприємства "Надія" про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Приватного підприємства "Надія" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Остківське лісове господарство" (34252, Рівненська область, Рокитнівський район, с.Остки, вул. Незалежності 2, код ЄДРПОУ 00992875) на користь Приватного підприємства "Надія" (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Міцкевича 72, код ЄДРПОУ 22555603) 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 12 листопада 2019 року.

Суддя Церковна Н. Ф.