Ухвала суду № 85544842, 01.11.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2111/18

Провадження № 1-кп/336/137/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуючого судді Дмитрюк О.В.,

суддів Галущенко Ю.В., Жупанової І.Б.,

за участю секретаря Петрова С.В.,

прокурора Балицького М.С.,

захисників Бахмута М.С., Безуглої А.В., Жижи А.О., Козара М.С.,

Рибальченка Д.С.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 - ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_5 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 – ч. 3 ст. 307, ч.ч. 2, 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 – ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28 – ч. 2 ст. 317, ч. 3 ст. 27 – ч. 3 ст. 311 КК України, ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27-ч. 3 ст. 307, ч.3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313, ч. 3 ст. 28- ч. 2 ст. 317 КК України

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Ухвалою від 03.09.2019 р. обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.11.2019 р. включно, а обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_6 продовжено строк дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просив також вирішити питанння про продовження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави з підстав, викладених в письмових клопотаннях.

Захисники Огли ОСОБА_7 ., ОСОБА_4 – адвокати Бахмут М.С., Жижа А.О. та обвинувачені не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Рибальченко Д.С. вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки ризики, на які посилається сторона обвинувачення, відсутні. В клопотанні прокурора не зазначено, який саме суспільний інтерес має кримінальне провадження, ОСОБА_1 не є організатором вчинення інкримінованих йому злочинів. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку його підзахисного.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 – адвокат Козар М.С. зазначив, що ризики прокурором не доведені. Впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення ОСОБА_5 не зможе, оскільки перебуває під вартою. Обвинувачений раніше не судимий, а велика кількість епізодів інкримінованих йому злочинів не є підставою для тримання під вартою. Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням браслету в повній мірі нівелює ті ризики, на які посилається прокурор.

Захисник ОСОБА_2 – адвокат Безугла А.В. просила змінити її підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки ОСОБА_2 має постійне місце проживання, де мешкає разом з дружиною та дітьми. У розшук обвинувачений був оголошений безпідставно.

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 підтримали позицію захисників.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є доцільним, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи. Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та покарання, що підвищує ризик переховування обвинувачених від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд приймає до уваги, що обвинуваченим інкримінується вчинення низки злочинів, в сфері незаконного обігу наркотичних засобів та прекурсорів, вчиненому організованою групою в особливо великих розмірах, у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні наркотичних засобів та прекурсорів з метою їх збуту та їх збуті, в організації та утриманні місць для незаконного виготовлення наркотичних засобів, які у відповідності до ст.12 КК України, відносяться до особливо тяжких злочинів, санкція яких передбачає позбавленням волі на строк понад десять років, враховує дані про особу обвинувачених, те, що вони раніше не засуджені, постійного джерела прибутку не мають, та враховує їх соціальні зв`язки за місцем проживання.

Суд звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.

Суд враховує, що стороною захисту не надано будь-яких доказів в обгрунтування заявлених клопотань про зміну обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу на домашній арешт, як то доказів наявності у них міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання (перебування), місця роботи, інформації про репутацію та майновий стан, та ін.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що ризик переховування обвинувачених, або взагалі перестав існувати, або зменшився настільки, що такий запобіжний захід як домашній арешт здатний йому запобігти, а тому підстав для зміни застосованого до обвинувачених запобіжного заходу суд не вбачає, у зв`язку з чим клопотання захисників не підлягає задоволенню.

Обраний обвинуваченим запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, потреби у проведенні судом дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Заявлене прокурором клопотання про продовження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, строком на 60 днів, підлягає задоволенню та узгоджується з вимогами ст.194 ч.6 КПК України.

Керуючись ст.331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 31 грудня 2019 року включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 31 грудня 2019 року включно.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 31 грудня 2019 року включно.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, строком на 60 днів, тобто по 31 грудня 2019 року, а саме: не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватись особисто або через своїх представників зі свідками у кримінальному провадженні № 336/2111/18 пр.1-кп/336/137/2019.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк дії обов`язків, покладених при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави, строком на 60 днів, тобто по 31 грудня 2019 року, а саме: не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду; прибувати до суду за першою вимогою; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; не спілкуватись особисто або через своїх представників зі свідками у кримінальному провадженні № 336/2111/18 пр.1-кп/336/137/2019.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвала підлягає негайному виконанню, її оскарження не зупиняє виконання ухвали.

Головуючий суддя О.В. Дмитрюк

Судді ___Ю.А.Галущенко _____ І.Б.Жупанова