Ухвала суду № 85547643, 07.11.2019, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/4418/19 1-кс/335/7828/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Крамаренко І.А., за участю секретаря Тимченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Шейко М.О. погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області Крошка Т.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, не одруженого, не працевлаштованого, освіта вища, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Крошка Т.В., слідчого Кривого А.В., захисника Астіона О.І., підозрюваного ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

З наданих суду матеріалів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000134 від 21.03.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут наркотичних засобів, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, придбав у невстановлені в ході досудового розслідування час та обставинах, один прозорий полімерний зіп-пакет з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 7-737 від 25.04.2019, містить у своєму складі тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу склала 8,921 г в перерахунку на висушену речовину, який, в подальшому, зберігав при собі з метою збуту. В подальшому, 13.04.2019, приблизно о 11 годині 21 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою особистого збагачення, перебуваючи на проїжджій частині навпроти кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Ладозька, 12, незаконно збув ОСОБА_2 , шляхом продажу за грошові кошти у сумі 1100 гривень, речовину рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 7-737 від 25.04.2019, містить у своєму складі тетрагідроканабінол і є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом. Маса канабісу склала 8,921 г в перерахунку на висушену речовину, яка знаходилась у одному прозорому полімерному зіп-пакеті. Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, канабіс віднесено до наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Крім того, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також на незаконний збут наркотичних засобів, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, придбав у невстановлені в ході досудового розслідування час та обставинах, один прозорий полімерний зіп-пакет з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 7-2467 від 06.11.2019, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 6,045 г., який, в подальшому, зберігав при собі з метою збуту. В подальшому, 05.11.2019, приблизно о 14 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут наркотичних засобів, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленими в ході досудового розслідування особами, з метою особистого збагачення, перебуваючи навпроти будинку АДРЕСА_2 64 АДРЕСА_3 вул. Бородинській у м. Запоріжжі, незаконно збув ОСОБА_2 , шляхом продажу за грошові кошти у сумі 800 гривень, речовину рослинного походження сіро-зеленого кольору, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи № 7-2467 від 06.11.2019, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено – канабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину складає 6,045 г., яка знаходилась у одному прозорому полімерному зіп-пакеті. Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, канабіс віднесено до наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просять його задовольнити, зазначивши, що: пред`явлена підозра є обґрунтованою; ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину; ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України доведені, оскільки усвідомлюючи тяжкість покарання ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового слідства, може знищити документи, які використовувались та підлягають встановленю, також може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального правопорушення, та може вчинити інші правопорушення щодо збуту наркотичних засобів. Просять застосувати відносно ОСОБА_1 запібіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, із визначенням розміру застави 500 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому, прокурор зазначила, що при проведенні НСРД по вказаному кримінальному провадженню підозрюваний систематично спілкувався з іншими підозрюваними по цьому кримінальному провадженню щодо отримання, передачі та збуту наркотичних засобів, його об`єму, вартості та розподілу грошових коштів.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснив, що він є наркозалежним, але не збуває наркотики, а вживає їх, працює водієм таксі неофіційно.

Захисник – адвокат Астіон О.І. у судовому засіданні проти клопотання слідчого заперечував повністю, пояснивши, що клопотання необгрунтоване та недоведене, підстав для обрання запобіжного заходу не має. Вважає підозру необгрунтованою, ризики не доведені, ОСОБА_1 є особою наркозалежною та не заперечує того, що знайдена в нього маріхуана, придбана для особистого вживання, а не для збуту. ОСОБА_1 має постійне місце проживання, мати ОСОБА_3 не заперечує, щоб її син ОСОБА_1 знаходився під домашнім арештом за адресою: АДРЕСА_1 (надала письмову заяву), ОСОБА_1 за місцем мешкання позитивно характеризується, у зв`язку з чим просить застосувати до ОСОБА_1 цілодобовий домашній арешт з використанням електронного браслету.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 21.03.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000134 внесені відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

05.11.2019 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

06.11.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочинів за викладених у клопотанні обставин. Тобто стороною обвинувачення надано суду докази на підтвердження підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого йому злочинів.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу. Так, під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих злочинів, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Щодо доводів захисника та підозрюваного про необґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих правопорушень, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність вказаних ризиків, слідчий суддя вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України, а саме тримання під вартою.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. Вивченням даних про особу підозрюваного, слідчим суддею встановлено, що він має реєстрацію та місце мешкання, раніше не судимий, не одружений, позитивно характеризується за місцем мешкання, працює водієм в таксі (зі слів), є наркозалежною особою та перебуває на відповідному обліку.

Слідчий суддя на виконання вищезазначених вимог закону враховує тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, конкретні обставини вчинення злочинів, сам характер скоєного злочину, його соціальний рівень свідомості та ставлення до скоєного, що посилюється корисливим мотивом, і вважає доцільним з метою запобігання визначеним п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме: до 03 січня 2020 року, оскільки інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Отже, слідчим суддею встановлено, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України і тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції».

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи те, що злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 вчинені без застосування насильства чи погрози його застосування, не спричинили загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину встановлюється розмір застави від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, враховує матеріальне становище підозрюваного, тяжкість кримінальних правопорушень та специфіку кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 . При цьому, слідчий суддя вважає доводи прокурора, щодо визначення застави у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб доведеними, у зв`язку з чим слід визначити заставу у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (із розрахунку 1 921,00 гривень), оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на підозрюваного декілька обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193 - 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізькій області Шейко М.О. погоджене прокурором відділу прокуратури Запорізької області Крошка Т.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 05 листопада 2019 року до 03 січня 2020 року включно.

Одночасно встановити розмір застави у межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 384 200 (триста вісімдесят чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) грн., яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області, рахунок отримувача: № 37319085001205, ДКСУ м. Київ, код отримувача ЄДРПОУ 26316700, МФО 820172, призначення платежу – застава ОСОБА_1 (в призначенні платежу необхідно вказувати: П. ОСОБА_4 сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора, суду із м. Запоріжжя.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Встановити строк дії даної ухвали до 03 січня 2020 року включно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя: І.А. Крамаренко