Ухвала суду № 85543874, 06.11.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5572/19

1-кп/310/674/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Богомолової Л.В., Дністрян О.М.,

при секретарі Мельниченко А.Д.,

за участю прокурорів Фоміна Г.В., Матвіїшина Т.М.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Бубнова Д.Ю.,

представника потерпілих Пшенічного І.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

захисників Воронова С.Ю.,

Горб Ю.В.,

Козлова О.Ю.,

Кравцова В.М.,

Прокопцева С.В.,

Плотниченка М.М.,

Сивової Я.В.,

Тертишної К.О.,

Ткачова Є.В.,

Яремчука Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу та клопотання захисника Плотниченка М.М. про зміну місця проживання та зміну часу обмеження по кримінальному провадженню, внесеному 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588 відносно:

ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України;

ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 3 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_13 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257; ч. 5 ст. 27, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_15 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

встановила:

В Бердянському міськрайонному суді Запорізької області розглядається кримінальне провадження, внесене 01 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019000000000588.

Під час судового розгляду прокурором Фоміним Г.В. було заявлено клопотання про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів. Прокурор зазначив, що підставою для обрання та попереднього продовження запобіжних заходів були наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Він вважає, що ті обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів продовжують мати місце і на даний час. Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм злочинів підтверджується складеним обвинувальним актом, в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються. Відносно всіх обвинувачених продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ст. 177 КПК України. Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості переховуватися від суду підтверджується тим, що всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено строки покарання, починаючи з 8 років позбавлення волі до довічного позбавлення волі, злочини, в яких вони обвинувачуються, характеризуються виключною суспільною небезпекою та набули широкого суспільного резонансу. На підтвердження наявності ризику ухилення від суду послався на практику Європейського суду з прав людини, у розумінні якого тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Враховуючи наведене, вважає, що в разі не продовження або зміни кожному обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який вони будуть мати реальну можливість ухилитися від суду і скористуються цією можливістю. Вина кожного окремо обвинуваченого у вчиненні злочинів підтверджується показаннями потерпілих та свідків, яких ще необхідно допитати в судовому засіданні. Обвинуваченим відомі анкетні дані вказаних осіб, тому, перебуваючи на волі, а у випадку з ОСОБА_2 – його вільне, неконтрольоване пересування, дасть їм реальну можливість незаконно впливати на них з метою зміни показань або відмови від них. Вказане підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України. Наявність ризику, передбаченого п. 4 ст. 177 КПК України прокурор мотивував тим, що під час досудового розслідування встановлено, що до вчинення даного злочину можуть бути причетні невстановлені на даний час особи, і перебування обвинувачених на свободі дасть їм можливість спілкування з ними та створення алібі як для себе, так і для інших співучасників, що перешкоджатиме кримінальному провадженню. Застосування до обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх належну процесуальну поведінку та не убезпечить від реалізації обвинуваченими наведених прокурором ризиків. Просив продовжити запобіжні заходи, застосовані до обвинувачених раніше.

Прокурор Матвіїшин Т.М., представник потерпілих Пшеничний І.А ОСОБА_16 , потерпіла ОСОБА_17 та її представник Бубнов Д.Ю. клопотання підтримали.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат Козлов О.Ю. пояснив суду, що наразі в Херсонському апеляційному суді відкрито апеляційне провадження за апеляційним скаргами захисників обвинувачених на ухвалу Бердянського міськрайонного суду від 17 вересня 2019 року, якою обвинуваченим продовжено строк тримання під вартою по 16 листопада 2019 року включно. Якщо судом буде розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, заявлене в даному судовому засіданні, буде порушено конституційне право обвинувачених. Крім зазначеного, клопотання прокурора повинно бути викладено письмово, з наданням відповідних письмових доказів в його обґрунтування. Після встановлення порядку дослідження доказів прокурором не було надано письмових доказів по кримінальному провадженню, що впливає на затягування кримінального провадження.

Захисник обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 адвокат Сивова Я.В. підтримала позицію адвоката Козлова О.Ю. та зазначила, що під час попереднього апеляційного розгляду ухвали Бердянського міськрайсуду про продовження обвинуваченим запобіжного заходу апеляційним судом, в тому числі в якості підстави для відмови в задоволенні апеляційних скарг вказано на той факт, що на час поставнолення апеляційним судом ухвали вже є інша ухвала суду про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, тобто ухвала, що оскаржується, втратила свою актуальність. Таким чином, розгляд клопотання прокурора на теперішній час є грубим порушенням прав обвинувачених. Прокурор повинен довести наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд повинен переконатись в їх наявності. Прокурором були лише перераховані ті ризики, які вказувались ним і раніше, інших ризиків не зазначено, доказів не надано. Оскільки прокурором не надані матеріали кримінального провадження, сторона захисту позбавлена можливості спиратись на них. Тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, не може буде покладена в основу рішення про продовження запобіжного заходу. Крім зазначеного, судом необхідно враховувати наявність у обвинувачених стійких соціальних зв`язків. Так, ОСОБА_7 , який перебуває під вартою 1,5 роки, має постійне місце проживання, роботи. У ОСОБА_9 є батьки літнього віку, для яких обвинувачений є єдиним годувальником, в умовах слідчого ізолятора обвинувачений не може отримати медичну допомогу. Стан здоров`я ОСОБА_8 , який має травму і потребує лікування, в умовах ізоляції погіршився, медична допомога йому не надається. До вказаних обвинувачених можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. При цьому не будуть витрачатись державні кошти на їх утримання та конвоювання до місця розгляду провадження, не буде порушуватись режим їх сну та харчування.

Захисник обвинувачених Смирнова С ОСОБА_16 С., Мовчана Т. ОСОБА_18 ., ОСОБА_10 , ОСОБА_12 адвокат Горб Ю.В. пояснила суду, що прокурор повинен був надати письмове клопотання про продовження запобіжних заходів щодо обвинувачених. Ризики прокурором не доведені, є шаблонними, абстрактними, не доводять необхідності застосування до обвинувачених саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд, вирішуючи питання щодо продовження найсуворішого виду запобіжного заходу має розглянути альтернативні запобіжні заходи та доводи, що надаються стороною захисту. Згідно з практикою ЄСПЛ абстрактна можливість переховування від органів досудового розслідування у кримінальному провадженні є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Для встановлення загрози втечі необхідно враховувати не тільки можливість перетину кордону, а й інші обставини – характеристики особи, місце проживання, роботи, дохід тощо. Ризики незаконного впливу на потерпілого, свідка повинні бути підтверджені документально. Вважає, що до обвинувачених можливо застосувати альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_19 Т ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 адвокат Тертишна К.О. підтримала думку адвоката Горб Ю.В. та зазначила наступне. Прокурором в дане судове засідання не надано матеріалів кримінального провадження, в яких з тому 13 по том 24 є дані, що характеризують обвинувачених та підтверджують, що обвинувачені мають родини, працевлаштовані. Звертаючись з клопотанням про продовження запобіжного заходу, прокурор всі факти перекручує та не підтверджує їх доказами. ОСОБА_12 одружений, має не утриманні двох малолітніх дітей, постійне місце проживання, у нього є вади здоров`я, в зв`язку з чим обвинувачений потребує лікування. ОСОБА_11 має постійне місце проживання, родину, є учасником бойових дій, державні нагороди. ОСОБА_5 має постійне місце проживання, є єдиним годувальником в своїй родині. ОСОБА_10 одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій. Обвинувачені зацікавлені у вирішенні питання доведеності їх невинуватості. Вважає, що домашній арешт буде достатнім для контролю над обвинуваченими, тому до них можливо застосувати вказаний запобіжний захід, для уникнення сумніву щодо реалізації обвинуваченими будь-якого ризику просила застосувати до них електронний засіб контролю.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Плотниченко М.М. не заперечував проти продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак просив зменшити час заборони покидати місце мешкання, оскільки ОСОБА_2 працює, маючи встановлені судом обмеження в часі, не може повноцінно виконувати свої посадові обов`язки. Враховуючи наведене, просив змінити час обмеження ОСОБА_2 з 08 год. до 22 год. Крім зазначеного, захисником Плотниченком М. ОСОБА_21 було заявлено клопотання про зміну місця мешкання обвинуваченого ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 , на адресу: АДРЕСА_2 у зв`язку з тим, що приміщення, визначене судом, і в якому обвинувачений наразі проживає, не обладнане для проживання в ньому взимку.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат Воронов С.Ю. підтримав зазначені вище клопотання.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Ткачов Є.В. пояснив суду, що прокурором не доведено жодного ризику, заявленого в клопотанні, вказані прокурором ризики є ідентичними тим, що були заявлені ще на досудовому розслідуванні. Прокурор не перевірив, чи не втратили вказані ризики свою вагомість, чи не відпали вони. Клопотання обґрунтоване загальними формулюваннями, без чіткої конкретизації. ОСОБА_3 має постійне місце проживання, позитивні характеристики. Мати ОСОБА_3 , з якою останній проживає, письмово підтвердила, що в разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, вона не заперечує, щоб син мешкав з нею в її квартирі. Просив врахувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої небезпека переховування повинна бути оцінена з посиланням на ряд факторів, які можуть підтвердити існування небезпеки втечі або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою; абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка повинні бути підтверджені документально. Просив обрати відносно ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Яремчук Р.Л. пояснив суду наступне. Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Оскільки в даному випадку попередня ухвала про продовження обвинуваченим запобіжного заходу оскаржена, в апеляційному порядку до теперішнього часу не розглянута, то в силу ст. 352 КПК України вона не набрала законної сили. Враховуючи наведене, на теперішній час можливо лише обрання запобіжного заходу, однак, і обирати запобіжний захід в даному випадку неможливо, оскільки строк дії попередньої ухвали не сплив. З метою недопущення конституційних прав обвинувачених за клопотанням прокурора судом має бути проголошено не резолютивну частину ухвали, а її повний текст. Клопотання прокурора ні за формою, ні за змістом не відповідає клопотанню, на підставі якого можливо обрати запобіжний захід. ОСОБА_4 вже перебував під домашнім арештом, виконував всі обов`язки, носив електронний браслет. Обвинувачений має місце проживання, роботи, одружений, має трьох неповнолітніх дітей. Вимагав звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 під відповідні гарантії – заставу, або менш суворий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Кравцов В.М. зазначив, що наразі прокурор не може ставити питання про продовження строку запобіжного заходу, а тільки про його обрання або заміну. Оскільки у прокурора відсутні повноваження на звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, необхідно відмовити в задоволенні такого клопотання. В своєму рішенні від 23 листопада 2017 року Конституційний суд зазначив, що, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор повинен викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою. Ризики не можуть бути абстрактними. Вважає, що під час постановлення ухвали про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою неприпустимо посилатися на обвинувальний акт, як на доказ обґрунтованої підозри. Через бездіяльність прокурора, який не надав суду матеріали кримінального провадження, суд позбавлений можливості закінчити в даному судовому засіданні розгляд кримінального провадження. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та обрати обвинуваченим інший, більш м`який запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Прокопцев С.В. пояснив суду, що прокурор не тільки зловживає своїми правами, а й нехтує правами обвинувачених. Прокурор оголосив клопотання відносно всіх обвинувачених разом, зазначивши однакові обставини, не врахував окремо особу кожного з обвинувачених. Згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але прокурором не обґрунтовано, чому необхідно обрати саме цей запобіжний захід. Під час вирішення клопотання прокурора необхідно враховувати практику ЄСПЛ, відповідно до якої необхідне надання доказів наявності ризиків, а також того, що вони не змінились. Всі доводи прокурора є абстрактними припущеннями, в його клопотанні відсутня мотивація неможливості застосування інших запобіжних заходів. У ОСОБА_4 є родина, діти, місце проживання, він має гарну репутацію, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Просив обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді арешту або застави.

Обвинувачені підтримали думку своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що внаслідок порушень з боку прокурора він вимушений тривалий час перебувати під вартою, будучи невинуватим.

Обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що він має вогнепальне поранення, під час перебування під вартою стан його здоров`я погіршився, але медична допомога йому не надається.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив обрати йому альтернативний запобіжний захід, оскільки злочин він не вчиняв, від правоохоронних органів не приховувався, відносно нього жодна особа не свідчила, тому він не може впливати на свідків.

Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що прокурором не надано письмових доказів, під час дослідження яких можливо визначитися із невинуватістю обвинувачених.

Обвинувачений ОСОБА_12 підтримав своїх захисників і зазначив, що у нього двоє малолітніх дітей, меншу дочку він взагалі не бачив, оскільки тривалий час перебуває під вартою. На даний час діти хворіють і тому дружина обвинуваченого потребує в його допомозі по догляду за дітьми. Крім зазначеного, ОСОБА_12 має ряд захворювань, стан його здоров`я під час перебування в СІЗО погіршився.

Обвинувачений ОСОБА_11 пояснив суду, що він 14 місяців без наявності достатніх доказів його вини перебуває під вартою. Він є єдиним годувальником в родині. Перешкоджати судовому розгляду не збирається, оскільки має намір довести свою невинуватість.

Вислухавши думку учасників судового розгляду колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Ухвалою колегії суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 вересня 2019 року обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було продовжено строк тримання під вартою на 60 днів по 16 листопада 2019 року включно; обвинуваченому ОСОБА_2 продовжено запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, з визначеними обов`язками, строком на два місяці – по 17 листопада 2019 року включно.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики.

