Рішення № 85538818, 05.11.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8486/17

Провадження №2/461/1198/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Пелех О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення, мотивуючи свої позовні вимоги наступним.

Гуртожиток на АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності територіальної громади м.Львова. У складі цього гуртожитку перебуває нежитлове приміщення №42 площею 21,9 кв.м., яке використовує ОСОБА_1 Стверджує, що відповідач незаконно зайняв спірне нежитлове приміщення та користується ним без жодних дозвільних документів. Відтак, просить суд виселити ОСОБА_1 із самовільно зайнятого нежитлового приміщення загальною площею 21,9 кв.м., інв.№42, що знаходиться на першому поверсі гуртожитку на АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10 липня 2018 року позов Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення, задоволено.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 липня 2019 року задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2018 року у справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення.Скасовано заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 10.07.2018 року в цивільній справі за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого приміщення.

У судове засідання представник Управління комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі, заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 року проживає у житловій кімнаті АДРЕСА_2 , в якій зареєстрований з 17 серпня 2000 року.

Вказана вище кімната була виділена ОСОБА_1 як працівнику підприємства Золочівський Райагробуд, який входив до Львівського комбінату будматеріалів «Агропромбуд», на балансі якого і перебував гуртожиток на АДРЕСА_1 .

Згідно інвентаризаційного акту володіння фізичною особою жилим приміщенням гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 (а.с.133), жиле приміщення №42 площею 21,9 кв.м. на першому поверсі житлової будівлі використовується як житло з відома власника гуртожитку ТзОВ «ЖЕК-Агро», громадянами, які перебувають у сімейних відносинах – ОСОБА_1 .

У період з 2013 року по 2016 рік органами місцевого самоврядування вирішувалось питання про передання відомчого гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м.Львова, в тому числі кімната де проживає ОСОБА_1 ; реєстрацію права комунальної власності; надання дозволу на приватизацію його житлових та нежитлових приміщень, з переданням такого на баланс ЛКП «Снопківське», а згодом ОСББ «Кримське», що підтверджується такими доказами: ухвалою Львівської міської ради №2082 від 7.02.2013 року, рішенням Львівської міської ради №443 від 31.05.2013 року, ухвалою Львівської міської ради №3313 від 15.05.2014 року, Наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури №378 від 29.06.2016 року, актом прийняття-передачу гуртожитку з балансу ЛКП «Снопківське» на баланс ОСББ «Кримське», даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права комунальної власності на праве крило гуртожитку площею 2590,7 кв.м та матеріалами інвентаризаційної справи Львівського ОКП БТІ на гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 а.

Також, у 2015 році, відповідач ОСОБА_1 розпочав процес приватизації кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку.

Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради утворено комісію з інвентаризації житлових приміщень у гуртожитку та проведено інвентаризацію приміщень, за результатами якої складено відповідні акти; укладено договори найму житлових приміщень з органами місцевого самоврядування.

Як встановлено матеріалами справи, Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради проведено інвентаризацію кімнати відповідача №42 та складено акт володіння фізичною особою жилим приміщенням у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 133).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання і утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК Української СРС громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до п. п. 2, 14, 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 26.12.2009 року, жилі приміщення у гуртожитку - приміщення гуртожитку, призначені для проживання громадян (кімнати, жилі блоки, секції). Передача квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках, які на момент набрання чинності Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» перебували у комунальній власності, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п`яти років). Громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;копія документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення;копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок),житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на законних підставах був вселений та проживає у кімнаті загальною площею 21,9 кв.м., №42, що знаходиться на першому поверсі гуртожитку АДРЕСА_1 , про що свідчить ордер Львівського комбінату Будматеріалів «Агропромбуд» №2 (а.с.140), на якому ОСОБА_1 працював технологом.

Крім того, відповідач виявив бажання та розпочав приватизацію вказаного вище житла, процедура якого триває.

Відтак, позовні вимоги Управління КВДЕП ЛМР про виселення ОСОБА_1 із приміщення кімнати гуртожитку вище вказаного до задоволення не підлягають, оскільки відповідачем спростовано твердження позивача про відсутність в останнього правової підстави проживати у спірному житловому приміщенні.

Поряд з тим, покликання позивача на те, що приміщення загальною площею 21,9 кв.м., інв.№42 є нежитловим є його суб`єктивним твердженням, яке спростоване наданими відповідачем у розпорядження суду доказами, зокрема листом-відповіддю голови ОСББ «Кримське» та інвентаризаційним актом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (далі - Закон) сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, можуть реалізувати конституційне право на житло або шляхом приватизації житла у гуртожитку (у випадках, передбачених цим Законом), або шляхом отримання соціального житла (відповідно до цього Закону та Закону України "Про житловий фонд соціального призначення"), або шляхом самостійного (на власний розсуд, за власні чи залучені кошти) вирішення свого (своєї сім`ї) житлового питання (відповідно до цивільного законодавства України) (стаття 2 Закону).

Статтею 4 Закону передбачено, що громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради . Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Приватизація жилих і нежилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад, які раніше були самовільно переплановані, може відбуватися після визнання перепланування таким, що відповідає законодавству України щодо технічних умов і будівельних норм до житла. Мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на приватизацію житлової кімнати гуртожитку АДРЕСА_2 .

Враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», ст.ст. 1, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 9 ЖК Української СРС, ст.ст. 319, 321 ЦК України, ст.ст. 5, 10, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (юридична адреса: м.Львів, пл.Галицька, 15, ЄДРПОУ 25558625) до ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про звільнення самовільно зайнятого приміщення – відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, місцезнаходження за адресою: 79008, м.Львів, пл.Галицька,15, код ЄДРПОУ 825014.

Відповідач:ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 05 листопада 2019 року

Суддя Зубачик Н.Б.