Ухвала суду № 85539034, 07.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1790/19

Провадження № 1-кп/461/347/19

УХВАЛА

07.11.2019 р. м. Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого - судді Радченка В.Є.

за участю:

секретаря Сидорак М.

прокурора Никеруя А.С.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисників Гандзюлевича Я.А., Бельського Р.Л.

при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, одруженої, з вищою освітою, раніше не судимої, останнє місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14.03.2019 р. в провадження Галицького районного суду м. Львова надійшло кримінальне провадження № 22018140000000084 від 07.12.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні публічних закликів до зміни меж території України всупереч порядку, передбаченого Конституції України, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

07.11.2019 р. в судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанні прокурор зазначив про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування, може продовжувати вчиняти дії, в здійсненні яких вона обвинувачується, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисники просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Пояснили, що ОСОБА_1 необґрунтовано підозрюється за ч. 2 ст. 110 КК України, вона не збирається переховуватись від суду. Має де жити. Захисник Гандзюлевич Я.А. заявив клопотання про застосування домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю. Захисник Бельський Р.Л. просив скасувати обвинуваченій запобіжний захід та не обирати жодного запобіжного заходу, оскільки в діях обвинуваченої немає складу жодного кримінального правопорушення.

Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 перевірена слідчим суддею під час обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В судовому засіданні суд не має процесуальної можливості і повноважень перевірити ці докази та обґрунтованість підозри. Належність та допустимість доказів буде перевірена судом під час судового засідання, про що суд зробить відповідні висновки в остаточному процесуальному рішенні.

Суд враховує, що ОСОБА_1 у 2015 році залишила місце реєстрації у м. Львів та тривалий час була відсутня, перебуваючи на території Російської Федерації. 14.12.2018 її оголошено у розшук. 16.01.2019, після депортації з Російської Федерації, ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні публічних закликів до умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України та розповсюдження, за попередньою змовою групою осіб, матеріалів із закликами до таких дій, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України. Її було затримано на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова про надання дозволу на затримання з метою приводу. ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, сталого джерела доходів, що свідчить про відсутність достатніх факторів соціального стримування, підтверджує ризик переховування від суду.

Вищевикладені обставини свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_1 переховувалася від органів досудового розслідування, перебуваючи на волі, маючи можливість користуватися мережею Інтернет, може продовжувати вчиняти дії, в здійсненні яких вона обвинувачується.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст. 12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Строк покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання її винуватою, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.

Сукупність вищеперелічених ризиків є вагомою та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченої, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченої запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити. Відсутні підстави для задоволення клопотання обвинуваченої та захисників про зміну запобіжного заходу на більш м`який та про скасування запобіжного заходу без обрання іншого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 05.01.2020 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченої та захисника Гандзюлевича Я.А. про зміну обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу на більш м`який та задоволенні клопотання захисника Бельського Р.Л. про скасування запобіжного заходу без обрання іншого– відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя В.Є. Радченко