Рішення № 85549807, 05.11.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2019 р. Справа № 903/511/19Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович

за участю представників сторін:

від позивача: Багіров Р.А. - посвідчення № 000711 від 08.09.2017, ордер серія ВЛ № 000,054642 від 08.07.2019

від відповідача: Пилипчук І.Л. - довіреність № 03-05/199 від 05.08.2019, свідоцтво № 244 від 04.06.2003

від третьої особи: Андрусяк І.В. - довіреність від 15.03.2019, посвідчення №440 від 11.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/511/19 за позовом Фізичної особи-підприємця Голубовича Ігоря Івановича до Комунального підприємства "Луцькреклама", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луцька міська рада про стягнення 92249,91 грн.,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 фізична особа-підприємець Голубович Ігор Іванович звернувся в суд з позовною заявою до Комунального підприємства "Луцькреклама" про стягнення коштів, отриманих без достатньої правової підставі в сумі 92249,91 грн.

Заява обґрунтована тим, що Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №111-1 від 21.02.2018 є недійсним, а нове рішення №845-1 прийнято 18.12.2018, то за період з січня місяця 2018 по 31.12.2018 розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів має становити 20379,01 грн. за місяць, а з 01.01.2019 - 33116,70 грн.

Позивач за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 сплачував платежі за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів в сумі 30364,72 грн. на місяць на підставі скасованого судом рішення, у зв`язку з чим у позивача виникла переплата на суму 92248,91 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.07.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Голубовича Ігоря Івановича до Комунального підприємства "Луцькреклама" про стягнення 92249,91 грн. залишено без руху.

18.07.2019 позивач подав доповнення до позовної заяви (усунення недоліків позовної заяви), в яких зазначив електронну адресу позивача та відповідача, інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, пояснення щодо зарахування судового збору, підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, належним чином засвідчені копії документів.

Ухвалою суду від 22.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача 02.08.2019 подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.

06.08.2019 КП "Луцькреклама" подало клопотання про зупинення провадження у справі №903/511/19 до вирішення по суті судової справи №803/433/18 (857/1066/18) за апеляційною скаргою КП "Луцькреклама".

Представник позивача 12.09.2019 подав відповідь на відзив та на клопотання про зупинення провадження у справі, в якій просить суд позов задовольнити в повному об`ємі, а у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.5 ч.1 ст.227 ГПК України відмовити.

Ухвалою суду від 18.09.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луцьку міську раду.

10.10.2019 представник Луцької міської ради подав клопотання про зупинення провадження у справі №903/511/19 до розгляду Касаційним судом у складі Верховного суду справи №803/433/18.

Ухвалами суду від 10.10.2019 в задоволенні заяви Луцької міської ради та клопотанні КП "Луцькреклама" про зупинення провадження у справі відмовлено.

Протокольною ухвалою від 10.10.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.10.2019 повідомлено ФОП Голубовича І.І., КП "Луцькреклама", третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луцьку міську раду про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 24.10.2019.

У зв`язку з перебуванням судді Гарбара І.О. у відпустці судове засідання, що призначене на 24.10.2019 об 11:00 год., не відбулося, про що помічником судді на підставі пункту 13 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених рішенням зборів суддів Господарського суду Волинської області 10.01.2018 складена відповідна довідка від 16.10.2019.

Ухвалою суду від 04.11.2019 розгляд справи по суті призначено на 05.11.2019.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстави викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судовому засіданні просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як слідує з матеріалів справи, 01.06.2012 між підприємцем Голубовичем І.І. (Розповсюджувач реклами, Позивач) та КП "Луцькреклама" (Уповноважена особа, Відповідач) укладено Договір № 150/ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - Договір; а.с.14-15).

Відповідно до п. 1.1., 1.3. Договору, Уповноважена особа передає Розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами за адресою, вказаною у додатку (а.с.16), згідно із погодженим у встановленому порядку дозвільним документом на розміщення засобів зовнішньої реклами (далі - ЗЗР), який є невід`ємною частиною цього Договору, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце за цільовим призначенням - для розміщення ЗЗР, здійснює оплату за тимчасове користування місцем та звільняє у триденний термін місце після закінчення терміну дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами та/або цього Договору в частині наданого права користування місцем, на яке припинено дію Дозволу та/або цього Договору. Місце надається для розміщення виключно тих засобів, що вказані у додатку до цього Договору, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатком №1 від 01.06.2012 до Договору затверджено перелік ЗЗР розповсюджувача реклами, їх місцезнаходження, дати початку та закінчення їх дії, а також розмір плати за розміщення ЗЗР (а.с.16).

