Рішення № 85533021, 07.11.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/11997/19

Провадження № 2/243/3413/2019

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю:

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 7 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за

позовною заявою ОСОБА_1

до

відповідача ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”

вимоги позивача: про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, обґрунтувавши свої вимоги наступним.

У період з 24.07.2018 року по 07.10.2019 року він знаходився у трудових відносинах з ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”. Під час його знаходження у трудових відносинах з відповідачем, з боку останнього йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 6373,25 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в сумі 6373,25 грн.

2. Представник відповідача ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” в судове засідання не з`явився, незважаючи на те, що про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини своє неявки не повідомив.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

3. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, просив суд розглянути справу без його участі, не заперечував проти винесення заочного рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

4. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

5. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

6. З копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 24.07.2018 року по 07.10.2019 року він знаходився у трудових відносинах з ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (а.с.6).

7. Згідно довідки за № 02/1814 від 15.10.2019 року, виданої відповідачем ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 складає у сумі 6373,25 грн. (а.с.7).

V. Оцінка суду.

8. Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

9. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

10. Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

11. Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

12. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата-це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

13. У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

14. Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці», основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

15. Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

16. Вирішуючи справу по суті, суд виходить із того, що Конституцією України, як Основним Законом, закріплено право на працю і заробітну плату, а саме у статті 43 зазначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

17. Згідно ст. 97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

18. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

19. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «ОСОБА_4 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

20. ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

21. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону- суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

22. Відповідно до вимогст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

23. Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з наданих до суду документів ОСОБА_1 дійсно працював в ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця”. 07 жовтня 2019 року позивач був звільнений з роботи, за угодою сторін, що підтверджено копією трудової книжки.

24. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем в трудових відносинах до 07 жовтня 2019 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав усі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

25. Враховуючи, що відповідач не виконав своїх зобов`язань, щодо виплати позивачу нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 6373 грн. 25 коп., що підтверджується наданою довідкою (а.с.7), тому суд вважає, що вказану заборгованість необхідно стягнути з ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” на користь ОСОБА_1

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

26. Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

27. Згідно до вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Законом України «Про Державний бюджет на 2019рік», встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 року у сумі 1921 грн.

28. Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 16.10.2019 року, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись 9,12,19,81,82,141,263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 115-117,237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні – задовольнити.

Стягнути з ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (ЄДРПОУ 30708792), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, в сумі 6373 (шість тисяч триста сімдесят три) грн. 25 коп.

Стягнути з ДП “Санаторно-курортний реабілітаційний центр “Слов`янський курорт” ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України “Укрпрофоздоровниця” (ЄДРПОУ 30708792), судовий збір на користь держави у розмірі 768 грн. 40 коп. Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не більше ніж за один місяць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України – до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко