Рішення № 8553918, 16.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.10                                                                                           Справа№ 6/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш”, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сім сім сім”, м.Львів

про: стягнення 1285грн. 96коп.

                              Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Шелемей В.В.

від відповідача : не з’явився

Представнику позивача, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Фреш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сім сім сім” про стягнення 1223грн. 87коп. основного боргу та 69грн. 09коп. пені.

Ухвалою суду від 02.02.2010р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.03.2010р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 02.03.2010р. розгляд справи відкладено на 16.03.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 16.03.2010р. повідомив суд про сплату відповідачем 03.03.2010р. та 15.03.2010р. платіжними дорученнями №109 та 132 на суму 473грн. 82коп. Станом на 15.03.2010р. неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 750грн. 05коп. та пеня в розмірі 62грн. 09коп.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.2010р. не з”явився, однак направив суду заяву від 15.03.2010р. про відкладення розгляду справи в зв”язку з перебуванням на лікарняному та повідомив суд часткове погашення заборгованості в розмірі 473грн. 82коп.(копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути позов при відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 27.06.2008р. між сторонами договору № 115 поставки товарів позивачем по видаткових накладних №№10446 від 18.11.2008р., 11326 від 01.12.2008р., 11336 від 01.12.2008р. , №12492 від 22.12.2008р., №4824 від 30.03.2009р., № 4919 від 30.03. 2009р., № 10459 від 29.06.2009р., № 13683 від 17.08.2009р. на загальну суму 5556грн. 92коп. Однак, відповідач своїх зобов”язань по оплаті в повному обсязі не виконав, станом на 15.03.2010р. його заборгованість становить 750грн. 05коп. відповідно до заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідно до ст. 712 ЦК України – за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.           Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

п.6.1 договору поставки товарів №115 від 27.06.2008р. оплата за товар здійснюється покупцем протягом семи календарних днів з моменту отримання товару.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.9.2. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 25.08.2009р. по 25.01.2010р. становить 62грн. 09коп.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, про те що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

           Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.229,230,231,343 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сім сім сім”, м.Львів, вул.Скорини, 6 а/51 (ідентифікаційний код 30649795) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш”, м.Львів, вул.Промислова, 53 (ідентифікаційний код 23956445) 750грн. 05коп. основного боргу, 62грн. 09коп. пені, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 236грн. 00коп. витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя