Ухвала суду № 8554876, 27.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2009 р.                               м. Київ                                        К-7796/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого), БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., КостенкаМ.І.,РибченкаА.О.,

при секретарі судового засідання ТитенкоМ.П.,

за участю представників позивача ХенріксенН.М., відповідача БондарєваС.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»на постанову Львівського апеляційного господарського суду від27.02.2007 посправі№7/396-2006

за позовом          Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»

до                    Державної податкової інспекції у м.Ужгороді

про                    визнання недійсними (скасування) податкового повідомлення-рішення та рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»(далі –Підприємство, позивач) заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м.Ужгороді (далі–ДПІ, відповідач) від20.04.2006 №0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057, податкових повідомлень від23.06.2006 №0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803, від10.08.2006 №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995, якими на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу визначено зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 430630,12грн.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від08.12.2006 позовні вимоги задоволено повністю. Судове рішення першої інстанції мотивоване положеннями ст.8, 61 Конституції України, ст.16, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», а також зокрема тим, що застосування до платника податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату суми згодженого податкового зобов’язання призводить до негативних наслідків як для суб’єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від27.02.2007 судове рішення суду першої інстанції посправі№7/396-2006 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги Підприємства, виходив з того, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у розмірах визначених цим Законом. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що за своєю правовою природою пеня і штрафні санкції (штраф), визначені спеціальним законом стосовно оподаткування, не є відповідальністю одного виду та застосовується за різні правопорушення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, з підстав порушення при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою в якій, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

На спростування висновку суду апеляційної інстанції скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не досліджено повноту відображення податковим органом всіх фактично здійснених платежів Підприємством та обґрунтованість та значимість розподілу останніх між основним боргом та пенею, а також не досліджено питання та докази наявності боргу держави перед Підприємством. Скаржник також зазначив, що на відміну від суду апеляційної інстанції суд першої інстанції взяв до уваги обставини щодо значних обсягів дебіторської заборгованості окремих бюджетних установ за послуги водопостачання та водовідведення, надані Підприємством.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу позивача просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 2004 - 2005 роки податковим органом було складено Актвід12.04.2006 №707/150, в якому зазначено про допущене порушення позивачем пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Фактичною підставою для застосування позивачу 50% штрафних санкцій слугував висновок ДПІ, викладений у Акті перевірки, що позивачем порушено строки сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 861260,24 грн. на 412 календарних днів.

На підставі Акту перевірки податковим органом було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення –рішення від20.04.2006 №0003431640/0/1655/15-0/03344326/10057, яке за результатами неодноразового адміністративного оскарження залишено без змін та, з метою доведення строків сплати податкового зобов’язання, ухвалено оскаржувані податкові повідомлення від23.06.2006 №0003431640/1/2879/15-0/03344326/16803, від10.08.2006 №0003431640/2/3294/15-0/03344326/21995.

Вирішуючи спір у цій справі суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, - є Закон України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі- Закон №2181-ІІІ) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом1.2 ст.1 Закону №2181-ІІІ встановлено, що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. А відповідно до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний ) період, що дорівнює календарному місяцю, - протягом 20календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового кварталу (півріччя).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181.

Згідно пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону №2181 - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Відповідно до п.1.5 ст.1 цього Закону - штрафна санкція (штраф)—плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Крім того пунктом7.7 ст.7 Закону №2181 встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

В силу ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи фактичні обставини справи та зазначені вище норми, суд касаційної інстанції не може погодитись із обґрунтуваннями судових рішень попередніх інстанцій, оскільки останніми не повно досліджено обставини справи, зокрема не встановлено за якими податковими деклараціями і за який період позивачу були визначені узгоджені податкові зобов'язання, на підставі яких були застосовані оскаржувані штрафні санкції, чи спрямовував відповідач суми сплати поточних податкових зобов'язань на погашення боргу, що утворився.

З огляду на наведене судові рішення першої та апеляційної інстанцій не ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа№7/396-2006 направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Ужгорода»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від08.12.2006 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від27.02.2007 посправі№7/396-2006 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                  О.В. Карась

Судді                                                                      А.І.Брайко

                                                                                Г.К.Голубєва

                                                                                М.І.Костенко

                                                                                А.О.Рибченко