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, розмір плати за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР встановлюється виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем зовнішньо реклами на підставі цього Договору та/або рахунків-фактур, наданих КП "Луцькреклама". Розповсюджувач зовнішньої реклами зобов`язаний отримати рахунок на плату коштів за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР не пізніше 20 числа поточного місяця та проводити оплату не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

18.01.2018 сторонами Договору укладено Додаток № 13 (а.с.17), у якому затверджено перелік ЗЗР розповсюджувача реклами у кількості 9-ть одиниць та визначено загальний розмір плати за розміщення ЗЗР в сумі 20 379,01 грн. на місяць.

У додатку № 13 зазначено, що він укладений на Виконання рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 20.09.2012 року № 629-1 "Про порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", що кореспондується з п. 3.1. Договору в частині встановлення плати за розміщення ЗЗР виконавчим комітетом Луцької міської ради.

Вищезазначеним Порядком (а.с.18-24) визначено механізм розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька. Розрахунок відповідної плати здійснюється за формулою:

П = S х Т х Кз х Кі х Кквз,

де S - площа місця розташування спеціальної конструкції - визначається відповідно до п.32 постанови КМ України № 2067 від 29.12.2003 "Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами";

Т - базовий тариф, розроблений на базі неоподаткованого мінімуму доходів громадян (17 грн.), та становить визначену кількість неоподаткованих мінімумів;

Кз - коефіцієнт диференціації базового тарифу, в залежності від місця розташування об`єкта зовнішньої реклами;

Кі - коефіцієнт річного індексу інфляції за даними Державної служби статистики України до грудня попереднього року у відсотках;

Кквз -2,5 коефіцієнт комерційного використання землі, розроблений згідно з методикою грошової оцінки землі в розрізі економіко-планувальних зон, наданий управлінням Держкомзему у м. Луцьку Волинської області (застосовується тільки для наземних конструкцій).

Виконавчим комітетом Луцької міської ради 16.07.2014 прийнято рішення № 414-1 "Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" (а.с.25-), згідно з яким доповнено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012, пунктом 5 наступного тексту: "Рішенням виконавчого комітету може визначатись (змінюватись) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50 відсотків базового тарифу".

В подальшому, 21.02.2018 Виконавчим комітетом Луцької міської ради на виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Луцька на 2018-2019 роки, наповнення та збільшення дохідної частини бюджету міста Луцьк, на підставі Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про рекламу", Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМ України № 2067 від 29.12.2003, рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 "Про Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" та № 414-1 від 16.07.2014 "Про доповнення до Порядку визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", прийнято рішення №111-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" (а.с.26), яким збільшено на період з 01.03.2018 по 31.12.2018 на 49 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, який затверджений рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.09.2012 №629-1 (що становить 30364,72 грн. на місяць).

Судом досліджено, що у зв`язку із прийняттям вищезазначеного Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради у вищезазначений Договір Сторонами не було внесено змін щодо розмірів плати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР. Проте, на підставі п. 3.1. Договору, розмір плати за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР розраховувався на підставі вищезазначеного Рішення 111-1 та зазначався у рахунках, які Відповідач надавав для оплати Позивачу.

Таким чином за період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року Позивач оплачував вищезазначені послуги в сумі 30364,72 грн. на місяць на підставі рахунків КП "Луцькреклама", які були складені із врахуванням вищезазначеного Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради як це передбачено п. 3.1. Договору.

Як слідує з матеріалів справи, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі №803/433/18 (провадження №857/1066/18) визнано протиправним та скасовано вищезазначене Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" (а.с.61-68). Постанова набрала законної сили з моменту її прийняття.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради є недійсним з моменту його прийняття так як було визнано судом протиправним (незаконним) і скасованим, а отже у відповідача відсутні підстави нараховувати для розповсюджувачів зовнішньої реклами збільшеної плати на 49 % від базового тарифу за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018.

Виконавчим комітетом Луцької міської ради 18.12.2018 прийнято Рішення №854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", яким збільшено на період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на 48 відсотків величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування ЗЗР, який затверджений рішенням Виконавчого комітету міської ради від 20.09.2012 №629-1 (в даному випадку, з урахуванням індексації, становить 33 116,70 грн. на місяць).

Враховуючи вищевикладене, оскільки Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1(а.с.26) скасовано, а нове рішення прийнято лише 18.12.2018 (а.с.27), то за період з січня місяця 2018 по 31.12.2018 розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів становить 20379,01 грн. на місяць, а з 01.01.2019 - 33116,70 грн.

Разом з цим, Позивач за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 сплачував платежі за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів в сумі 30364,72 грн. на місяць на підставі скасованого судом рішення виконавчого комітету, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.49-57).

З матеріалів справи слідує, що 28.02.2019 між фізичною особою підприємцем Голубовичом І.І. та ТОВ "Аполлінарія" укладено договір купівлі - продажу об`єкта зовнішньої реклами №280219-1 (а.с.28), за яким ФОП Голубович І.І. продав вказаному підприємству 8 об`єктів ЗЗР, що підтверджується актом передачі-приймання об`єкта зовнішньої реклами.

Управлінням розвитку підприємництва та реклами Луцької міської ради 28.02.2019 прийнято ряд Наказів про переоформлення на ТзОВ "Аполлінарія" дозволів на розміщення ЗР, виданих ФОП Голубовичу І.І , на проданих 8 об`єктів (реєстр наказів, а.с.31).

Відповідно до п. 6.5.4., 6.5.7. Договору № 150/ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (а.с.14-15), його дія в частині одного наданого місця, припиняється внаслідок припинення дії дозволу, його анулювання або відмові у його продовженні, а також внаслідок передачі місця розташування ЗЗР, на який видано дозвіл у встановленому порядку, Розповсюджувачем зовнішньої реклами іншій особі без відповідного переоформлення Договору.

Таким чином, Договір № 150/ТК тимчасового користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами (а.с.14-15) припинив свою дію в частині 8-ми проданих об`єктів ЗЗР з 28.02.2019.

У зв`язку з вищевикладеним, розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів з 01.01.2019 по 28.02.2019 становить 33116,70 грн., а з 01.03.2019 - 2491,49 грн. за один об`єкт ЗЗР, що був розміщений за адресою м. Луцьк, вул. Кравчука, 22 (розділова смуга).

Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 192-1 від 20.03.2019 (а.с.31) анульовано дозвіл на розміщення зовнішньої реклами від 20.02.2007 № 12 (двосторонній рекламний щит розміром 3,0 м х 6,0 м) на вул. Кравчука, 22 (розділова смуга), виданий ФОП Голубовичу І.І .

Отже, вищевказаний договір припинив свою дію щодо останнього об`єкту ЗЗР 20.03.2019 згідно з п. 6.5.4 Договору.

Підсумовуючи вищевикладене, з врахуванням того, що Сторонами за Договором було узгоджено розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів з 01.01.2018 в сумі 20379,01 грн. на місяць, а також те, що Рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1, яким було збільшено на 49 % базовий тариф за таке користування, було скасовано в судовому порядку, а також те, що Рішенням цього ж органу з 01.01.2019 на 48 % збільшено базовий тариф за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів суд дійшов висновку, що Позивач за вищезазначеним Договором повинен був сплатити платежі у наступному розмірі:

- за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 (12 місяців) - 20379,01 грн. на місяць = 244548,12 грн.;

- за період з 01.01.2019 по 28.02.2019 (2 місяці) - 33116,70 грн. на місяць = 66233,40 грн.;

- за період з 01.03.2019 по 20.03.2019 (1 місяць) - 2491,49 грн. на місяць = 2491,49 грн.

З урахуванням наявної заборгованості перед КП "Луцькреклама" станом на 01.01.2018 в сумі 23300,52 грн., Позивач за період з 01.01.2018 та до моменту фактичного припинення його дії (20.03.2019) повинен був сплатити за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів кошти в загальній сумі 23 300,52 грн. + 244 548,12 грн. + 66 233,40 грн. + 2491,49 грн. = 336573,53 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме платіжних доручень (а.с.45-59) позивач за вищезазначений період сплатив на користь Відповідача 428822,44 грн.

Факт наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем на 01.01.2018 в сумі 23300,52 грн., а також факт сплати Позивачем за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на рахунок Відповідача коштів в сумі 428822,44 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 24.05.2019 (а.с.60), який був підписаний Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Таким чином, позивач надмірно сплатив кошти відповідачу в сумі 92248,грн. Вищезазначена переплата виникла внаслідок застосування до правовідносин Сторін за вищезазначеним Договором рішення виконавчого комітету Луцького міської ради № 111-1, яким було на 49 % збільшено базовий тариф за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів на період з 01.03.2018 по 31.12.2018, та яке було скасоване в судовому порядку і Позивач оплачував послуги КП "Луцькреклама" у вказаному періоді з врахуванням збільшених ставок тарифу.

З метою досудового врегулювання спору, позивач 30.05.2019 на адресу відповідача надіслав вимогу про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави. Вимога отримана відповідачем 03.06.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №0500040514158, вимога позивача залишилась не виконаною.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна. Відповідач набув майно, а саме грошові кошти шляхом їх перерахування ФОП Голубовичем І.І. на розрахунковий рахунок КП "Луцькреклама";

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи. КП "Луцькреклама" набуло вищезазначені грошові кошти саме за рахунок Позивача, оскільки вони були останнім перераховані на розрахунковий рахунок Відповідача.

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України.). При цьому згідно з положеннями ст. 1212 ЦК України, майно вважається набутим без достатніх правових підстав, якщо на момент набуття майна (грошових коштів) існувала підстава його набуття, однак така підстава згодом відпала.

Як було зазначено вище, на момент сплати ФОП Голубовичом І.І., коштів за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018, його розмір визначався КП "Луцькреклама" в рахунках, які виписувались на підставі Рішення № 111-1 виконавчого комітету Луцької міської ради згідно з умовами п. 3.1. Договору, тобто, на момент сплати Позивачем коштів у збільшеному, понад затвердженому сторонами в Договорі розмірі існувала підстава їх нарахування та сплати.

Внаслідок прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування вищезазначеного рішення виконавчого комітету Луцької міської ради, така підстава відпала. Таким чином, наявні всі ознаки набуття КП "Луцькреклама" коштів Позивача в розмірі 92249,91 грн. без достатньо правової підстави.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 92249,91 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Подаючи позов до суду та в судовому засіданні позивач просив стягнути 6100,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Позивач у справі оплату послуг адвоката підтвердив договором про надання правничої допомоги від 24.05.2019, додатком до договору №1 про вартість правничої допомоги адвокатського об`єднання у справі, рахунком №67 від 04.07.2019, квитанцією №ПН1415 від 04.07.2019, актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 24.05.2019, ордером серія ВЛ №000,054642 від 08.07.2019, посвідченням адвоката №000711 від 08.09.2017, (а.с.92-98, 152-153).

Згідно п.4.2 договору розмір гонорару, у кожній конкретній справі визначається сторонами у додатках до даного договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.4.3. договору оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання рахунку від адвокатського об`єднання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Згідно із актом прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 08.07.2019, адвокатом в рамках представництва інтересів клієнта як позивача в суді першої інстанції у господарській справі №903/511/19 було надано наступні послуги:

1.Ознайомлення з документами, визначення правової позиції для клієнта, усні консультації для клієнта, підготовка письмової вимоги про повернення коштів, отриманих без достатньої правової підстави (500,00грн.);

2.Підготовка позовної заяви (4000,00грн.).

Крім того, клієнтом здійснено авансування послуг Адвокатського об`єднання з представництва його інтересів в судовому засіданні безпосередньо у Господарському суді Волинської області з розрахунку за 2 судових засідання на загальну суму 1600,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг адвокатом - 6100,00 грн.

Як вбачається з копії квитанції №ПН1415 від 04.07.2019 (а.с.97) ФОП Голубович І.І. відповідно до умов договору перерахував адвокатському об`єднанню 6100,00 грн.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатським об`єднанням вказаних послуг у суді.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат переглянув калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6100,00 грн.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, Господарський суд Волинської області, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Луцькреклама" (вулиця Лесі Українки, будинок 28, місто Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 32964234) на користь Фізичної особи-підприємця Голубовича Ігоря Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) грошові кошти в сумі 92249,91 грн. (дев`яносто дві тисячі двісті сорок дев`ять гривень дев`яносто одна копійка), 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) витрат по сплаті судового збору та 6100,00 грн. (шість тисяч сто гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.11.2019.

Суддя І. О. Гарбар