Рішення № 85536268, 06.11.2019, Теофіпольський районний суд Хмельницької області

Справа № 685/845/19

Провадження № 2/685/199/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого Бурлак Г.І.

з участю секретаря Ковальчука О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполь

справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписала анкету-заяву від 21.01.2014 року та отримала кредит у розмірі 9800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України (договір приєднання), при цьому формулярами та стандартними формами згідно з якими обслуговується відповідач є «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Згідно з п.2.1.1.12.2 Умов та привал надання банківських послуг в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Умов та правил). Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та привал надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову. Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн. клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, яка нараховується в день нарахування відсотків по кредиту. Відповідач обов`язку по поверненню кредиту не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.05.2019 року заборгованість за кредитом становить 47508,71 грн., в тому числі: 16289,60 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11391,88 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 16409,95 грн – нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 678,77 грн – нарахована пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн, 500 грн – штраф (фіксована частина), 2238,51 грн - штраф (процентна складова). Просив позов задовольнити та стягнути зазначену суму заборгованості та судовий збір у розмірі 1921 грн.

Позивач, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно, в суд не з`явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, в суд не з`явилася, подала відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнає з тих підстав, що у 2014 році вона дійсно обслуговувалася в ПАТ КБ «ПриватБанк» де у неї був відкритий депозитний рахунок, на пропозицію працівників банку отримати картку для здійснення платежів з можливістю встановлення кредитного ліміту вона відмовилася, просила видати їй картку без кредитного ліміту, однак працівники банку запевнили її що ліміт вона має самостійно активувати, лише тоді він діятиме. Вважає, що надані позивачем документи на обґрунтування позовних вимог не можуть підтвердити факт існування в неї боргу перед позивачем, виходячи з наступного: Розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування фінансових операцій (існування боргу) оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом та не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Копія анкети-заяви не може підтверджувати існування боргу, оскільки сама анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку є лише пропозицією укласти договір (офертою), для укладення якого обов`язково має бути прийняття цієї пропозиції (акцепт). У вказаній анкеті-заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання (сума кредиту, умови щодо повернення наданого кредиту, строк надання та повернення коштів), відсутні будь-які посилання на картку з якої вона могла отримувати грошові кошти, умови про отримання цієї картки, відсутня інформація в якій саме сумі встановлений кредитний ліміт і чи він встановлений взагалі. Крім того, до позовної заяви не додано документів, які б підтверджували факт встановлення кредитного ліміту. Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу оскільки вони не підписані нею та не містять жодного посилання на неї. Зазначає, що банком не надано жодних доказів того, що саме вона отримувала кредитні кошти, не зазначено ні номера картки, ні номера рахунку з якого начебто отримані кошти. Вона не отримувала кредитних коштів та не користувалася ними. Зазначає, у 2017 році вона звернулася до банку з повідомленням про викрадення у неї банківської картки, на що працівниками банку їй повідомлено про те, що вони проведуть блокування картки. Через деякий час, вона звернулася до відділення банку з приводу цього питання, і їй повідомили, що ніяких проблем чи претензій до неї у банку немає. Просить застосувати загальний та спеціальний строк позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій. На підставі викладеного просить у позові відмовити.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В судовому засіданні встановлено, що 21.01.2014 року відповідачем ОСОБА_1 підписана анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у вказаній заяві відсутні такі умови договору, як сума кредиту, строк, на який надається кредит, спосіб погашення кредиту, відсутні також умови щодо виду картки, яку ОСОБА_1 мав видати позивач та сума бажаного кредитного ліміту. Таким чином, суд прийшов до висновку, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог анкета-заява від 21.01.2014 року не є в розумінні ст. 1054, 1055 ЦК України, належним доказом укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.1,2 статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування окрім наданого розрахунку заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, зокрема, пільговий період користування коштами, процентна ставка, обов`язків щомісячний платіж, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву від 21.01.2014 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Крім того, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», які додані позивачем до позовної заяви в якості доказу позовних вимог, не можна розцінювати як доказ наявності між сторонами кредитного договору, укладеного 21.01.2014 року шляхом підписання анкети-заяви, оскільки у них відсутній підпис відповідача, який є підтвердженням її волевиявлення відповідальності у вигляді сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17.

Виписки по рахунках, які надані позивачем на підтвердження використання відповідачем кредитних коштів та наявності заборгованості по кредиту, суд вважає неналежним доказом , оскільки у них, в супереч вимог ст 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутній особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто суду не надано доказу того, що зазначені у вказаних виписках рахунки та кошти на цих рахунках, використовувалися саме відповідачем, а не іншою особою.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що між позивачем та відповідачем 21.01.2014 року був укладений кредитний договір на виконання якого відповідач отримав кредит у розмірі 9800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, і, відповідно, того, що станом на 26.05.2019 року заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором кредитом становить 47508,71 грн, тому суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст..525,526,530,611,1054 ЦК України, ст.12, 81, 89, 265 ЦПК України районний суд

ухвалив:

у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду через районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.

Головуючий