Рішення № 85532541, 17.10.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4928/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Аллік Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

30 липня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька залізниця»про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року в сумі 4027,56 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що він перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», де працював майстром у локомотивному депо «Дебальцеве-пасажирське» ДП «Донецька залізниця». З лютого 2016 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6824,15 грн (за вирахуванням податків та зборів до виплати належить 4027,56 грн). Виплатити заборгованість із заробітної плати у добровільному порядку відповідач відмовляється.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про повне підтримання заявлених позовних вимог та про розгляд справи у його відсутність (а.с.25).

Представник відповідача ДП «Донецька залізниця», будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, повторно у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, тому судом 17.10.2019 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», де працював майстром у локомотивному депо «Дебальцеве-пасажирське», на посаді майстра. Наказом від 01 жовтня 2018 року № 356/ос звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України (а.с.12).

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати. Вказана норма права кореспондується із ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці», а другою частиною цієї статті встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на його підприємстві та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд входив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні ОСОБА_1 належала до сплати заробітна плата, яка відповідно до наданої позивачем довідки складає 4027,56 грн. за період з 01 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року (а.с.6).

Дістаючи такого висновку, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Позивач перебував у трудових правовідносинах із відповідачем, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата. Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав. Розмір заявленої позивачем до стягнення суми невиплаченої йому заробітної плати відповідачем не спростований.

Тож конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн., виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн. (1921,00 грн. х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957, юридична адреса: м. Донецьк, вул. Артема, 68; фактична адреса: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна,22) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, - задовольнити.

Стягнути зДержавного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957) на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 лютого 2016 року по 28 березня 2016 року після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 4027 (чотири тисячі двадцять сім ) гривень 56 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір (стягувач Державна судова адміністрація України): отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуто Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має прав на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя