Рішення № 85537940, 28.10.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/995/2019

Справа № 331/6022/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2019 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого – судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2012 року,

В С Т А Н О В И В:

26.08.2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначло, що відповідно до укладеного договору № б/н від 23 квітня 2012 року, ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Станом на 30.06.2015 року за відповідачем рахується заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 024 грн. 75 коп., яка складається: з заборгованості за кредитом у сумі 14 170,11 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 484, 41 грн.; заборгованості за пенею та комісією у сумі 750 грн.; штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 1120,23 грн.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду від 12 листопада 2015 року позов ПАТ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 024 грн. 75 коп., яка складається з: з заборгованості за кредитом у сумі 14 170,11 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 484, 41 грн.; заборгованості за пенею та комісією у сумі 750 грн.; штрафу (фіксована частина) у сумі 500 грн., штрафу (процентна складова) у сумі 1120,23 грн. (а.с. 52)

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач 25.02.2019 р. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду. (а.с. 68-74)

Ухвалою суду від 15 квітня 2019 року заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23.04.2012 року, скасовано. Вирішено розгляд справ проводити за правилами загального провадження, справу призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання. (а.с. 139-140)

26.04.2019 року представник відповідача адвокат Паталаха Є.О. надала відзив на позовну заяву, мотивуючи його тим, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог, а надані докази, а саме: розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою, розрахунок заборгованості станом на 30.06.2015 року; та витяг тарифів банку не можуть підтверджувати наявність боргу відповідача. Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Суми заборгованості, зазначені в розрахунку є надуманими, оскільки у ньому зазначені суми, які не відповідають сумі позовних вимог. Копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов`язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи. В зазначеній анкеті відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання: в анкеті відсутні дані про кредитний ліміт, строк надання грошових коштів та строк повернення цих коштів відповідачем, відсутні будь які посилання на вид картки, яка надана відповідачу, та дані про фактичне отримання цієї картки відповідачем. Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані відповідачем. Аналогічний висновок викладено у правовій позиції Верховного Суду України (постанова №6-16цс15 від 11.03.2015р.), за яким Умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника. До позовної заяви додані витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 50 днів пільгового періоду», «Універсальна Контракт», «Універсальна Голд», які містять різні умови кредитування. Одночасно з цим, позовна заява та долучені до неї докази не містять інформації, які саме тарифи застосовуються до відповідача. За таких обставин, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. (а.с. 155-160)

14.05.2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» надав суду заперечення, в обґрунтування яких зазначено, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідачу надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов`язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів). Грошові кошти надавалися ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку тому ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини. Умовами договору визначено (п. 2.1.1.2.3.), що Банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Виписка по картрахунку підтверджує, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт. Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмір 2,5% в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по вже наявній кредитній заборгованості.

01.09.2014 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 34,8%.

01.04.2015 року відбулася зміна процентної ставки відносно використаних кредитних коштів, а тому нарахування процентів на частину кредиту здійснюється за ставкою 43,2%.

Повідомлення про підвищення процентної ставки було направлено відповідачу але заяв про розірвання кредитного договору від нього до Банку не надходило. (а.с. 164-172)

11.06.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті. (а.с. 173)

07.08.2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» надіслано до суду додаткові документи: довідка банку про видачу ОСОБА_2 картки № НОМЕР_1 ; довідка банку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 ; виписка по картці № НОМЕР_1 за період з 23.04.2012 по 30.06.2015 роки. (а.с. 185-190)

Представник позивача надав суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за його відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 39)

Представник відповідача надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 198)

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяви представників позивача та відповідача, приходить до такого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 23 квітня 2012 року, в розділі «Ознакомившись с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, Тарифами ПриватБанка, изьявляю желание оформить на свое имя», серед перерахованих нижче послуг, не вказана, яку послугу надано (яку карту) ОСОБА_1 , оскільки жодна з граф анкети не відмічена. Також в анкеті-заяві не заповнено відповідні розділи щодо кредитного ліміту по платіжній картці. Таким чином, з доданої Анкети-заяви неможливо встановити, що сторони погодили надання банківської послуги щодо користування кредитною карткою. (а.с. 5-7)

Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. (а.с. 8-31)

Суду не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Умови були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 23 квітня 2012 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 квітня 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (23 квітня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (10 серпня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, вищевказані документи, долучені до позовної заяви, не є достатніми доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про укладення між сторонами кредитного договору.

Наявність в указаних справах неоднакових редакцій та положень умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки в обох випадках вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об`єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Аналогічна правова позиція зазначена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Щодо зміни відсоткової ставки судом встановлено, що під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка змінювалась.

При цьому, банком були внесені зміни до Умов та правил надання банківських послуг в частині розрахунку відсотків. Так, з 01.09.2014 року відбулася зміна нарахування процентів на частину кредиту за ставкою 34,8 %., з 01.04.2015 року відбулася зміна нарахування процентів на частину кредиту за ставкою 43,2 %.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Банком не заперечується факт підвищення процентної ставки, але вказується, що клієнт сам має відслідковувати будь-які зміни до договору шляхом отримання виписок про стан картрахунку та про виконання операцій по ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згоди сторін, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що процентна ставка за кредитом може змінюватись залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках.

За змістом вказаної норми про зміну відсоткової ставки споживач має повідомлятись кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту та пропозиції, які склались на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012р. у справі № 6-57ц12 міститься наступна правова позиція, у якій зазначено, що боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Вказана правова позиція застосована Верховним Судом у справі № 515/1844/16-цс у постанові від 14 березня 2018р за позовом позичальника до ПРИВАТБАНКу про визнання неправомірним підвищення процентної ставки в односторонньому порядку, а тому визнана спроможною та актуальною на теперішній час, висновки якої у відповідності до положень статті 263 ЦПК України слід враховувати при розгляді справи аналогічної категорії.

Доказів належного повідомлення в будь-який передбачений умовами договору спосіб матеріали справи не містять.

Те, що договором передбачено обов`язок відповідача отримувати виписки по картрахунку, не звільняє банк від належного виконання умов щодо його завчасного попередження про збільшення процентної ставки.

Отже, зміна процентної ставки у бік збільшення відбулась без належного повідомлення та згоди Відповідача.

Щодо стягнення неустойки слід зазначити теке.

Цивільно-правова відповідальність - покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме Довідкою про умови кредитування, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з цією Довідкою про умови кредитування передбачена сплата штрафів (500 грн. + 5% від суми заборгованості) як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року

Таким чином, суд позбавлений можливості з`ясувати чи відповідає застосований банком спосіб обчислення заборгованості за відсотками та пенею умовам договору, якими умовами договору передбачений розмір відсотків, пені та зміна кредитором в односторонньому порядку розміру відсоткової ставки та яким чином до позичальника була доведена інформація про такі зміни.

Відповідно положеньст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, оскільки ані в позовній заяві, ані в документах, що долучені до неї, не міститься відомостей щодо укладення між сторонами кредитного договору, способу виконання позивачем умов кредитного договору з надання кредиту у розмірі та в спосіб, визначений Умовами та Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору є необґрунтованими, не доведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; юридична адреса : м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 23 квітня 2012 року, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 07 листопада 2019 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

28.10.2019