Рішення № 8553265, 25.03.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.10                                                                                 Справа № 10/27

За позовом Державної податкової інспекції в Лутугинському районі, м. Лутугине,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», с. В.Тарасівка Лутугинського району Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, м. Луганськ, -

про стягнення 1813 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Королько Л.О. - старший державний податковий інспектор, - довіреність №21/10 від 11.01.10 року;

від відповідача - представник не з’явився;

від 3-ої особи –Мінаєва І.І. - головний спеціаліст юрисконсульт, - довіреність № 14-12/1-3 від 31.12.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості з пені у загальній сумі 1813,03 грн., нарахованої у зв’язку з несвоєчасним поверненням відповідачем суми бюджетних позичок, у тому числі:

1279,76 грн. - за несвоєчасне повернення бюджетної позички у сумі 3600,00 грн., отриманої ним на підставі договору №б/н від 01.10.1997 року на умовах повернення до 01.09.1998 року;

533,27 грн. - за несвоєчасне отримання бюджетної позички у сумі 1500,00 грн., отриманої ним на підставі договору №б/н від 24.04.1998 року на умовах повернення до 01.10.1998 року.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18.0.10 року до 25.03.10 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 25.03.10 року у зв’язку з хворобою судді Мінської Т.М. розгляд справи доручено судді Середі А.П.

До початку судового засідання, призначеного на 25.03.10 року, від представників позивача та третьої особи надійшло клопотання про відмову здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, з огляду на що його задоволено судом.

          У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

          Відповідач своїм правом на подання позову та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Так, 03.02.10 року за вих. №146 та 11.03.10 року за вих. №228 суд на адресу відповідача (село В. Тарасівка, вул. Колгоспна, 1 Лутугинського району Луганської області) спрямував ухвали про призначення справи до судового слухання.

Перше поштове відправлення (ухвалу про порушення провадження по справі) оператор поштового зв’язку 05.02.10 року вручив уповноваженій особі відповідача, однак, він з невідомих причин не з’явився до судового засідання, призначеного на 18.02.10 року.

Станом на час вирішення цього спору по суті друге поштове відправлення до суду не повернуто, що дає йому підстави вважати, що воно також отримане відповідачем.

Представники позивача та третьої особи не заперечують проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити вирішення цього спору у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи позов вважає законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі (пояснення від 17.02.10 року за вих. №14-07/2109).

Представники позивача та третьої особи не заперечують проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити вирішення цього спору у даному судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          Відповідно до п.1.2 Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка»(далі –СТОВ «Тарасівка») воно є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. С.М.Кірова (далі –КСП ім.С.М.Кірова»(а.с.6-8).

          01.10.1997 року між Відділенням Державного казначейства у Лутугинському районі Луганської області (далі –ВДК) та КСП ім.С.М.Кірова (позичальник) відповідно до постанови КМ України від 11.09.1997 року №1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 року»уклали договір №б/н - про надання фінансової допомоги на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/1998 років (далі –договір-1), - відповідно до якого ВДК надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу у сумі 3500 грн. для проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 19987/1998 року на умовах повернення до 01.10.1998 року (п.1.1 договору).

          Сільськогосподарське підприємство зобов’язується забезпечити повне одержання фінансової допомоги у сумі 3500 грн. згідно з укладеним договором, але не пізніше 01.10.1998 року (п. 3.1). У разі відсутності коштів КСП повертає фінансову допомогу продовольчим зерном до 01.09.1998 року у кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами, що складають на біржових торгах України за спотовими контрактами шляхом закладенні його на підприємствах ДАК «Хліб України»для державних потреб (п.3.2).

          Договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.4.1).

          Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством (п.4.2).

          При невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у пункті 3.1, ВДК має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці (п.5.1).

          Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством (п.5.2) (а.с.13).

          Факт отримання фінансової допомоги відповідачем у сумі 3500,00 грн. підтверджено платіжними документами, долученими до справи (а.с.14-16).

          24.04.1998 року між тими ж сторонами, відповідно до постанови КМ України від 26.02.1998 року №220 «Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році» укладено договір №б/н про надання фінансової допомоги для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році (далі –договір-2), - відповідно до якого ВДК надає сільськогосподарському товаровиробнику фінансову допомогу у сумі 1500 грн. для забезпечення підготовки техніки до проведення весняно-польових робіт у 1998 році (п.1.1 договору).

          КСП зобов’язується забезпечити повне повернення коштами фінансової допомоги у сумі 2000,00 грн. згідно з укладеним договором але не пізніше 01.10.1998 року (п.4.1).

          Договір набирає чинності з моменту перерахування коштів сільськогосподарському підприємству і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.5.1).

          Зобов’язання за даним договором вважаються виконаними після повернення фінансової допомоги сільськогосподарським підприємством (п.5.2).

          При невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у пункті 4.1, ВДК має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці (п.6.1).

          Несвоєчасне повернення фінансової допомоги або нецільове її використання тягне за собою застосування санкцій, передбачених чинним законодавством (п.6.2) (а.с.32).

          Факт отримання фінансової допомоги відповідачем у сумі 1500,00 грн. підтверджено платіжним документом, долученим до справи (а.с.18).

          У зв’язку з непогашенням позичальником боргу по кожному з вищезгаданих договорів у встановлені ними терміни, його було стягнуто на підставі рішення господарського суду Луганської області від 06.02.07 року по справі №9/13ад за рахунок активів боржника (а.с.20-21).

          Однак, відповідач не сплатив борг, стягнутий на підставі вищезгаданого рішення суду, у зв’язку з чим за період з 27.12.06 року по 30.11.09 року позивачем нарахована пеня:

за договором -1 –1279,76 грн.;

за договором-2 –533,27 грн., - а всього 1813,03 грн., - які він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

          ІІ.Заслухавши представників позивача та третьої особи, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Право ДПІ на звернення з цим позовом до суду ґрунтується на чинному законодавстві.

Так, згідно п.11 статті 10 Закону України від 04.12.1999 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної податкової служби покладено обов'язок по зверненню до суду з позовами про стягнення з підприємств, установ, організацій та громадян в доход держави заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами.

          Крім того, статтею 21 Закону України від 26.12.08 року №835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» визначено, що у 2009 році органи державної податкової служби України органами стягнення заборгованості юридичних осіб перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3401360, 3511550, 3511560, 3511630.           Отже, ДПІ законно звернулася до суду з позовом, який є предметом розгляду по цій справі.           Незважаючи на те, що вищезгадані договори укладені в 1997-1998 роках, тобто після їх укладення сплинув трирічний термін, - підстави для застосування терміну позовної давності відсутні, оскільки згідно пункту 4.1 (договір-1) та п.5.1 (договір-2) набирає чинності з моменту перерахування коштів на користь позичальника і діє до повного виконання зобов'язань сторонами; відповідач не виконав свого зобов’язання за договорами про повернення у повному об’ємі суми отриманої фінансової допомоги (бюджетної позички), а тому будь-які твердження про пропуск ДПІ строку позовної давності є безпідставними і не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

          Спірні суми боргу за кожним з договорів станом на час вирішення спору по суті не списано, а стягнуто на підставі судового рішення, яке станом на час вирішення цього спору не виконано.           

Статтею 1 Закону України від 18.01.2001 року №2237-ІІІ «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) переробних підприємств агропромислового комплексу», встановлено, що право на списання боргу за бюджетними позичками надається лише тим сільгосппідприємствам, які уклали угоди на закупівлю зерна до державних ресурсів за державним замовленням (контрактом), за станом на 1 січня 2000 року за отримані ними в 1994-1999 роках бюджетні позички, включаючи грошові аванси та натуральні насіннєві і фуражні позички, зерно державних ресурсів та державних резервів, використане для придбання матеріально-технічних ресурсів, крім заборгованості за отриману імпортну техніку, коштів, використаних не за цільовим призначенням, та сум, що підлягають списанню відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про списання заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств", на суму заборгованості держави перед сільськогосподарськими підприємствами, пов'язаної з будівництвом об'єктів соціально-культурного призначення на селі у 1995-2000 роках, а також заборгованості за зерно, поставлене ними в рахунок державного замовлення (контракту) до державних ресурсів, і витрат на його доставку до заготівельних підприємств.

          Відповідач не надав до справи доказів наявності у нього права на списання боргу, що є предметом спору по даній справі.

          Крім того, абз. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»заборонено списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у зв'язку з недостатністю їх активів.

          Аналогічні статті містять закони України про державний бюджет, починаючи з 2003 року.

          За таких обставин суд погоджується з позицією позивача та третьої особи про те, що відповідач не має права на списання бюджетного боргу –предмету спору по цій справі.

          Як сказано у частині 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України, у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників. Згідно підпункту 15.1.1. п. 15.1 ст. 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - ЗУ №2181), - тобто спеціальному Закону з питань погашення податкових платежів, - за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно ВИЗНАЧИТИ суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Але по цьому спору податковий орган –ДПІ –не визначає, а просить стягнути У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ бюджетний борг (основний платіж та пеню), прирівняний до податкового боргу, а ЗУ №2181-ІІІ НЕ МІСТИТЬ будь-яких обмежень щодо терміну давності для стягнення У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ податкового боргу (у тому числі –пені та штрафних санкцій), який узгоджено НЕ податковими органами. Крім того, частиною 3 статті 2 Цивільного кодексу Української РСР (далі –ЦК УРСР), який був чинним на час отримання фінансової допомоги та виникнення боргу у зв’язку з її несвоєчасним погашенням, та частиною 2 статті 1 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), який є чинним з 01.01.04 року, - встановлено, що до майнових відносин, які існують на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони іншій, а також до податкових та бюджетних відносин цей Кодекс не застосовується.

З огляду на викладене у суду немає правових підстав для застосування при вирішенні цього спору строку позовної давності у три роки (або 1095 днів).

Як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням вищевикладених доводів, пеня за прострочення відповідачем терміну повернення фінансової допомоги (бюджетної позички) позивачем та третьою особою на його стороні правильно визначена у відповідності до вимог Інструкції про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України від 01.03.2001 року №77/377 (далі –Інструкція №77/377), - тобто за весь період існування заборгованості, що відповідає вимогам наступних пунктів:

3.4. Нарахування пені здійснюється на день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).

3.5. Нарахування пені закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку.

У разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) такого боржника в рахунок такого погашення незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.

3.7.Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, при цьому для розрахунку використовується більша із зазначених ставок. Розрахунок пені здійснюється на дату погашення суми податкового боргу (частини податкового боргу) за кожний календарний день прострочення платежу, включаючи день такого погашення.

Зазначений розмір пені діє для всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

Таким чином, позивачем вірно визначено предмет спору –суму пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Законом України №2181-ІІІ встановлено лише один спосіб стягнення У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ податкового та прирівняного до нього боргу –шляхом звернення стягнення на активи боржника.

Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 цього Закону, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд виходить з наступного.

Позивач згідно п.15 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»при зверненні до господарського суду з позовом в інтересах держави звільнений від сплати державного мита на користь Державного бюджету України.

Згідно ч.3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого звільнений позивач, підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідач не звільнений від сплати державного мита.

За таких обставин з нього за розгляд господарським судом майнового спору, яким є даний спір, відповідно до п. «а»ч.2 ст. 3 вищеназваного Декрету підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто у даному випадку 102,00 грн.

З нього ж відповідно до розділу ІІ постанови КМУ України від 05.08.09 року №825 «Про внесення змін до постанови КМУ від 21.12.05 року №1258»підлягають стягненню на користь Державного бюджету витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, частини 4 ст. 17 Бюджетного кодексу України; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, ст.ст. 15, 16 ст. 3 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст.ст. 21 та 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік»; ст.ст. 10, 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»; керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43,44,47-1,49,75 та 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», ідентифікаційний код 03738628, яке знаходиться за адресою: село В.Тарасівка, вул. Колгоспна, 1 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України пеню за несвоєчасне погашення бюджетних позичок у сумі 1813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 03 коп. за рахунок активів боржника.          

3.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасівка», ідентифікаційний код 03738628, яке знаходиться за адресою: село В.Тарасівка, вул. Колгоспна, 1 Лутугинського району Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок:          

31118095700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК – 22090200, символ звітності банку –095, - державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп.;          

31211259700006, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО –24046582, КБК –2205000, символ звітності банку –259, - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 25.03.10 року за згодою представників відповідача та третьої особи оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 29 березня 2010 року.

Суддя А.П.Середа