Рішення № 85536652, 06.11.2019, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/201/18

Провадження № 2/685/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом розірвання договору, стягнення незаконно утриманих з карткового рахунку коштів та визнання нікчемним кредитно-заставного договору

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про захист прав споживача шляхом розірвання договору, стягнення незаконно утриманих з карткового рахунку коштів та визнання нікчемним кредитно-заставного договору, мотивуючи його тим, що у 2017 році між ним та відповідачем укладений договір надання банківських послуг, на виконання умов якого йому видано платіжну картку для виплат № НОМЕР_1 , на яку підприємством, де він працює, йому перераховувалась його заробітна плата, копії договору йому надано не було. У вересні 2017 року відповідач без його згоди та без будь-яких пояснень із зазначеної картки незаконно утримав 2000 грн. Крім того, він, ніби то, 19 грудня 2006 року уклав з відповідачем кредитно-заставний договір №HMAWRX10337441, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 465,30 грн. на 12 місяців. Однак, зазначеного кредитно-заставного договору він не укладав, коштів від банку не отримував, а підпис, який стоїть у договорі та виконаний від його імені, не його. В цей час у позивача невідомими особами було викрадено паспорт, посвідчення водія та інші документи. З цього приводу позивач звертався до правоохоронних органів, проте крадіїв цих документів встановлено не було, а ОСОБА_3 було видано новий паспорт громадянина України та посвідчення водія. Просить розірвати укладений між ним та відповідачем договір про надання банківських послуг через картку для виплат № НОМЕР_1 , стягнути з відповідача незаконно утримані з карткового рахунку № НОМЕР_1 кошти в розмірі 2000 грн., визнати нікчемним кредитно-заставний договір №HMAWRX10337441 від 19.12.2006 сторонами якого зазначені ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, додав також, що крім того, що банк без жодних підстав списав з карткового рахунку позивача 2000 грн, так він це зробив ще й через 10 років з дня, коли кредитні кошти були переведені нібито ОСОБА_3 , тобто з порушенням строку позовної давності. Вважає дії відповідача неправомірними, просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що 04 вересня 2017 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, на підставі якого позивачу видано картку для виплат. Оскільки, у позивача була заборгованість перед банком відповідно до кредитно-заставного договору №HMAWRX10337441 від 19.12.2006 року строк сплати якої настав станом на 22.09.2017 року, відповідач виконав свій обов`язок (передбачений п.2.1.2.3.3 договору про надання банківських послуг) та здійснив договірне списання коштів з рахунку позивача, що відкритий у банку в межах сум, що підлягали сплаті банку за кредитом. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, просила у позові відмовити.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що 19.12.2006 року шляхом підписання заяви позичальника між позивачем та відповідачем укладений кредитно-заставний договір №HMAWRX10337441, згідно з яким позивачу надано строковий кредит у сумі 465,30 грн. на строк 12 місяців з 19.12.2006 по 19.12.2007 включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди у розмірі 42,30 грн. За умовами договору позивач зобов`язаний з 19 по 24 число кожного місяця здійснювати щомісячні платежі у сумі 53,01 грн. для погашення заборгованості, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди та комісії (а.с.57). Відповідачем направлялися позивачу вимоги про погашення заборгованості за кредитно-заставним договором від 19.12.2006 року (а.с.45-46). 04 вересня 2017 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем було укладено договір, на підставі якого позивачу видано картку для виплат. Позивач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг разом з Пам`яткою клієнта і Тарифами Банку складає договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування (а.с.53).

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про захист прав споживачів" , в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції в розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Письмова форма будь-якого договору, у тому числі кредитного, полягає у фіксації його змісту за допомогою письмового тексту і підписання цього тексту особами, які вчинили цей договір. Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний сторонами, що передбачено ч. 2 ст. 207 ЦК України. Якщо фізична особа у зв`язку із хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа (ч.4 ст. 207 ЦК України). Виходячи з викладеного, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі, його наявність підтверджує наміри учасників правочину і є доказом його волевиявлення.

Частиною 3 ст. 12, ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Оскільки суду не надано належного та допустимого доказу того, що заява позичальника №HMAWRX10337441 від 19.12.2006 року підписана не ОСОБА_3 , а іншою особою, то відсутні підстави для визнання кредитно-заставного договору №HMAWRX10337441 недійсним, тому в задоволенні в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

З матеріалів справи, судом встановлено, що між сторонами було укладено договір на обслуговування карткового рахунку та позивачу видано картку для виплат № НОМЕР_1 . Згідно виписки по рахунку, 22.09.2017 року банк списав з вказаного рахунку 1788,71 грн та 24.10.2017 року 30 грн, призначення списання коштів – автоматичне погашення простроченої заборгованості

Відповідно до ст.1066 ЦКУ, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ст.1071 ЦКУ передбачає, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що банк правомірно списав в 2017 році кошти з рахунку позивача в якості автоматичного погашення заборгованості та діяв відповідно до умов заяви від 19.12.2006 року та Умов та правил надання банківських послуг, з таких підстав: в заяві позичальника від 19.12.2006 року зазначено, що позичальник доручає Банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом у передбачені строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку №0, що відповідає платіжній картці №0, емітованої Приватбанком, суд вважає, що вказані умови договору не відповідають вимогам ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції станом на 19.12.2006 року, згідно якої в договорі про надання споживчого кредиту зазначаються варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги. Банк, не вказавши у заяві позичальника номер рахунку та номер платіжної картки, з яких погашається заборгованість за кредитом, надав споживачу неповну інформацію про умови споживчого кредитування, тому суд вважає вказані умови неналежним доказом права банку безспірно списувати заборгованість по кредиту саме з карткового рахунку картки для виплат №5168757327582997 .

Також суд вважає неналежними та недопустимими доказами права відповідача безспірно списувати кошти з вказаного рахунку позичальника на погашення заборгованості за споживчим кредитом п.2.1.2.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається відповідач, як на підставу заперечень проти позову, оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Виходячи з наведеного, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.12.2006 року шляхом підписання заяви позичальника, та анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 09.04.2017 року, оскільки у них відсутній підпис позивача, який є підтвердженням його волевиявлення на безспірне списання коштів з його карткового рахунку № НОМЕР_1 . Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідач списав з рахунку позивача № НОМЕР_1 22.09.2017 року 1788,71 грн та 24.10.2017 року 30 грн (всього 1881,71 грн) у якості автоматичного погашення простроченої заборгованості за кредитно-заставним договором без належних правових підстав, передбачених договором, тому , виходячи з приписів ст 611 ЦК України, суд вважає, що договір про надання банківських послуг, укладений 04.09.2017 року між позивачем та відповідачем у виді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку необхідно розірвати та стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти в розмірі 1818,71 грн.

Крім того, позивач подав клопотання про повернення йому зайво сплаченого при поданні позовної заяви судового збору, суд вважає можливим клопотання задовольнити, оскільки відповідно до квитанції від 05.02.2018 року, при поданні позовної заяви позивач сплатив 704,80 грн судового збору, а ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.611,651 ЦК України, ст 1,11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в редакції станом на 19.12.2006, ст.12, 81, 82, 89, 263-265 ЦПК України, районний суд

ухвалив:

позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача шляхом розірвання договору, стягнення незаконно утриманих з карткового рахунку коштів та визнання нікчемним кредитно-заставного договору задовольнити частково.

Розірвати договір про надання банківських послуг, укладений 04.09.2017 року між ОСОБА_3 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» у виді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 1818,71 грн (одну тисячу вісімсот вісімнадцять грн 71 коп).

В задоволенні позовних вимог в частині визнання нікчемним кредитно-заставного договору №HMAWRX10337441 від 19.12.2006 сторонами якого зазначені ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 704,80 грн судового збору.

Повернути ОСОБА_3 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) 704,80 грн судового збору, сплаченого згідно квитанції від 05.02.2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий