Рішення № 85538015, 29.08.2019, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1013/17

Провадження № 2/333/39/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Кулик В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Носаченка О.С.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Артеменка Є.А., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача – адвоката Жидкової Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Запоріжжі, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання дитини, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Запорізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про обмеження часу спілкування батька з дитиною, яку 04.04.2017 року та 01.03.2018 року уточнила.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначила, що з 16.03.2010 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька – ОСОБА_3 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.12.2011 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано, місце проживання дитини визначено за ОСОБА_1 .

На початку лютого 2017 року, відповідач забрав дитину до себе та не повертає її позивачу. Всі розмови позивача з даного приводу ігнорує, рішення суду яким встановлено місце проживання їхньої дитини не визнає, та пояснює, що поверне дитину лише при наявності відповідного рішення.

Позивачу на праві власності належить ј частки квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.05.2008 року, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19642314 від 23.07.2008 року.

В даній квартирі для дитини створені всі необхідні умови для її проживання, та нормального розвитку. Вона має кімнату, яка мебльована для її комфорту.

Позивач зазначає, що вона має самостійних дохід і постійне місце проживання, спиртними напоями не зловживає, за місцем проживання характеризується позитивно, добре відноситься до доньки, займається її вихованням.

Вказує, що відповідач веде аморальний спосіб життя, дозволяє собі застосувати фізичну силу до неї навіть у присутності їхньої дитини. Перебуваючи у батька, дитина стала більш замкнутою, у зв`язку з чим у позивача складається враження, що вона чогось боїться.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2012 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11.01.2012 року. Відповідач аліменти на утримання дитини не сплачує, у зв`язку з чим у нього існує заборгованість.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визначити місце поживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи.

05.04.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: РА ЗМР по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Запорізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування зустрічного позову зазначив наступне.

З позовними вимогами позивача за первісним позовом ОСОБА_1 він не згоден. З позивачем він перебував у шлюбі з 16.03.2010 року. На цей час шлюб між ними розірваний. Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на цей час проживає з ним. Вважає, що в своєму позові ОСОБА_1 повідомляє про нього те, що не відповідає дійсності та не вказує дійсну причину того, чому донька перейшла проживати до нього. Зазначає, що після розлучення, за їхньою взаємною згодою, донька почала проживати з ОСОБА_1 Він добровільно надавав відповідачу матеріальну допомогу на утримання доньки, займався її вихованням, відвідував дитину, займався підготовкою дитини до школи, водив її на підготовчі курси. Його не влаштовувало те, як ОСОБА_1 доглядала, виховувала та утримувала дитину, але він заспокоював себе тим, що в подальшому все влаштується. Приблизно з середини січня 2017 року, він забрав доньку та вона почала мешкати з ним. Причиною стало те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов`язки, жорстоко поводилась з дитиною. Він дізнався про те, що ОСОБА_1 била дитину шнуром від телефону, тягала за волосся, морально знущалась над донькою. Часто залишала доньку одну вдома. Інколи брала її з собою та ночувала з нею у сторонніх осіб, не дотримувалась розпорядку для дитини, гуляла з нею до ночі. В середині січня 2017 року ОСОБА_1 таємно забрала у дитини кошти, які їй подарували. Дитина це побачила та розповіла його матері. Після цього відповідач побила дитину та вигнала з дому. З цього часу дитина проживає з ним, боїться ОСОБА_1 та не бажає проживати з нею.

З приводу визначення місця реєстрації дитини з ним він звертався до РА ЗМР по Комунарському району, як органу опіки та піклування, де йому порадили звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання дитини. Вказує, що між ним та донькою існують гарні стосунки, вона тягнеться до нього, він матеріально утримує її, створив для дитини всі необхідні умови для життя, розвитку, виховання. Він допомагає дитині в навчанні, відвідує гімназію, в якій вона навчається, цікавиться її розвитком, готує її до майбутнього життя.

ОСОБА_2 зазначає, що матеріально забезпечений, може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. Крім того, його родичі згодні надавати йому необхідну допомогу у вихованні доньки.

ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_1 не має необхідних умов для проживання їхньої дитини, вважає, що перебування дитини разом із відповідачем небезпечно для життя та здоров`я їхньої доньки. Він має можливість забезпечити їй належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини. Спиртними напоями він не вживає, не палить, характеризується позитивно, добре ставиться до доньки. Представники Запорізького міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді обстежили умови проживання доньки з ним та були задоволені умовами проживання доньки та їхніми з нею відносинами.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2017 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2018 року, у зв`язку з тим, що 15.12.2017 року набрали чинності зміни до ЦПК України, згідно з якими встановлено обов`язкове проведенням підготовчого засідання у разі розгляду справи в загальному позовному провадженні, судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.05.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити. У задоволені зустрічної позовної заяви просили відмовити. ОСОБА_1 суду пояснила, що після розірвання шлюбу, вона залишилася мешкати за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою та матір`ю. Між ними тривалий час існують напружені стосунки, тому на її думку під час розгляду справи у суді остання свідчить проти неї. Вказала, що під час розлучення сперечань між нею та ОСОБА_2 стосовно того з ким буде мешкати дитина, не було. Перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною вона не чинила, він відвідував дитину за місцем її проживання, брав інколи її до себе. У січні 2017 року він в звичайному режимі забрав доньку до себе до дому. Однак через кілька днів, коли вона намагалася зв`язатися з дитиною, з`ясувалося, що вона не має доступу до неї. За весь цей проміжок часу неодноразово зверталася до органів опіки та поліції, з метою повернення своєї дитини. Однак їй було роз`яснено, що вона має право звернутися до суду. Оскільки відповідач не виконує розпорядження органу опіки щодо встановленого їй графіку побачень з донькою, вона намагалася побачитися з донькою у школі, в якій остання навчається. Однак, на її думку, дитина повністю перебуває під впливом батька, який можливо також чимось погрожує дитині, у зв`язку з чим ОСОБА_4 до неї в школі не підходить, солодощі, які вона їй приносить брати відмовляється, вона їх залишає в класі. Вважає, що небажання дитини з нею спілкуватися та бачитися, продиктовано тим, що останній заборонено це робити, заборона йде з боку батька дитини, та ОСОБА_4 побоюється його ослухатися, оскільки він має дуже запальний характер та може поводити себе агресивно. Під час перебування з ним у шлюбі він неодноразово бив її у присутності дитини. Пояснила, що під час спільного проживання з дитиною, вона її не ображала, утримувала, займалася її розвитком. Факт жорстокого поводження з донькою категорично заперечує. Крім того, пояснила, що літом 2018 року у неї вийшло забрати Поліну до себе, вони відпочивали разом на морі, донька вела себе невимушено, вони добре проводили час, однак після повернення до дому відповідач знов забрав у неї доньку та на теперішній час вона взагалі не має можливості з нею спілкуватися.

У судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник проти задоволення уточненої позовної заяви ОСОБА_1 заперечували у повному обсязі. Зустрічні позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі. ОСОБА_2 суду пояснив, що в січні 2017 року йому зателефонувала донька, повідомила, що мати забрала у неї її гроші, через що вони посварилися та попросила його приїхати. Коли він приїхав, позивач виставила доньку з речами та сказала, щоб він її забирав жити до себе. Він перевіз Поліну до себе та з цього часу донька мешкає разом з ним та його батьками. Вже під час спільного проживання з дитиною, йому від неї стало відомо, що мати її била, тягала за волоси. Доньку проти матері він ніколи не налаштовував. Поліна категорично відмовляється до неї повертатися, бачитися з нею і навіть спілкуватися. Він весь свій вільний час проводить разом із дочкою. Вчить з нею уроки, грається, між ними існують теплі, довірчі відносини. Літом 2018 року, скориставшись сімейними обставинами, які склалися у нього в родині, ОСОБА_1 викрала доньку з вулиці, перебувала з нею в іншому місті, утримуючи дитину в чужому будинку. Він доклав масу зусиль для того, щоб повернути дитину до дому. Стосовно невиконання ним розпорядження органу опіки щодо побачень ОСОБА_1 з донькою пояснив, що неможливо заставити дитину робити те, що вона не хоче, та він не буде її до цього примушувати. Так як, дитина зрозумівши, що до неї прийшла мама, починає закриватися в кімнаті, плакати і відмовляється виходити до неї.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені судом своєчасно та належним чином, у встановленому законом порядку.

Представник РА ЗМР по Комунарському району, як орган опіки та піклування, надав суду заяву про розгляд справи без його участі через зайнятість у іншому процесі.

Вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, допитавши свідків, вислухавши думку малолітньої ОСОБА_3 , дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З 16.03.2010 року сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 93 (а.с. 6).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 380 (а.с. 7).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя 01.12.2011 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Рішення набуло законної сили 12.12.2011 року (а.с. 8).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2012 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 11.01.2012 року. Рішення набуло законної сили 13.04.2012 року (а.с. 25).

Відповідно до характеристики від 30.03.2017 року, виданої квартальним комітетом № 9, ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 1987 року. За період проживання скарг від сусідів на нього не надходило. ОСОБА_2 , проживає з донькою ОСОБА_3 , 2010 року народження. За показаннями свідків працьовитий, товариський, в биту доброзичливий, чуйний, займається вихованням дитини (а.с. 33).

Згідно з листом директора Запорізького міського центру соціальних служб сім`ї, дітей та молоді № 850/03-К від 03.04.2019 року, 16.03.2017 року до їхнього центру усно звернувся ОСОБА_2 з питання жорстокого поводження його колишньої дружини ОСОБА_1 відносно їх спільної доньки ОСОБА_3 , 2010 року народження, а також щодо перевірки умов проживання дитини за місцем мешкання батька: АДРЕСА_2 . 16.03.2017 року спеціалістами ЗМЦСССДМ було здійснено вихід в родину за фактичним місцем проживання дитини за вищевказаною адресою. Під час бесіди ОСОБА_2 пояснив, що мати дитини жорстоко поводиться, ображає та б`є її, неналежно виконує свої батьківські обов`язки. Як наслідок, починаючи з січня 2017 року малолітня дитина почала проживати з батьком, бабусею та дідусем. Зі слів ОСОБА_2 , за цей період донька стала більш спокійна, додатково почала займатися малюванням. Бабуся ОСОБА_5 підтвердила, що мати дитини дуже погано до неї ставилася, часто кричала та ображала її. 20.03.2017 року до ЗМЦСССДМ від відділу С ОСОБА_6 у)СД по Комунарському району ЗМР надійшов лист щодо вчинення насильства відносно малолітньої ОСОБА_3 з боку її матері ОСОБА_1 . З цього питання було проведено бесіду з ОСОБА_1 , яка разом зі своїми батьками, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час бесіди остання повідомила, що офіційно розлучена з батьком дитини, має з ним складні та напружені відносини. Жінка розповіла, що ОСОБА_2 незаконно забрав до себе доньку та її речі. Звинувачення в свою адресу стосовно жорстокого поводження з донькою ОСОБА_1 спростовує, вважає наклепом з боку колишнього чоловіка та своєї матері. Зі ОСОБА_9 ОСОБА_10 , вона зверталася до правоохоронних органів з метою повернення доньки додому, однак дівчинка виявила бажання залишитись з батьком.

Також, спеціалістом Центру було проведено бесіду в телефонному режимі з ОСОБА_7 , яка також підтвердила, що її донька ОСОБА_1 погано ставиться до своєї доньки, постійно кричить, ображає та інколи б`є ОСОБА_11 підтримує зв`язок з онукою та періодично відвідує її за місцем проживання батька.

Щодо умов проживання за адресою гр. ОСОБА_2 було встановлено, що родина проживає у власному будинку (наявне електро-, водо- та газопостачання, у приміщенні прибрано). Для дитини створені належні умови для проживання та розвитку (облаштовані окремі спальне місце та місце для навчання; наявні одяг, взуття відповідно до віку та за сезоном). За спостереженнями спеціалістів під час зустрічей з родиною малолітня ОСОБА_4 мала охайний та здоровий вигляд, поводила себе невимушено. Спеціалістами Центру було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_1 щодо можливих наслідків неналежного виконання батьківських обов`язків. Також, проінформовано про діяльність ЗМЦСССДМ та можливість співпраці з ним. На даний час родина ОСОБА_12 перебуває на обліку як така, що опинилась у складних життєвих обставинах (а.с. 34).

