Рішення № 8553607, 04.03.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.10                                                                                           Справа№ 25/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ)

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Угринів” (с.Угринів Сокальського району)

про :стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару в розмірі 9 582,55 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Не з”явився

від відповідача :Степчук Л.Д.-представник, довіреність від 17.02.2010 року

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Угринів” (с.Угринів Сокальського району) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару в розмірі 9 582,55 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 21.01.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 02.02.2010 року. Ухвалою від 02.02.2010 року розгляд справи відкладено до 09.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника відповідача. Ухвалою від 09.02.2010 року розгляд справи відкладено до 18.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 18.02.2010 року розгляд справи відкладено до 26.02.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача. Ухвалою від 26.02.2010 року розгляд справи відкладено до 04.03.2010 року, у зв”язку з неявкою представника позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 02.02.2010 року, від 09.02.2010 року, від 18.02.2010 року, від 26.02.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

02.02.2010 року за вх.№2052 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.01.2010 року, про відкладення від 02.02.2010 року, від 09.02.2010 року, від 18.02.2010 року, від 26.02.2010 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

18.02.2010 року за вх.№3290 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд припинити провадження у справі у зв”язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні 04.03.2010 року відповідач подав доповнення до відзиву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 9 483,94 грн., у зв”язку з добровільною сплатою відповідачем, відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 13,25 грн., інфляційні нарахування в розмірі 85,36 грн., у зв”язку з неправильністю їх нарахування, та визнає позовні вимоги в частині стягнення 41,03 грн.

Позов розглянуто у відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 04.03.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

16 квітня 2009 року між ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" (надалі –позивач) та ТОВ «Агрофірма «Угринів»(надалі –відповідач) укладено Договір №ЗУФ-49/04/09 купівлі-продажу. Відповідно до умов даного Договору, ним визначалися умови купівлі-продажу засобів захисту рослин.

Відповідно до п.2.1 Договору, асортимент товару, його кількість, термін оплати та поставки, місце передачі товару, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є неевід”ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості i ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Згідно з п. 2.2. даного Договору, вci рахунки та накладні документи, що виписані в період дії даного договору є його невід”ємною частиною.

Пункт 3.1. Договору вказує, що товар може передаватися покупцю партіями.

Відповідно до даних пунктів Договору, додатку до нього та видаткової накладної, виписаної в період дії даного договору, відповідачу було поставлено товар на загальну суму 15 483 (п'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 94 коп., що підтверджується наступними документами:

видаткова накладна №РН-ЛВ00061 від 27.04.2009 року на суму 10 322,64 грн. (скріплена печаткою та підписом повноваженої особи відповідача);

видаткова накладна №РН-ЛВ00075 від 06.05.2009 року на суму 5161,30 грн. (скріплена печаткою та підписом повноваженої особи відповідача).

Пункт 5.1. даного Договору зазначає, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або видаткових накладних, що є невід'ємнот частиною цього Договору.

Пунктом 5.3. даного Договору встановлено, що оплата Товару проводиться наступним чином:

- покупець здійснює 100 % попередню оплату за товар без виставлення рахунку-фактури.

У свою чергу ТОВ «Агрофірма «Угринів», у порушенні чинного цивільного та господарського законодавства України та умов Договору, не оплатив поставлений Товар Позивачем.

Відповідно на адресу відповідача була направлена грошова вимога №1230 від 14.12.2009 року, але, за свідченням позивача, ТОВ «Агрофірма «Угринів»ніяким чином не відреагувала на даний лист.

Позивач, на думку останнього, виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

ТОВ «Агрофірма «Угринів», в порядку п.6.1. Договору, взяло на себе зобов'язання перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО" провести оплату за Товар в строк та на умовах вказаних в ст. 5 цього Договору, а також відповідно до надісланої грошової вимоги.

Таким чином, станом на момент звернення з позовом, заборгованість ТОВ «Агрофірма «Угринів»перед ТОВ „ТРИДЕНТА АГРО", згідно Договору №ЗУФ-49/04/09 купівлі-продажу від 16.04.2008 року, становить 9 483 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 94 коп., що підтверджується наступними документами:

банківська виписка від 01.07.2009 року - 2 000.00 гривень; банківська виписка від 02.10.2009 року - 2 000.00 гривень; банківська виписка від 14.10.2009 року - 2 000.00 гривень;

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, відповідач, згідно із умовами Договору, повинен здійснити 100 % передоплати за товар, у зв'язку з тим, що відповідач попередньої оплати не здійснив, а тому день остаточного розрахунку, відповідно до надісланої грошової вимоги № 1230 від 14.12.2009 року, вважається, на думку позивача, - 25.12.2009 року.

