Рішення № 85539593, 24.10.2019, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4399/17

пр.№ 2/464/22/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2019 року Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючого - судді Чорної С.З.,

при секретарі судового засідання - Бусько Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в :

26.06.2017 року представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (яке під час знаходження даної справи у провадженні суду було перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС») про відшкодування шкоди. В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилалася на те, що 11 лютого 2014 року о 13 год. 40 хв. на перехресті пр. Ч.Калини- вул. Скрипника у м. Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Renault Trafic», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 та «ВАЗ 21140», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 лютого 2014 року у справі №464/1939/14-п,винним у вищевказаній ДТП, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП визнано ОСОБА_4 Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди на момент настання ДТП була застрахована АТ «СК “АХА Страхування», поліс ОСЦПВВНТЗ № АС/4386760 від 30.05.2013р.і обов`язок щодо відшкодування завданої потерпілому шкоди згідно із ст.22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закону )покладається на Відповідача як страховика, то останньому Позивачем було подано відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону всі необхідні документи для одержання страхового відшкодування, а також надано представнику Страховика для огляду належний позивачу транспортний засіб.Проте, Відповідачем всупереч положенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092 було невірно визначено розмір страхового відшкодування, внаслідок чого позивачу було недоплачено суму такого страхового відшкодування.У зв`язку із цим, з метою захисту свого права на отримання виплати страхового відшкодування у повному розмірі, Позивач змушений був звернутись до суду із позовом, за результатами розгляду якого «09» березня 2016 року Сихівським районним судом м. Львова у справі № 464/7689/15-ц було постановлено рішення (що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016р. залишено без змін) стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «АХА Страхування» на користь ОСОБА_6 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 18728 гривень 71 копійку, пеню в розмірі 9379 гривень 75 копійок, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України 3% річних в розмірі 535 гривень 69 копійок та інфляційні витрати в розмірі 3785 гривень 07 копійок, а також судові витрати.Посилаючись на норми ст. 599, ст. 611, ч.2 ст. 625, ст. 992 ЦК України, ст. 36.5. Закону, вказала, що враховуючи те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016р. у справі № 464/7689/15-ц встановлено безпідставність невиплати страховиком частини страхового відшкодування у розмірі 18728,71грн., стягнуто пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 12.03.2015р.- до 23.02.2016р., а фактично дані кошти Позивач станом на час підготовки цього позову так і не отримав, то Відповідач на підставі доданих розрахунків за період з 24.02.2016р.- до 23.06.2017р. повинен сплатити на користь ОСОБА_7 пеню в розмірі 7860,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 3430,53 грн. та три відсотки річних у розмірі 747,00 грн. та несплачену суму страхового відшкодування в розмірі 100 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4800 грн. та судовий збір у розмірі 640 грн.

26.06.2017 року ухвалою суду у вищезазначеній справі відкрито провадження та з викликом осіб, які беруть участь у справі – призначено до розгляду.

02.08.2017 року за вихідним №04801/14 представником відповідача - ОСОБА_8 Б ОСОБА_9 подано письмові заперечення проти позову за змістом яких останній вважав вимоги Позивача незаконними та необґрунтованими, і просив в задоволенні позовних вимог до АТ «СК «АХА Страхування» відмовити у повному обсязі. В обґрунтування покликався на те, що правові підстави для стягнення АТ «СК «АХА Страхування» заявлених вимог відсутні, оскільки виконання рішення Сихівського районного суду від 09.03.2016 р., залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11.07.2016 р., зупинено Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.08.2016р. АТ «СК «АХА Страхування» прийняло рішення про виплату страхового відшкодування та виплатило його на підставі наявних в страховій справі документів у строки, встановлені Законом, тому незгода Позивача з цією сумою та звернення до суду і тривалість судового розгляду не є підставою для покладення на Відповідача вказаної цивільно-правової відповідальності. Висновок судової експертизи, на підставі якого судом було розраховано та стягнуто в Рішенні від 09.03.2016 р. страхове відшкодування, був складений 30.12.2015 р. під час розгляду справи у суді, тобто на момент прийняття АТ «СК «АХА Страхування» рішення по справі та виплати страхового відшкодування 20.01.2015 р. зазначеного висновку не було, тому Відповідач не може нести цивільно-правової відповідальності за вказаний період. Також вказував на те, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов`язанням.

06.10.2017 року за клопотанням представника позивача Буляндри ОСОБА_10 суд ухвалив провадження по справі за ОСОБА_11 ОСОБА_12 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»про відшкодування шкоди – зупинити до набрання законної сили судовим рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільної справи №464/7689/15-ц, провадження №6-21919 ск 16.

16.04.2019 року ухвалою суду провадження у даній справі було поновлено та призначено дату її розгляду.

22.05.2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_13 за вих.№03374/14 від 17.05.2019р. зміст якого у своїй більшості аналогічний змісту запереченьпроти позову за вих. №04801/14 від 02.08.2017р. Додатково зазначив, що в позовній заяві Позивач не наводить підстав з яких просить стягнути з АТ «СК «АХА Страхування» недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 100 грн. та зазначено, що Відповідач не порушив будь-яких зобов`язань, встановлених Законом, тому у нього не виникає обов`язку на виплату будь-яких штрафних сум.

23.07.2019 року представником позивача – ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування якої вказує, що 13 червня 2018 року у цивільній справі № 464/7689/15-ц постановою Верховного суду касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від «09» березня 2016 року.Проте, зобов`язання Відповідача із виплати страхового відшкодування у повному розмірі було виконано лише 27.09.2018 року, оскільки, саме цього дня грошові кошти було перераховано позивачу. Тобто, відповідачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання з виплати страхового відшкодування на 946 календарних днів. А тому, Відповідач на підставі доданих розрахунків за період з 24.02.2016р.- до 27.09.2018р. повинен сплатити на користь ОСОБА_7 пеню в розмірі 15051,19 грн., інфляційні втрати у розмірі 6307,43 грн. та три відсотки річних у розмірі 1456,00 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9400 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 640 грн.

12.08.2019 року судом одержано відзив на заяву про збільшення розміру позовних вимог за вих.№06216/14 від 07.08.2019р. у якій представник відповідача – ОСОБА_13 просить суд застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заяву мотивує тим, що в даному випадку 11.02.2014р. (дата ДТП) виникло договірне зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та з цієї дати починається перебіг позовної давності згідно норм Цивільного кодексу України, а тому строк позовної давності стосовно заявлених Позивачем вимог сплив. Також, звертає увагу на те, що враховуючи, що Відповідачем рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 р. у справі № 464/7689/15-ц було виконано 27.08.2018р., не зрозуміло на якій правовій підставі заявлена вимога про стягнення з страхової компанії штрафних санкцій за період 27.08.2018р. – 27.09.2018р.

В судове засідання позивач ОСОБА_7 не з`явився, довіривши представлення своїх інтересів ОСОБА_1 .

Представник позивача Буляндра ОСОБА_10 , яка діє на підставі довіреності, копія якої міститься у матеріалах справи, у судовому засіданні заявила клопотання провизнання поважними причин пропуску позовної давності до вимоги про стягнення розміру пені, уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила такі задоволити,посилаючись на підстави та мотиви викладені в позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог. Додатково пояснила, що після отримання копії постанови Верховного суду від 13 червня 2018 року у цивільній справі № 464/7689/15-ц двічі зверталась до страховика із заявами про добровільне виконання рішення Сихівського районного суду від 09.03.2016 р. яке було залишено без змін вищезазначеною постановою Верховного суду, шляхом здійснення виплати ОСОБА_14 коштів за реквізитами вказаними в цій заяві. Попри це, присудженні на користь ОСОБА_3 кошти відповідач перерахував на депозитний рахунок Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ, не повідомивши при цьому державного виконавця про поновлення Верховним судом виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року.

Представник відповідача Цьвок Б.І., який діє на підставі довіреності, копія якої міститься у матеріалах справи, в судовому засіданні позов не визнав, просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзивах.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2019 року змінилося найменування відповідача Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року, яке набрало законної сили 11.07.2016 року у цивільній справі № 464/7689/15-ц за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування» про відшкодування шкоди встановлено наступні обставини.

11.02.2014 року в м. Львові на перехресті вулиці Скрипника та проспекту Червоної Калини сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль ВАЗ21140, р.н. НОМЕР_2 .

Постановою від 19.02.2014 року винним у настанні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_4 який, керуючи автомобілем марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_3 , порушив вимоги Правил дорожнього руху.

Цивільно-правова відповідальністьОСОБА_4 була застрахована у відповідача згідно з полісом № АВ/3652104, дійсним з 30.05.2013 року до 30.05.2014 року.

У передбачений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування.

На підставі страхового акта від 20 січня 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» прийняло рішення про виплату ОСОБА_14 страхового відшкодування в розмірі 12 634,46 грн. та здійснило таку.

Позивач, не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, 04.09.2015 року звернувся до суду.

Керуючись ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів», ст. 5, ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності», п.п. 2.2, 7.4, 7.19 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, та враховуючи при здійсненні наведених розрахунків висновок № 3777 від 30.12.2015 року судової автотоварознавчої експертизи, суд дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування визначено відповідачем не вірно, внаслідок чого позивачу було недоплачено суму страхового відшкодування в розмірі 18 728,71 грн., яка підлягає стягненню.

Крім того, оскільки, виплата страхового відшкодування мала місце не в повному обсязі, то судом було встановлено наявність факту прострочення виплати та несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня на підставі ст.36.5. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» та інфляційні втрати, і три відсотки річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за період з дня, коли страхове відшкодування мало бути виплачено, тобто з 12.03.2015 року по 23.02.2016 року.

11.07.2016 року Апеляційним судом Львівської області апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АХА Страхування» відхилено, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року залишено без змін.

Відповідно донорми ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А тому, враховуючи вищезазначені обставини встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року у справі № 464/7689/15-ц на підставі норми ч. 4 ст. 82 ЦПК України, суд відкидає твердження відповідача про те, що він, АТ «СК «АХА Страхування» не порушив будь-яких зобов`язань, встановлених Законом, тому у нього не виникає обов`язку на виплату будь-яких штрафних санкцій, як безпідставне.

17.08.2016р. ПрАТ “СК “АХА Страхування” було подано у цивільній справі № 464/7689/15-ц касаційну скаргу, внаслідок чого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було відкрито провадження у даній справі та за клопотанням страховика виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016р. у справі № 464/7689/15-ц було зупинено до закінчення касаційного розгляду.

Як вбачається із листа-відповіді начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Коваля В.В. від 13.06.2019 №3/52203575 на адвокатський запит Буляндри ОСОБА_15 .В., на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №52203575 з виконання виконавчого листа № 464/7689/15-ц Сихівського райсуду м. Львова від 18.08.2016 про стягнення з ПАТ «СК «АХА Страхування» на користь ОСОБА_6 боргу в розмірі 37 482,52 грн.

20.03.2017 року державним виконавцем Бондаренко О.С. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.2 ч.1 ст.34, ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заявою боржника було повідомлено Відділ про зупинення виконання судового рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.08.2016 у справі № 464/7689/15-ц.

“13” червня 2018 року постановою Верховного суду касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишено без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 11 липня 2016 року залишено без змін та поновлено виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від «09» березня 2016 року.

У судовому засіданні судом також встановлено та не заперечується сторонами, що після поновлення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року представник позивача в інтересах останнього двічі зверталася до ПрАТ «СК «АХА Страхування» із заявою про добровільне виконання вищевказаного судового рішення.

Згідно із розпорядженням державного виконавця Бондаренка О.С. №52203575 від 25.09.2018 року, грошові кошти в розмірі двічі по 18728,71 грн. (борг) та 4117,25 грн. (виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) було внесено боржником на депозитний рахунок Відділу 27.08.2018 року та 18.09.2018 року відповідно.

Поновлення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженні було здійснено державним виконавцем 26.09.2018 року, шляхом винесення відповідної постанови за заявою представника стягувача ОСОБА_1

Безпосередньо на картковий рахунок ОСОБА_7 кошти в сумі 37482,52 грн. Подільським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві перераховано 27.09.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №10443.

Згідно із положеннями статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 ЦК України). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення ? невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно із ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 36.5. Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ висловлені в ухвалах від 28.10.2015 року у справі №6-32205цс15, від 23.03.2016р. у справі №6-37970ск15 та від 25.05.2016р. у справі № 667/9980/14-ц на які посилається представник Відповідача спростовується правовими позиціями Верховного суду України висловленими у постановах № 6-927цс16 від 01.06.2016 року та від 07.06.2017 року у справі №761/5817/15-ц, а також правовою позицією висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки, рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016р. у справі № 464/7689/15-ц було стягнуто пеню, інфляційні втрати та 3% річних за період з 12.03.2015р. до 23.02.2016р., а належним чином виконання зобов`язання відповідача, тобто зарахування коштів безпосередньо на картковий рахунок позивача було проведено 27.09.2018 року, то відповідачем було допущено прострочення виконання свого грошового зобов`язання з виплати частини страхового відшкодування на 946 календарних днів за період з 24.02.2016р. до 27.09.2018р.

Заявлене представником відповідача клопотання про застосування позовної давності є таким, що не підлягає задоволенню, у зв`язку із наступним.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

А тому, нікчемною суд вважає позицію представника відповідача про те, що із дати ДТП – 11.02.2014 року почався перебіг позовної давності, оскільки, як встановлено рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року у справі №464/7689/15-ц виплату страхового відшкодування у повному розмірі відповідач зобов`язаний був здійснити до 12.03.2015 року. Таким чином, саме із 12.03.2015 року почався перебіг позовної давності.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, позовна давність до вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова Компанія « АХА Страхування» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди від 11.02.2014 року переривалась неодноразово наступним чином:

?04.09.2015р. – пред`явленням позову у справі №464/7689/15-ц;

?26.06.2017р. – пред`явленням позову у даній справі №464/4399/17.

Таким чином, враховуючи положення частин 2, 3 ст. 264 ЦК України, ні до основної, ні до додаткових вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних позовна давність не пропущена.

Щодо пені, то вона як один із видів неустойки нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо здійснення виплати страхового відшкодування) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Тому, зважаючи на таку правову природу пені, коли позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування, то пред`явлення позову у цій справі 26.06.2017 року охопило період нарахування пені із 26.06.2016р. до дати припинення зобов`язання його належним виконанням - 27.09.2018року, оскільки прострочення виконання страховиком свого зобов`язання тривало і під час знаходження справи у провадженні суду.

Враховуючи те, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016р. у справі № 464/7689/15-ц було стягнуто пеню за період з 12.03.2015р. до 23.02.2016р., то позивачем пропущено строк позовної давності за період з 24.02.2016р. до 26.06.2016р.

Попри це, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Керуючись вищезазначеною нормою та враховуючи те, що саме з вини страхової компанії ОСОБА_7 вимушений був звертатись до суду за захистом свого порушеного права на отримання страхового відшкодування у повному розмірі, до прострочення відповідача призвели його ж дії із зупинення виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 09.03.2016 року у справі № 464/7689/15-ц, що набрало законної сили 11.07.2016р., що суд розцінює як порушення страховиком передбаченого пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України принципу добросовісності, з зв`язку із чим вважає причини пропущення позовної давності щодо вимоги про стягнення розміру пені – поважними, а порушене право позивача таким, що підлягає захисту.

З огляду на вищевказане, суд приймає подані представником позивача розрахунки розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 24.02.2016р. до 27.09.2018р., як такі, що проведені у відповідності до вимог закону та є правильними.

Узагальнюючи наведене, суд робить висновки про те, що позивачем доведено підставність позовних вимог, що є обов`язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 15051,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 6307,43 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1456,00 грн. необхідно задоволити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги в загальному розмірі 9400 грн. та судового збору в розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 267, 599, 611, 625, 992 ЦК України ст. ст. 12, 13, 28, 81, 82, 141, 259, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

позов ОСОБА_6 - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_6 пеню в розмірі 15051,19 грн., інфлаційні витрати у розмірі 6307,43 грн., три відсотки річних у розмірі 1456,00грн. в сумі 22 814,62 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_6 10 040 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку визначеному ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_16 , ІПН – НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС», місце знаходження: м.Київ, вул.Іллінська,8, ЄДРПОУ 20474912.

Повний текст рішення складено 04.11.2019.

Суддя Чорна С.З.