Відповідно до технічного паспорту кв. АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві спільній сумісній власності разом з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 30.05.2008 року, видане згідно з розпорядженням голови райадміністрації від 30.05.2008 року та зареєстроване ОП ЗМБТІ 23.07.2008 року (а.с. 54-56).

Відповідно до характеристики від 25.03.2017 року, за підписом 14-ти сусідів, ОСОБА_1 , яка мешкає за вище вказаною адресою, характеризується позитивно, у стані алкогольного сп`яніння або у неадекватному стані її ніхто із сусідів не бачив. Має доньку ОСОБА_14 , 2010 року народження, дитина завжди доглянута, виглядає охайно. Будь-яких скарг від дитини на матір ніхто не чув. (а.с. 53).

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам державного виконавця Комунарського ВДВМ м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 з 11.01.2014 року по 31.04.2017 року складає 34 655 грн. 77 коп. (а.с. 57).

Згідно з листом, за підписом директора Запорізької гімназії № 11 ЗМР та класного керівника від 04.04.2017 року за № 410, ОСОБА_3 навчається в Запорізькій гімназії № 11 з 01.09.2016 року. 1 вересня 2016 року до гімназії дитину привела мати – ОСОБА_1 , яка була присутня на святі Першого дзвоника. Протягом першого семестру участь у вихованні доньки брали і мати, і батько – ОСОБА_2 . На перших батьківських зборах 13.09.2016 року була присутня лише мама. Батьки цікавилися успіхами доньки, реагували на зауваження та враховували методичні рекомендації класного керівника. Конфліктів між батьками не спостерігалося. У лютому 2017 року дитиною почав займатися лише батько. Він відвідав батьківські збори 01.02.2017 року, почав приводити і забирати доньку з навчального закладу. Одного разу під час уроків з`явилася мати з бажанням поспілкуватися з донькою та забрати її зі школи в цей день, але ОСОБА_4 від спілкування відмовилася, почала нервувати та заплакала. Після цього класний керівник спілкувалася з ученицею індивідуально. Вона розповіла їй, що мама її б`є, сварить, тому вона від неї лякається. ОСОБА_1 ще декілька разів приходила до школи, намагалася налагодити контакт з донькою, але дівчинка ховалася від матері, йшла до їдальні і поверталася лише по дзвонику, просила не віддавати її матері. Під час уроків учениця активна, у стані тривожності не знаходиться. Поведінка у дитини спокійна. На даний момент зі школи Поліну щоденно забирає батько (а.с. 59).

Відповідно до листа за підписом директора запорізької гімназії № 11 ЗМР, психолога, соціального педагога, ОСОБА_15 , навчається у першому класі гімназії. Адаптаційний період у ОСОБА_16 проходив добре, тому у додаткових, корекційних заняттях потреби не було. 05.04. психолог та класний керівник попередили батька, що з дівчиною буде працювати психолог. ОСОБА_17 дав згоду, але за умовою його присутності. Під час проведення співбесіди була присутня соціальний педагог гімназії ОСОБА_18 . З дівчиною була проведена діагностична робота. Були використані наступні проективні методики: методика дослідження особистості ОСОБА_19 , та малюнок сім`ї. На першому малюнку, у методиці ОСОБА_19 дівчина хотіла спочатку розташувати себе біля мами, але передумала та розташувала себе навпроти батьків. На інших малюнках дівчина розташовувала себе біля батька. На деяких малюнках дівчина маму не малювала зовсім, проте батько був на всіх малюнках. Також дівчина завжди малювала бабусь та дідусів. На малюнку «Моя сім`я» Поліна спочатку намалювала себе, потім батька, бабусю, дідуся, прабабусю, собаку, бабусю та дідуся (батьки мами), кішку, та останньою намалювала маму. Відкритого тиску з боку батька не було, дівчина була весела, у гарному настрої, на всі питання відповідала вільно, проте після кожного запитання дивилась на батька (а.с. 60).

За ухвалою Комунарського районного суд ум. Запоріжжя від 14.09.2017 року, було призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експерту КУ «ОКПЛ № 1» Малиш М.І., яка склала висновок судово-психологічного експерта № 531 від 01.10.2017 року (а.с. 103-110). Як вбачається із даного висновку сімейна ситуація і факт окремого мешкання батьків, викликають у дитини емоційне напруження, відчуття ворожості навколишнього середовища, втрату благополуччя та відчуття необхідності вибору. Оцінка сімейної ситуації дитиною – ОСОБА_3 – залежить від пливу з боку батьків унаслідок вікової несамостійності, підкореності та навіюваності дитини. Виховання дитини батьками за умов окремого проживання, конфронтації, взаємного звинувачення, негативно впливає на психологічний стан та розвиток дитини.

Дитина на даний час виявляє прихильність до батька, каже, що їй добре у родині батька, до матері висловлює образу. За аналізом матеріалів справи, з боку обох батьків (матері – ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 ) за період розлучення епізодично спостерігалися негативні впливи, ступінь яких не порушує її адаптивні можливості. За аналізом матеріалів справи за період розлучення батьки епізодично застосовували фізичне насилля до дитини.

Відповідно до довідки КУ «ОКПЛ» ЗОР та КУ «ОКНД» ЗОР від 27.12.2017 року, ОСОБА_1 на обліках в даних закладах не перебуває (а.с. 148).

Згідно з розпорядженням голови РА ЗМР по Комунарському району № 12р від 16.01.2018 року ОСОБА_1 було встановлено порядок побачень з донькою – ОСОБА_20 , 2010 року народження, а саме кожну п`ятницю з 16.00 год. до 17.00 год., або будь-який інший день та час за домовленістю між батьками, побачення з дитиною проводити в присутності батька (а.с. 151).

Відповідно до довідки КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР № 40 від 30.01.2018 року, ОСОБА_1 07.12.2017 року звернулася до них із усною скаргою про порушення її прав, а саме: перешкоджанню побачень з власною дочкою, з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 ОСОБА_1 була зареєстрована на денному стаціонарі Центру та отримує послуги психологів центру (а.с. 152).

Згідно з заявами ОСОБА_1 від 05.02.2018 року, 19.02.2018 року остання зверталася до начальника відділу по Комунарському району служби (управління) по справам дітей ЗМР, стосовно перешкод які чинить їй ОСОБА_2 незважаючи на розпорядження голови РА ЗМР по Комунарському району № 12р від 16.01.2018 року (а.с. 153, 157).

Відповідно до листа служби (управління) у справах дітей відділ по Комунарському району № Н-042 від 09.02.2018 року, за зверненням ОСОБА_1 була проведена відповідна бесіда з ОСОБА_2 щодо невиконання ним розрядження, наголошено на необхідність його виконання. ОСОБА_2 пояснив, що дитина сама не бажає спілкуватися з ОСОБА_1 та заставляти дівчинку це робити він також не буде. (а.с. 155).

Відповідно до листа служби (управління) у справах дітей відділ по Комунарському району № Н-059 від 22.02.2018 року, за зверненням ОСОБА_1 була проведена відповідна бесіда з ОСОБА_2 щодо неналежного невиконання розрядження та наголошено на необхідність його виконання. ОСОБА_2 пояснив, що 16.02.2018 року, знаходячись на роботі, до нього зателефонувала заплакана донька та повідомила, що вона заховалася в ванній кімнаті через те, що боїться матері (а.с. 158).

Встановлено, що ОСОБА_1 зверталася з відповідною заявою до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області, яку було зареєстровано до ЖЄО № 2523 від 02.02.2018 року. За даною заявою було проведено перевірку, та повідомлено, що за наслідками проведеної перевірки в діях ОСОБА_2 фактів порушень вимог кримінального чи адміністративного законодавства України не виявлено, а вбачаються ознаки цивільно-правових відносин, які вирішуються у суді у приватному порядку, шляхом подання цивільного позову (а.с. 154).

Згідно з довідкою КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР № 58 від 27.02.2018 року, ОСОБА_1 08.12.2017 року звернулася до їхнього центру з усною скаргою про порушення її прав, а саме: перешкоджанню побачень з власною донькою ОСОБА_20 , з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 . За період з 08.12.2017 року по 27.02.2018 року з ОСОБА_1 відбулося 5 зустрічей з психологом КЗ «ЗОЦСПД» ЗОР. ОСОБА_1 сумлінно відвідувала призначені консультації. Кожної зустрічі проявляла занепокоєння неможливістю зустрітися з донькою. Розповідала, що кожного тижня ходить до школи та просить у доньки можливості зустрітися, пише їй листи з проханням побачитись та готує різноманітні подарунки. Висловила припущення, що колишній чоловік забороняє донці спілкуватися з нею. Зі слів останньої вона немає можливості навіть поговорити з дитиною по телефону, бо колишній чоловік заблокував її номер на усіх телефонах та у школі дівчинка стримується при зустрічі з матір`ю (а.с. 159).

Відповідно до довідки КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» ЗОР № 10 від 11.01.2018 року, дівчинка з батьком регулярно відвідує психологічні консультації. Будь-які спонукаючи питання психолога про матір у дівчинки виникали лише сум та пригніченість. Поліна висловила надію, що більше ніколи не буде бачити матір, бо дуже її боїться. Під час психодіагностичного інтерв`ю Поліна розповідала, як вона дуже любить батька, як він про неї дбає, що може свідчити про емоційну близькість з останнім, у той час, як розмови про матір викликають у дівчинки істеричні прояви (м`язове напруження, переляк та тремор у руках). Подібні реакції можуть свідчити про емоційну втому дитини, психологічну травму, нереалізовану потребу у безпеці та захищеності (а.с. 164-165).

Згідно з заявою ОСОБА_2 від 29.08.2017 року до органу опіки та піклування РА по Комунарському районі, він повідомляє, що ОСОБА_1 забрала доньку ОСОБА_21 , куди саме він не знає та на зв`язок не виходить (а.с. 166).

Відповідно до довідки ПП «Бізнес-Офіс № 6» від 05.07.2018 року за № 05/07, ОСОБА_2 працює на посаді офіс-менеджера ПП «Бізнес-Офіс № 6» з 02.07.2018 року, з окладом згідно зі штатним розкладом (а.с. 212).

Згідно з висновком РА ЗМР по Комунарському районі № 05/01-32/0204 від 23.02.2018 року щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_22 , 2010 року народження, комісія дійшла висновку, що за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Згідно з висновком РА ЗМР по Комунарському районі № 1573/01-37/05 від 10.07.2019 року щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_22 , 2010 року народження, комісія дійшла висновку, що за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно з ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 160, ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_3 Дитина після розірвання шлюбу між батьками залишилася мешкати разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 ОСОБА_2 приймав участь у вихованні та утриманні своєї доньки, відвідував її, дитина часто бувала у них вдома. З невісткою та її матір`ю вона також постійно спілкувалась, між ними залишилися нормальні стосунки. Мати ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , яка мешкала разом із донькою та онукою, у телефонному режимі часто повідомляла їй про жорстоке поводження ОСОБА_1 до доньки. Зазначала, що вона б`є ОСОБА_21 , знущається над неї. Вона намагалася застерегти колишню невістку від подібних дій, говорила з неї. Однак остання пояснювала, що сама розбереться з вихованням своєї дитини. Своєму сину вона про факти жорстокого поводження ОСОБА_1 з дитиною не розповідала, оскільки намагалась самостійно вирішити дану проблему. У середині січня 2017 року ОСОБА_2 привіз ОСОБА_21 з речами до дому та пояснив, що дитина буде мешкати разом із ними. З його слів вона зрозуміла, що ОСОБА_1 відправила доньку мешкати до батька. До теперішнього часу онука мешкає разом із ними, а саме з батьком, з нею та дідусем ОСОБА_5 . До матері ОСОБА_4 повертатися категорично відмовляється, так саме як і спілкуватися з нею, пояснюючи це тим, що вона на неї дуже ображена через те, що остання її била та знущалась з неї. Вона неодноразово намагалася говорити з онукою про те, що їй потрібно пробачити матері всі образи та почати спілкуватися, однак ОСОБА_4 своєї думки не змінює. Вихованням та утриманням дитини з того часу, як дитина почала мешкати з батьком, займається ОСОБА_2 Він відвідує батьківські збори, водить дитину до школи, разом з донькою робить уроки. Дитина забезпечена всім необхідним для її розвитку. Також пояснила, що ОСОБА_4 в день коли приходить ОСОБА_1 відповідно до встановлено графіку побачень з донькою, побачивши її з вікна будинку або з двору, намагається заховатися в будинку та категорично відмовляється вийти до матері, починає плакати. Вона особисто декілька разів вмовляла онуку поговорити з мамою, але дитина на контакт не йде. Спілкується лише с бабусею, яка приходить до них у гості.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , пояснила, що вона є матір`ю ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу її донька разом із дитиною залишилася мешкати у неї. ОСОБА_2 відвідував дитину, інколи забирав її до себе. Зазначила, що вона неодноразово була свідком того, як ОСОБА_1 била дитину. Вона намагалася захистити онуку, однак через те, що побоювалася доньки, у неї це не виходило. Вона повідомляла матері батька дитини – ОСОБА_5 про те, що відбувається у їхній сім`ї та погрожувала доньці зверненням до органів опіки із заявою, якщо вона на далі продовжить так себе вести з дитиною. З січня 2017 року дитина мешкає разом зі своїм батьком та його батьками. Вона з онукою постійно спілкується, приходить до неї у гості, вони вдвох гуляють. Дитина перебуває у веселому настрою, однак на тему матері розмовляти з нею відмовляється.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він є батьком ОСОБА_2 та дідусем ОСОБА_3 Остання з січня 2017 року мешкає разом із батьком, після того як матір вигнала її із дому. Його дружина раніше повідомляла йому, що колишня невістка б`є онуку, їй про це було відомо зі слів матері ОСОБА_1 Він говорив з нею на цю тему, вона пояснювала, що сама знає як виховувати дитину. Дитина категорично відмовляється спілкуватися та бачитися з матір`ю, пояснюючи це тим, що вона цього не хоче та просить не примушувати її до цього.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 пояснила, що вона є троюрідною сестрою ОСОБА_1 . З ОСОБА_24 вона спілкувалася під час того, як вона мешкала разом із мамою. Вона ніколи їй не скаржилася на ОСОБА_1 , завжди була веселою, товариською. Їй відомо, що у сестри та її колишнього чоловіка виникли якісь непорозуміння стосовно того, з ким буде мешкати дитина. Коли дитина жила із ОСОБА_1 вона йому перешкод у спілкуванні з дитиною не чинила. Останній раз вона бачила Полину приблизно рік тому, коли сестра попросила її разом із нею зайти до дитини до школи. Вона помітила, що ОСОБА_4 ховається від матері, але при цьому не виглядає наляканою, посміхається.

В судовому засіданні, у присутності лише представника органу опіки та піклування, судом була заслухана думка неповнолітньої дитини. ОСОБА_15 розповіла, що вона любить батька, бажає проживати лише з ним та з бабусею. Пояснила, що матір вона боїться, бо та її била, не приділяла їй уваги. Ніяких позитивних почуттів до матері вона не відчуває, спілкуватися з нею не хоче. Пам`ятає, що після сварки, матір сказала їй, щоб вона йшла жити до батька. Вона йому зателефонувала та він її забрав до себе. Вона дуже добре почуває себе у нього вдома. Коли до неї приходить її мама, до дому або у школу, вона намагається уникнути зустрічі з нею, солодощі які вона приносить їй до школи вона роздає однокласникам, письма, які залишає мама не читає, рве. Вона спілкується з бабусею, яка іноді до неї приходить у гості, пояснюючи, що бабуся намагалася її захищати від матері, коли вони мешкали разом та мама її ображала. Батько займається з нею уроками, привозить до школи та забирає після уроків, вони разом проводять дозвілля. Він може її за проступок посварити, але ніколи не наказує.

З переглянутих у судовому засіданні електронних доказів, судом встановлено, що ОСОБА_1 приходить за місцем проживання ОСОБА_2 та намагається побачитися з дитиною, однак отримує відмову з боку останнього, який пояснює це тим, що дитина відмовляється до неї виходити. Також судом переглянуто відео, на якому ОСОБА_1 спілкується з дитиною, під час їх спільного перебування літом 2018 року, та фотознімки останніх, датованих цим же періодом часу.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Під час розгляду судом спорів щодо місця проживання дитини, відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 19 СК України обов`язковою є участь і органів опіки і піклування, який також подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті дослідження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших доказів, що стосуються справи.

Оскільки на час розгляду справи дитина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , висновок про визначення місця проживання дитини складений органом опіки та піклування за місцем проживання дитини.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Сімейного кодексу України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд погоджується з висновком органу опіки і піклування щодо доцільності проживання дитини з батьком, оскільки він складений з врахуванням інтересів дитини та з урахуванням думки психолога та висновку судово-психологічної експертизи дитини, визначення місця проживання дитини з батьком не буде суперечить інтересам дитини.

При вирішені спору, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків до дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та стан її здоров`я.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

ЄСПЛ 01.07.2017 року в справі «МС проти України» зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ратифікованої постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно вiд того, здiйснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адмiнiстративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню iнтересiв дитини.

В силу ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. ст. 8, 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

За ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ст. 141 СК України).

За нормами ст. 150 СК України, виховання дитини, піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя є обов`язком батьків.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст. 155 СК України).

Згідно із п. 4 ст. 18 Міжнародного пакту про громадські та політичні права від 16 грудня 1966 року, держави, які беруть участь у цьому пакті, зобов`язуються поважати свободу батьків і у відповідних випадках опікунів, забезпечувати релігійне і моральне виховання своїх дітей відповідно до своїх власних переконань.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сукупність обставин про справі свідчить про те, що під час тривалого проживання дитини з батьком, дитина виглядає охайно, доглянута, відвідує гімназію. ОСОБА_2 постійно приділяє доньці увагу, займається її розвитком, вихованням, навчанням. Останній офіційно працевлаштований, має стабільну заробітну плату, що на думку суду, буде сприятиме подальшому належному матеріальному забезпеченню дитини. В той час як ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, з її пояснень у судовому засіданні вбачається, що остання має графік роботи доба через добу, мешкає разом із матір`ю, з якою перебуває у напружених стосунках.

Відсутність належного рівня уваги щодо процесу розвитку та навчання, належних умов для проживання, може слугувати формуванню затримці психічного та емоційного розвитку дитини та завдати їй шкоду.

Крім того, суд бере до уваги бажання дитини ОСОБА_22 щодо її проживання саме разом із батьком.

Принципом 9 Декларації Прав Дитини передбачено «Дитина має бути захищена від усіх форм недбалого ставлення»

Крім того, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, який ґрунтуються на ознаці статі не повинні братися до уваги ( Рішення ЄСПЛ у справі «Земмерфельд проти Німеччини» від 08. ІНФОРМАЦІЯ_3 , «Цаунеггер проти Німеччини» від 03.12.2009 року).

З урахуванням обставин справи та інтересів дитини щодо забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, діючи в якнайкращих інтересах дитини, суд приходить до висновку щодо доцільності визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 , у зв`язку з чим первісний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що в задоволені первісного позову відмовлено, судовий збір відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно залишити за рахунок позивача.

ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві вимогу про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат не ставить, у зв`язку з чим суд дане питання не вирішує.

Керуючись ст. ст. 19, 84, 141, 157, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 5, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: районна адміністрація Запорізької міської ради по Комунарському району, як орган опіки та піклування, Запорізький міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді про визначення місця проживання дитини – задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Комунарський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Рішення набуло законної сили 30.09.2019 року

Суддя В.Б. Кулик