Проте, відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару не здійснив

Згідно п. 8.1. Договору за невиконання або неналежне виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний сплатити на користь ПРОДАВЦЯ пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Сума нарахованих 3% річних (додаток №1 до позовної заяви), за підрахунком позивача, становить 13 (тринадцять) гривень 25 копійок.

Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997 року, нарахування індексу інфляції здійснюється за грудень 2009 року, а, отже, її розмір (додаток №3 до позовної заяви), за підрахунком позивача, складає 85 (вісімдесят п'ять) гривень 36 коп.

Відповідно до п.9 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293, „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", відсотки за користування чужими коштами є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.

Крім того, позивач зазначає, що стягнення цих відсотків передбачено, зокрема, п. 67 Положення про поставки продукції та п. 57 Положення про поставки товарів.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В даному випадку позивач вважає, що враховуючи те, що відповідно до договору №307/11/09 від 19 листопада 2009 року про надання та виконання юридичних послуг, працівник ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ»- Бонтлаб Василь Васильович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за невиконання зобов'язань та відшкодування адвокатських витрат, та безпосередню брав участь в судових засіданнях, надавав заяви, клопотання, пояснення, тобто здійснював необхідний комплекс юридичних дій пов'язаних зі стягненням з ТОВ «Агрофірма «Угринів»»боргу та нарахованих, 3% річних, індексу інфляції за грошовою вимогою №1230 від 14.12.2009 року, такі послуги підлягають оплаті за рахунок відповідача. Бонтлаб Василь Васильович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката, а основним видом діяльності ТОВ «Незалежна юридична компанія»є адвокатська діяльність про що свідчить КВЕД 74.11.1., зазначений в довідці ЄДРПОУ товариства.

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за юридичні послуги в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., згідно договору №307/11/09 від 19 листопада 2009 року ТОВ «НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ»є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України, а згідно ст.49 ГПК - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони адвокатські витрати.

Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням №1493 від 20.11.2009 року на суму 1 000,00 грн.

Згідно із п. 11.1. даного Договору, Договір діє з моменту його підписання і до повного виконання Сторонами обов'язків по Договору.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідач свої обов'язки не виконав у повному обсязі, на думку позивача, чим порушив свої обов'язки за Договором.

Таким чином, відповідачем було грубо порушені умови договірних зобов'язань, а також ст. ст. 509, 526, 655 Цивільного Кодексу України.

Отже, на момент звернення з позовом заборгованість відповідача становить 9 582 грн.

В судовому засіданні відповідач 11.03.2010 року суму заборгованості визнав частково, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач подав докази погашення боргу, в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 04.03.2010 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав частково і подав докази часткового погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або поршують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Угринів” (с.Угринів Сокальського району) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором купівлі-продажу товару в частині стягнення заборгованості в сумі 41,03 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України;

1-1) відсутній предмет спору;

2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

За вказаних обставин суд дійшов до висновку, що провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 9 483,94 грн. слід припинити, у зв’язку відсутність предмету спору, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

В частині стягнення боргу в розмірі 57,58 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов”язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов”язаних з розглядом справи.

Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням №1493 від 20.11.2009 року на суму 1 000,00 грн.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №1491 від 20.11.2009 року на суму 165,00 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №1492 від 20.11.2009 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Угринів” (80012, Львівська область, Сокальський район, с.Угринів, п/р 260086661 в банк “Райффайзен банк АВАЛЬ” м.Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 22395714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРИДЕНТА АГРО” (фактична адреса: 03187, м.Київ, проспект Академіка Глушкова, 1 павільйон №60, п/р 26002001331921 в ВАТ “ОТП Банк”, МФО 300528, код ЄДРПОУ 25591321) –борг у сумі 41 (сорок одна) грн. 03 коп., 101 (сто одна) грн. 28 коп. –сплаченого державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 34 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, 993 (дев”ятсот дев”яносто три) грн. 00 коп. –сплачених витрат на послуги адвоката.

3.          В частині стягнення боргу в розмірі 9 483,94 грн. –провадження припинити.

4.          В частині стягнення боргу в розмірі 57,58 грн. - відмовити.

5.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя