Рішення № 85547820, 05.11.2019, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/139/19

провадження №2/457/125/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді - Грицьківа В.Т.

секретар судового засідання Ринда О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Григоришина В.В. ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Трускавецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він фактично з 1985 року і по даний час проживає у квартирі АДРЕСА_1 , а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності його товаришу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до свідоцтва про право власності від 10.09.1993 року, виданого на підставі розпорядження госпрозрахункового житлового відділу виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 321 від 09.09.1993 року, зареєстрованого в Дрогобицькому МБТІ в реєстрову книгу за № 337.

З 1985 року позивач з ОСОБА_4 проживали однією сім"єю в квартирі, були пов"язані спільним побутом, були як брати. Періодично ОСОБА_4 їздив вахтовим методом на роботу в Росію, а він залишався вдома та утримував квартиру. У 1998 році ОСОБА_4 у черговий раз поїхав на роботу в Росію та більше не повернувся. Позивач продовжував проживати в його квартирі та розшукував свого товариша роками, але це не давало результатів. Лише минулого року за черговим запитом в Росію, позивачу надійшла відповідь із відділу ЗАГСу Ямало-Ненецького автономного округу (Росія) м.Муровленко про те, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_4 не мав дружини, дітей та інших родичів, позивач вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом спадкового майна покійного ОСОБА_4 , однак, щоб довести фактичну обставину проживання зі спадкодавцем однією сім"єю не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини, йому необхідно в судовому порядку встановити даний факт. Просить суд встановити факт проживання з покійним ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім"єю з 1985 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

В судове засідання з"явився позивач, позов підтримав, по справі додатково пояснив, що з 1985 року він проживав з ОСОБА_4 у його квартирі до смерті останнього та приймав участь в утриманні квартири. ОСОБА_4 ставився до нього як до брата. Інших спадкоємців майна померлого немає, тому він є спадкоємцем четвертої черги за законом квартири АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання з"явилася, позов підтримала, додатково пояснила, що дійсно позивач з 1985 року, після розлучення зі своєю дружиною, пішов жити до свого товариша ОСОБА_4 та проживав з ним до дня його смерті. Після смерті товариша, позивач продовжував проживати в квартирі АДРЕСА_1 . Позивач являється спадкоємцем четвертої черги за Законом, оскільки проживав однією сім"єю зі спадкодавцем не менше як п"ять років до часу відкриття спадщини. Також позивач вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки він не заявив відмову від неї. Крім того, норми Цивільного кодексу, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, поширюються на спадщину, яка хоча і відкрилась до 01.01.2004 року, але не була прийнята ніким з спадкодавців до цієї дати.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, позов не визнав, по справі додатково пояснив, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.09.1993р. госпрозрахунковим житловим відділом при Трускавецькому міськвиконкомі та зареєстровано Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 337. Позивач посилається на статті 1268, 1270 Цивільного кодексу України, які набрали чинності з 01 січня 2004 року. Однак відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги 6 цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання його чинності. Тому в даному випадку необхідно керуватися роз`ясненням Вищого спеціалізованого суду

України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду

цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, що правила

книги 6 ЦК можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася після

01.07.2003 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких

виникло відповідно до норм статей 529-531 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного кодексу

2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриттяспадщини, зокрема Цивільного кодексу УРСР. Позивач не може бути віднесеним до числа осіб спадкоємців та не має права на спадкування за законом відповідно до норм статей 529-531 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою позивача і живе в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 в квартирі № 125 живе дуже давно. З ОСОБА_4 він проживав разом в квартирі № 125 , вони жили як брати.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що позивач після розлучення з дружиною у 1985 році почав проживати з ОСОБА_4 в його квартирі, там живе і до цього часу. Після розлучення позивач проживав, чи проживає зараз не знає, бо у квартирі не був. Знає, що за квартиру постійно оплачував позивач, оскільки ОСОБА_4 любив випити.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він є колегою позивача, вони разом грали по весіллях. Спочатку ОСОБА_1 жив на вул . Стебницькій , а тепер живе на вул . Івасюка . Після розлучення ОСОБА_1 пішов жити до знайомого ОСОБА_4, де і живе по сьогоднішній день.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він проживає у будинку АДРЕСА_1 з 1991 року. З 1991 року та до цього часу позивач проживає з ним по сусідству. Вони разом робили ремонт в під"їзді будинку, міняли вікна та двері.

Заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:

В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 10.09.1993 року госпрозрахунковим житловим відділом при Трускавецькому міськвиконкомі та зареєстровано Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації у реєстрову книгу за № 337, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Дана квартира складається з однієї житлової кімнати площею 15,6 кв.м, кухні, коридора, санвузла, загальною площею 29,7 кв.м., що стверджується копією технічного паспорта на квартиру, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ухвали Трускавецького міського суду Львівської області від 21.03.2019 року, судом витребувано із відділу ЗАГСу м. Муравленко Ямало-Ненецького Автономного округу (Росія) копію актового запису про смерть ОСОБА_4 .

Згідно копії запису акта про смерть № 35 від 20.04.1999 року, яка знаходиться в матеріалах справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Муравленко, Тюменської області, Росія.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 57997683 від 22.10.2019 року, за параметрами запиту: ОСОБА_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Спадковому реєстрі інформація відсутня.

Згідно ст. 3 СК України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1985 року проживав з ОСОБА_4 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 сім"єю в квартирі АДРЕСА_1 вони були пов"язані спільним побутом, були як брати, про що ствердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Однак згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі - норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності.

Судом встановлено, що період проживання однією сім"єю позивача та ОСОБА_4 припадає на час дії правовідносин, які регулювались Кодексом про шлюб та сім`ю України, тобто до 01.01.2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю України не передбачав такого поняття як проживання однією сім`єю.

Отже, не можна встановити факт проживання позивача з покійним ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім"єю з 1985 року до дня його смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року - Кодексом про шлюб та сім"ю України від 20.06.1969 року, встановлення такого факту не мало правового значення та не було ним передбачено.

Відповідно до п 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, правила книги 6 ЦК України можуть бути застосовані лише до спадщини, яка відкрилася після 01.07.2003 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм Цивільного кодексу 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема Цивільного кодексу УРС Р .

Згідно ст. 525, 526 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Згідно ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 530 ЦК УРСР, при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

На підставі викладеного, враховуючи те, що спадщина за ОСОБА_4 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку, що позивач не може бути віднесеним до числа осіб спадкоємців та не має права на спадкування за законом відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР 1963 року, тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до Трускавецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом необхідно відмовити.

Керуючись ст. 3 СК України, ст. ст. 525, 526, 529, 530 ЦК Української РСР (1963р.), ст.ст. 1264, 1268 ЦК України, ст. ст. 263, 265, 273 ЦПК України, с у д,

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Трускавецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Повний текст рішення буде виготовлений протягом десяти днів із дня проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міський суд Львівської області протягом 30 днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: В. Т. Грицьків