Рішення № 85544062, 30.09.2019, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 30.09.2019

Справа № 334/1755/19

Провадження № 2/334/2104/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Ленінськийрайонний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого суддіБаруліної Т.Є.

за участю секретаря:Сагайдак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення суми, в якій вказав, що в період часу з 05.06.1993 року по 18.05.2017 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано за рішенням суду. За час шлюбних відносин сторони придбали чотирьох кімнатнуквартиру АДРЕСА_1 . Вперіод сумісного проживання та володіння вищевказаною квартирою, у період з січня 2016 року по 01.03.2018 року позивач здійснив сплату заборгованості по комунальним послугам, що надавались власникам квартири - сторонам у справі за електроенергію, газопостачання, водопостачання, опалення в загальній сумі 9792, 87 грн. У зв`язку із відмовою відповідача добровільно відшкодуватийому здійснену оплату вищевказаної заборгованості в пропорційному відношення 50% від суми загальної оплати, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 50 % від зазначеної суми,яка утворилась станом на 01.03.2018 року до відчуження ним своєї частки житлової квартири на користь відповідачки, в розмірі 4896,44 грн., а також судові витрати в сумі 768,40 грн.

Справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторони повідомлені про дату розгляду справи та наданий час для подання відзиву та заперечень.

У судове засіданняпозивач та його представник ОСОБА_3 не з`явились, до судового розгляду направили до суду письмову заяву, в якій просили суд розглянути справу без їх участі, на позові наполягали.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, просить розглянути справу без неї, за участі її представника, проти позову заперечує у повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Серболова Н.М. до судового розглядунадала суду письмову заяву, в якій просить суд розглянути справу без їх участі, у задоволенні позову відмовити, враховуючи доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, в якому зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення ним оплати комунальних послуг у вказаному розмірі, за власнікошти та за вказаний у позові період до позовної заяви не додано. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2017 року встановлено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана ними у шлюбі 20.05.2005р. 01.03.2018 року сторони по справі уклали договір купівлі-продажу частки вищевказаної квартири, що належала позивачу, вирішили всі майнові питання. Відповідно до п.15 вказаного договору позивач свідчив, що заборгованість за комунальні послуги, електроенергію, теплоенергію, та інші заборгованості, що рахуються за вказаною в договорі часткою квартири - відсутні. Станом на 2016 рік сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та окремого проживання між сторонами не встановлено. Станом на 01.03.2018 року позивач до відповідачки претензії майнового характеру не мав, про що свідчать підписи сторін у справі на вищевказаному договорі. Більше того, придбавши у власність частину квартири, що належала позивачу, відповідачка з`ясувала недобросовісну поведінку позивача щодо оплати комунальних послуг і вимушена була оплатити з березня по липень 2018 року заборгованість за комунальні послуги у розмірі 9784,08 грн., що підтверджується оригіналами квитанцій, натомість надані позивачем квитанції підтверджують здійснену ним оплату за вказаний період лише в сумі 840,91 грн. До того ж, у 2017 році позивач вже звертався з аналогічними вимогами до суду та ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі №334/4232/17 від 27.02.2019 року позовна заява про стягнення суми боргу залишена без розгляду. Тому, заявлені позивачем вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувшиматеріалисправи, оцінивши та дослідивши у сукупностідокази у справі, суд приходить до наступнихвисновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Увідповідності до ч.ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України, доказиподаються сторонами та іншимиучасникамисправи; доказування не можеґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з 1993 по 18.05.2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2017 року (а.с.32).

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.05.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Бургазли І.І., сторонам у справі на праві спільної часткової власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.2017 року № 334/7210/16-цбуло встановлено порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується інформаційною довідкою КП «Місто для людей» про реєстрацію за вказаною адресою двох особових рахунків (а.с.34-36,37).

У 2017 році позивач вже звертався з аналогічними вимогами до суду, ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя у справі № 334/4232/17 від 27.02.2019 року позовна заява про стягнення суми боргу залишена без розгляду (а.с.49-53).

При цьому суд бере до уваги пояснення відповідачки та її представника про те, що позивач залучає до даного позову копії квитанцій, що надавались ними у справу № 334/4232/17 за першим позовом ОСОБА_1 , зокрема квитанції за 2018 рік, оригінали яких зберігаються у відповідачки ОСОБА_7 ..

01.03.2018 року сторони у справі уклали договір купівлі-продажу частки вищевказаної квартириза адресою: АДРЕСА_2 , що належала позивачу, та вирішили всі майнові питання (а.с.5-6).

Відповідно до п.15 вказаного договору позивач свідчив, що заборгованість за комунальні послуги, електроенергію, теплоенергію, та інші заборгованості, що рахуються за вказаною в договорі часткою квартири- відсутні.

Відповідно до п. 25 договору сторони стверджують, що досягли згоди з усіх істотних умов, договір укладається ними у відповідності до їх волі, без будь-якого фізичного чи психологічного тиску; в момент укладення договору сторони розуміють значення своїх дій, що дає сторонам можливість правильно та однозначно розуміти і витлумачити цей договір. Тобто, станом на 01.03.2018 року заборгованості, яка б була наявна або яку б сплатив за відповідача позивач, після чого міг би мати до неї претензії майнового характеру, не існувало, про що свідчать підписи сторін у справі на вищевказаному договорі.

Надані позивачем нечіткі ксерокопії квитанцій про оплату комунальних послуг за період часу після відчуження своєї частки квартири на користь відповідачки, тобто після 01.03.2018 року свідчать про виконання обов`язку про оплату за житлово-комунальні послуги, проте вимог позивача не підтверджують, оскільки копії вказаних квитанцій, наданих позивачем за період з 09.02.2018 року по 23.02.2018 року взагалі не містять у графі платника зазначення відомостей про особу, яка здійснила оплату.

Частина наданих позивачем копій квитанцій містить запис про платника ОСОБА_6 або ОСОБА_8 , оскільки придбавши у власність частину квартири, що належала позивачу, відповідачка з`ясувала недобросовісну поведінку позивача щодо оплати комунальних послуг, тому була вимушена оплатити заборгованість за комунальні послуги у розмірі 9784,08 грн. за період часу з березня по липень 2018 року., що підтверджується оригіналами квитанцій, наявними у відповідачки, та наданими до матеріалів справи копіями цих платіжних документів (а.с.27-31).

Суд звертає увагу, що позивач посилається у своїй позовній заяві, що після відчуження своєї частки квартири на користь відповідача - 01.03.2018 року, ним вже не здійснювалась оплата за житлово-комунальні послуги, і позовні вимоги не включають оплату послуг після 01.03.2018 року, однак складений ним розрахунок витрат містить тільки витрати за 2018 рік (лютий по липень включно). Крім того в наданих копіях квитанцій зазначено платника ОСОБА_9 , яка є відповідачем. В позовній заяві позивач не зазначив про наявність у нього оригіналів доданих до позовної заяви доказів, зокрема квитанцій, а надав тільки копії квитанцій.

Таким чином, з урахуванням наданих сторонами у справу доказів, суд вважає вимоги позивача не доведеними, та такими що спростовуються наданими відповідачкою письмовими доказами по справі, з огляду на все вищевикладене, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Баруліна Т. Є.