Крім тяжкості покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим, на стадії обрання запобіжного заходу враховується і сукупність обставин, які визначені ст. 178 КПК України, зокрема соціальні зв`язки, дані, що характеризують особу обвинувачених.

Ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Застосування запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків.

Ризик – це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризики, які стали підставою для застосування запобіжних заходів по даному кримінальному проваддженню, були встановлені на стадії досудового розслідування.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченим суд, постановляючи ухвалу від 17 вересня 2019 року, встановив, що продовжують існувати ризики передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, відповідно до ст. 178 КПК України колегією суддів було враховано тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у разі визнання їх винуватими, дані про особи обвинувачених, які обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК ризиків, а саме – ризиків переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а тому дійшов до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, поєднаних із застосуванням насильства над потерпілим, за вчинення яких передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічно. Злочини, в яких вони обвинувачуються характеризуються виключною суспільною небезпекою.

На теперішній час судом не допитані потерпілі, свідки, пояснення яких можуть підтвердити або спростувати винуватість обвинувачених. Перебуваючи на волі та будучи обізнаним про місце проживання свідків, обвинувачені матимуть реальну можливість шляхом застосування насильства або погрози його застосування, незаконно впливати на них.

Крім зазначеного, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , перебуваючи на волі матимуть можливість спілкуватись із невстановленими під час досудового розслідування особами, що причетні до вчинення злочинів і тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Обвинувачення у вчинені особливо тяжкого злочину у співучасті із іншими особами, зухвалість дій співучасників, підвищує суспільну небезпечність скоєного, і відповідно суспільну небезпечність осіб, які обвинувачуються в інкримінованих ним злочинах.

Твердження захисників не містять переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинувачених під вартою, та в судовому засіданні не доведені.

Відомості, що характеризують обвинувачених, які були зазначені захисниками, а саме – наявність у обвинувачених ОСОБА_3 – місця роботи, проживання; ОСОБА_2 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей; ОСОБА_4 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей, позитивних характеристик, ОСОБА_5 – місця проживання, матері похилого віку; ОСОБА_6 – місця проживання; ОСОБА_7 – місця роботи, проживання, сім`ї; ОСОБА_8 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітньої дитини; ОСОБА_9 – місця проживання, батьків похилого віку; ОСОБА_10 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітньої дитини; ОСОБА_11 – місця проживання, перебування у фактичних шлюбних відносинах; ОСОБА_12 – місця роботи, проживання, сім`ї, неповнолітніх дітей, враховувались судом під час продовження обвинуваченим запобіжного заходу.

Наявність вищевказаних фактів не є безумовними підставами для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наявність постійного місця проживання, міцних сімейних зв`язків, позитивних характеристик тощо в даному випадку не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Доказів того, що на даний час відбулись суттєві зміни у соціальних зв`язках обвинувачених чи виникли інші обставини, які б доводили те, що заявлені раніше ризики зменшилися, обвинуваченими та їх захисниками надано не було.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок.

Колегією суддів встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують подальше застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою, а відносно ОСОБА_2 – домашнього арешту.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Твердження захисників обвинувачених про неможливість розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу до апеляційного розгляду попередньої ухвали, якою обвинуваченим було продовжено строк тримання під вартою, не ґрунтується на законі.

Клопотання захисника Плотниченка М.М. про зміну місця мешкання обвинуваченого ОСОБА_2 та зміну часового обмеження заборони обвинуваченому покидати місце проживання підлягає задоволенню, оскільки вказане клопотання підтверджено договором оренди житла, в якому заявник просить встановити місце проживання обвинуваченого, технічним паспортом, заявою директора ТОВ «Компанія Платінум», згідно якої останній просить зняти з ОСОБА_2 обмеження на перебування за місцем мешкання в ранковий, нічний та вечірній час в зв`язку з необхідністю виконання обвинуваченим своїх посадових обов`язків.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 372 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , строк тримання під вартою на 60 днів по 05 січня 2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю строком на два місяці, тобто по 06 січня 2020 року включно.

Клопотання захисника Плотниченка М.М. про зміну місця мешкання та зміну часу обмеження обвинуваченому ОСОБА_2 задовольнити.

Змінити місце мешкання ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 на адресу: АДРЕСА_2 , заборонивши ОСОБА_2 залишати змінене місце проживання в період з 22 години 00 хвилин однієї доби до 08 години 00 хвилин наступної доби.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко Л.В. Богомолова О.М. Дністрян