Рішення № 85542640, 05.11.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4215/19

Провадження№ 2/266/913/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 листопада 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Федотової В.М.

при секретарі - Шишхановій К.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя в порядку спрощеного провадження цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «СРЗ» звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позову зазначив, що 10.01.2014 р. між ТОВ «СРЗ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 28-Н найму жилого приміщення, відповідно до якого позивач надав відповідачу в користування одне ліжко-місце в кімнаті АДРЕСА_1 , що підтверджується ордером на жилу площу у гуртожитку № 32 від 04.11.2013 року та карткою прописки. Відповідно до п. 4.1 договору, наймач зобов`язаний звільнити приміщення у відповідності до житлового законодавства. Згідно з п. 2.2.8 договору, при виїзді із житлового приміщення наймач зобов`язаний звільнити приміщення та здати його наймодавцеві в належному технічному та санітарному стані. У момент звільнення приміщення наймач передає наймодавцеві ключі від приміщення, п. 4.3. договору. Жиле приміщення вважається фактично переданим наймодавцю з моменту зняття з реєстрації, п. 4.2. договору, але в порушення вказаних умов договору, ОСОБА_2 фактично зі спірного жилого приміщення виїхав, але до теперішнього часу не звільнив, заходи щодо зняття з реєстрації не здійснили. Гуртожиток, у якому зареєстрований відповідач призначений для першочергового задоволення потреб у житлі працівників судоремонтного заводу. Відповідно до п.2.1.4 договору, наймодавець має право вимагати в судовому порядку виселення наймача, без надання іншого житла, якщо він систематично псує чи руйнує приміщення або використовує його не за призначенням, створює неможливі умови для спільного проживання з ним інших наймачів, або не здійснює оплату за проживання в гуртожитку більше 2-х місяців. За даними бухгалтерського обліку ТОВ «СРЗ» відповідач не здійснює оплату за займане жиле приміщення, за ним обліковується заборгованість, більше ніж за 2 місяці. У зв`язку з чим позивач вимушений звернутися до суду і просить позбавити ОСОБА_1 права користування кімнатою АДРЕСА_1 , судові витрати покласти на відповідача.

Представник позивача до суду надав заяву, якою позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, справу розглянути за його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи у спрощеному провадженні, а також про необхідність у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують його відзив.

У відповідності до ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач ОСОБА_1 своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи у спрощеному порядку, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду представника позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.01.2014 р. між ТОВ «СРЗ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 28-Н найму жилого приміщення, згідно з яким позивач надав відповідачу в користування одне ліжко-місце в кімнаті № АДРЕСА_1 , що також підтверджується ордером на жилу площу у гуртожитку № 32 від 04.11.2013 року, виданим ТОВ «СРЗ» Ковальову Г.С., та карткою прописки відповідача у зазначеному приміщенні (а.с. 5-9).

Згідно з наказом Жданівського судноремонтного заводу № 560/л від 24.09.1984 р. про прийом на роботу, ОСОБА_1 прийняло на роботу 24.09.1984 р. (а.с. 7).

Відповідно до акту складеного комісією ТОВ «СРЗ» від 26.12.2016 р., за участі сусідів, у кімнаті № АДРЕСА_2 за АДРЕСА_3 , не мешкає ОСОБА_1 , і місце його мешкання невідомо. (а.с. 9-12).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 вказаного договору встановлено, що договір вступає в силу з дати його підписання.

Згідно з п. 2.2.8 договору, при виїзді із житлового приміщення наймач зобов`язаний звільнити приміщення та здати його наймодавцеві в належному технічному та санітарному стані. У момент звільнення приміщення наймач передає наймодавцеві ключі від приміщення, п. 4.3. договору.

Відповідно до п. 4.2 договору, жиле приміщення вважається фактично переданим наймодавцю з моменту зняття з реєстрації.

Відповідно до п.2.1.4 договору, наймодавець має право вимагати в судовому порядку виселення наймача, без надання іншого житла, якщо він систематично псує чи руйнує приміщення або використовує його не за призначенням, створює неможливі умови для спільного проживання з ним інших наймачів, або не здійснює оплату за проживання в гуртожитку більше 2-х місяців.

Відповідно до ст. ст.71,72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а визнання особи такої, що втратила право користування ним внаслідок відсутності понад встановлені строки проводиться у судовому порядку.

Відповідно дост.7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Аналізуючи вищевикладене, суд враховує, що відповідач виїхав у невідомому напрямку, не мешкає за місцем реєстрації більше року, житлове приміщення не звільнив, і приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог в частини визнання відповідача втратившим право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2007 грн. 00 коп.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265,268, 279, 280, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право на житло - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, шо втратив право користування житловим приміщенням в гуртожитку Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ», а саме кімнатою АДРЕСА_1 .

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СРЗ» судовий збір у розмірі 2007 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: Федотова В. М.