Рішення № 85547265, 07.11.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2247/19

Провадження № 2/307/1334/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та третьої особи про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, що зареєстрований в реєстрі № 3967 про стягнення грошових коштів у сумі 110 218, 00 доларів США з громадянина ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Глибокий Потік, Тячівського району, Закарпатської області, місце роботи - фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, які є його боргом за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: АДРЕСА_2 , к/р № НОМЕР_2 УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» та яким запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 в розмірі 110 218, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 лютого 2016 року становить 2 999 982 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 гривень. Всього, в гривневому еквіваленті з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 001 682 (Три мільйони одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок.

Позов мотивує тим, що 16 травня 2016 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна вчинила виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі № 3967. Даним виконавчим написом на підставі статті 34 ч. 1. ст. 19, ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в редакції від 10 грудня 2014 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» запропоновано стягнути грошові кошти у сумі 2 999 982,96 гривень з позивача, які є його боргом за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 110 218, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25 лютого 2016 року становить 2 999 982, 96 гривень. Також стягнуто витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису в сумі 1700, 00 гривень. Всього, в гривневому еквіваленті з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису становить 3 001 682, 96 гривень. Вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню з підстав, передбачених ст. 88 Закону України "Про нотаріат", відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року, та з підстав, передбачених абзацом 3 підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, де зазначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. У даному виконавчому написі строк за який проводиться стягнення складає дев`ять років десять місяців дванадцять днів, а саме з 13 квітня 2006 року по 25 лютого 2016 року. Крім цього, вказана сума заборгованості у вказаному виконавчому написі не розшифровується по складовим та не зазначено, що вказана сума є безспірною. До напису додано копію кредитного договору з відміткою нотаріуса про те, що за цим договором стягнення проводиться частинами та зазначено період утворення заборгованості та суму 23 001 682, 96 гривень. Також, до виконавчого провадження додано банківський розрахунок суми боргу, де загальний залишок заборгованості по кредиту по тілу складає 119 499, 87 доларів США, по процентам – 389 199, 62 доларів США, комісії – 5 997, 21 доларів США, по пені – 1254 451,72 доларів США, загальна заборгованість – 1 254 451, 72 доларів США, що по курсу НБУ на 25 лютого 2016 року складає 34 144 457, 22 гривень. Таким чином, позивач зазначає, що розрахунки банку та нотаріуса є різними, неузгодженими між собою, спірними. Відповідно до приписів ст. ст. 256, 258 ЦК України на момент видачі виконавчого напису щодо суми заборгованості слід було застосовувати позовну давність в три роки, а щодо заборгованості зі сплати пені - позовну давність в один рік. Строк, за який проводиться стягнення – дев`ять років десять місяців дванадцять днів. Однак, у період з 2010 року по 2016 рік боржник ОСОБА_1 жодного платежу банку не здійснив. Оскільки, з 2010 року позивач припинив виконувати свої боргові зобов`язання, а отже у ПАТ КБ «Приватбанк» право вимоги виникло 12 квітня 2010 року і виконавчий напис можна було вчинити виключно до 12 жовтня 2013 року. Окрім того, в квітні 2010 року боржник ОСОБА_1 та його дружина дали згоду на звернення стягнення на іпотечне майно – будинок по АДРЕСА_1 , переданий банку в іпотеку. Проте, протягом 2010-2013 років банк не вчинив жодних дій з приводу іпотечного майна, а звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з приводу звернення стягнення на іпотечне майно після закінчення строків позовної давності, в зв`язку з чим рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2013 року у задоволенні даного позову банку було відмовлено. Також, позивач зазначає, що на час видачі оспорюваного виконавчого напису Тячівським районним судом Закарпатської області було розглянуто цивільну справу 307/2890/15-ц за позовом банку про стягнення з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором заборгованості в розмірі 1 096 606, 57 доларів США, з якої банк просив стягнути частину в розмірі 354 278,57 доларів США, що становить 7 797 671,33 гривень, в задоволенні якого судом також було відмовлено, що також вказує на наявність спору з приводу розміру заборгованості. Просить позов задовольнити.

Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна надіслала суду відзив на позов, в якому заперечила проти позову і вважає, що він не підлягає задоволенню з тих підстав, що залучення її в якості співвідповідача в даній справі є таким, що прямо суперечить диспозитивності та процесуальному статусу відповідача, оскільки нотаріус не є стороною правовідносин, на підставі яких виникли взаємні зобов`язання сторін, а тільки здійснив нотаріальну дію, яка полягала у вчиненні виконавчого напису, тобто дію, за результатами якої були змінені права боржника та кредитора про що також констатовано у Постанові Пленуму ВСУ від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», де зазначено, що справи щодо оспорювання виконавчого напису нотаріуса розглядаються в позовному провадженні, позивачем в якому є боржник, а відповідачем – кредитор. Нотаріус, яким був вчинений виконавчий напис, може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача. Про будь-які спори, суперечки, зміни та доповнення даного кредитного договору, винесення з даного приводу судові та інші рішення, злочини та інші події, що впливають на відносини кредитора і боржника, кредитор не повідомляв, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством. Щодо питання безспірності вимог кредитора, то в розумінні ст. 18 ЦК України та ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» безспірність є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин, при яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ (надалі - Перелік) - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин. Позивач лише вказує в позовній заяві, що розмір заборгованості перед банком є спірним, але не обгрунтовує відсутності заборгованості або наявності боргу в меншому розмірі, не вказує сум, які ним сплачені, не підтверджує факт погашення заборгованості жодними документами, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі. Предметом спору в цій справі є не дійсний розмір його боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом формальностей, передбачених законодавством при вчиненні виконавчого напису. Однак, помилки при виконанні таких формальностей, навіть якщо б вони і були припущені нотаріусом, за змістом вищенаведеної Постанови не можуть бути самі по собі підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Такою підставою, як роз`яснив Верховний суд, може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший розмір його. Вчинення виконавчого напису є цілком правомірним, а позивачем не було доведено фактів порушення порядку вчинення нотаріальних дій, а його посилання на порушення норм законодавства не відповідають дійсності. Просить в позові відмовити.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Марич І.Ю. в судове засідання не з`явилися, позаяк представник позивача – адвокат Марич І.Ю. подав суду заяву, в якій просить справу розглянути у їх відсутності, в заяві зазначив, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять позов задовольнити.

Представник відповідача Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» та відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна в судове засідання не з`явилися повторно, хоч належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у відзиві на позов відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна просить справу розглянути у її відсутності та просить в позові відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області в судове засідання не з`явився повторно з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідно до виконавчого напису, вчиненого 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, що зареєстрований в реєстрі № 3967 про стягнення грошових коштів у сумі 3 001 682 (Три мільйони одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок з громадянина ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Глибокий Потік, Тячівського району, Закарпатської області, місце роботи - фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, які є його боргом за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: АДРЕСА_2 , к/р № НОМЕР_2 УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 в розмірі: 110 218, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2016 року становить 2 999 982 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 гривень. Всього, в гривневому еквіваленті з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 001 682 (Три мільйони одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок. Період за який проводиться стягнення – дев`ять років десять місяців дванадцять днів, а саме з 13 квітня 2006 року по 25 лютого 2016 року (а.с.15).

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до пункту 3.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судом встановлено, що строк, за який проводиться стягнення – дев`ять років десять місяців дванадцять днів, а саме з 13 квітня 2006 року по 25 лютого 2016 року.

Суд зазначає, що встановлення вказаного трьохрічного обмеження на вчинення виконавчого напису не є формальністю, позаяк узгоджується з приписами Глави 19 ЦК України, якою визначено загальну трьохрічну позовну давність. А відтак, включення у загальний розмір заборгованості частини платежів, які нараховані поза межами строків позовної давності, в будь-якому разі свідчать про спірність такої суми.

Також, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 24 вересня 2013 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , де третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року в розмірі 4 792 572 гривні 67 копійок шляхом звернення стягнення на будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки – відмовлено в зв`язку з спливом строків звернення до суду ( а.с.29-30).

Окрім цього, рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2017 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року в розмірі 109 606 доларів США відмовлено ( а.с.31-33).

А згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною за №9895 про звернення стягнення на користь ПАТ КБ «Приват Банк» з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року в розмірі 105 488, 06 доларів США, що в еквіваленті складає 2 700 000, 02 гривень(34-42).

Таким чином, між сторонами існує спір з приводу наявності і розміру заборгованості за указаним кредитним договором, з урахуванням того, що вимога Банку щодо повернення кредитних коштів пред`явлена до позивача після спливу трирічного строку з моменту виникнення у Банку права на таку вимогу, а відтак суд приходить до висновку про задоволення вимог позову.

Оскільки спір стосується правовідносин, що виникли між позивачем як боржником та відповідачем Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» як стягувачем, то судовий збір слід стягнути з відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 256-258 ЦК України, ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 16 травня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, що зареєстрований в реєстрі № 3967 про стягнення грошових коштів у сумі 3 001 682, 96 гривень з громадянина ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - с. Глибокий Потік, Тячівського району, Закарпатської області, місце роботи - фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, які є його боргом за кредитним договором № МКТWGА00000029 від 13 квітня 2006 року, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місце знаходження: АДРЕСА_2 , к/р № НОМЕР_2 УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», та яким запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 в розмірі 110 218, 00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 25.02.2016 року становить 2 999 982 (Два мільйони дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок; витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1700,00 гривень. Всього, в гривневому еквіваленті з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, становить 3 001 682 (Три мільйони одну тисячу шістсот вісімдесят дві) гривні 96 копійок.

Стягнути з відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768, 40 гривень (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_3

Відповідач: Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6 офіс 9.

Третя особа: Тячівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, 90500, вул. Лазівська, 2, м. Тячів, ЄДРПОУ 34982020.

Повний текст рішення складено 07 листопада 2019 року.

Головуюча: Сойма М.М.