Рішення № 85532019, 06.11.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

06.11.2019 227/3695/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Левченко А.М.,

за участю секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ

У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 10 630,70 грн., та компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 2 378,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.07.2016 року відбулась реорганізація структурного підрозділу ДП «Донецька залізниця» шляхом його злиття, як наслідок позивача було переведено до Виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця». У подальшому 29.05.2017 структурним підрозділом АТ «Українська залізниця» видано наказ № 988/ДН-ОС про звільнення позивача на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України з 01.06.2017, з яким позивача ознайомлено особисто. За час перебування у трудових відносинах із відповідачем АТ «Українська залізниця» відповідачем допущено порушення строків виплати заробітної плати. Разом з тим, у день звільнення з відповідач повний розрахунок з позивачем не провів. Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі – 10 630,70 грн. та компенсацію за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі – 2 378,88 грн.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлялися належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, 15.10.2019 року судом було отримано відзив на позовну заяву з якого вбачається, що з висновками викладеними у позовній заяві відповідач погодитися неможе, вважає іх необгрунтованами, зазначив, що з 20.03.2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст. 341 КК України. Відповідач зазначає, що заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року була нарахована та станом на 02.10.2019 року не отримана у касі Дирекції м. Лиман. Відповідач вважає, що визначені обставини є обставинами непереборної сили та відповідно до ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» мають бути визначені, як форс-мажлоними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами трудового договору. Крім того, позивач посилається, як на доказ, на отриманий від Торгово-промислової палати України науково-правовий висновок «щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин» від 16.01.2018 № 126/2/21-10.2, в якому Торгово-промислова палата України здійнила аналіз всіх фактичних обставин, нормативно-правових актів, інших документів, наукових доктрин, судової практики та зробила висновки щодо відсутності вини ПАТ «Укрзалізниця» у невиконані своїх обов`язків передбачених законодавством України про працю. Враховуючи викладене, в задоволенні вимог позивача просить відмовити.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.

На підставі долученого до матеріалів справи наказу (розпорядження) № 988/ДН-ОС від 29.05.2017 року, ОСОБА_1 звільнено з посади акумуляторника 4 розряду дільниці поточного ремонту ПР-1 і технічного обслуговування локомотивів виробничого підрозділу «Ясинуватське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, з виплатою компенсації за 17 днів відпустки.

Постановою Кабінету міністрів України № 938 від 31.10.2018 року, змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” з публічного на приватне та перейменовано в акціонерне товариство “Українська залізниця”.

До матеріалів справи долучено копії розрахунків заробітної плати позивача, з яких вбачається, що за:

березень 2017 року всього нараховано 3 203,06 грн., з яких оплата простоїв становить 954,07 грн. (8 днів /64 години), сума до виплати 2 578,46 грн.;

квітень 2017 року всього нараховано 2 308,15 грн., з яких оплата простоїв становить 2 265,93 грн. (19 днів /152 години), сума до виплати 1 858,06 грн.,

травень 2017 року всього нараховано 2 414,44 грн., з яких оплата простоїв становить 2 370,28 грн. (20 днів /159 годин), сума до виплати 1 943,63 грн.;

червень 2017 року - всього нараховано 2 705,05 грн. (до складу вищезазначеної суми також входить компенсація за 17 днів відпустки), сума до виплати 2 177,57 грн.

Відомості, зазначені у розрахунках заробітної плати за березень - червень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі.

Так, наказом начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17.03.2017 року № 236/ДНД, підтверджується, що у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; на час простою встановлено щоденний режим роботи згідно діючих Правил внутрішнього трудового розпорядку та зобов`язано всіх працівників, які знаходяться на простої, з`являтися на свої робочі місця, актові зали, кабінети технічного навчання; зобов`язано працівників, які знаходяться на простої, розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в "Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої"; на весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П"; оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.

Розрахунок заробітної плати за червень 2017 року узгоджуються з наказом (розпорядження) № 988/ДН-ос від 29.05.2017 року, про припинення трудового договору, відповідно до якого позивач має право на компенсацію за 17 днів невикористаної відпустки.

Наказ про припинення трудового договору підписаний в.о. начальника дирекції залізничних перевезень ОСОБА_2 В.О. Згідно матеріалів справи структурний підрозділ «Донецька дирекція залізничних перевезень», керівником якого є ОСОБА_3 В.О , здійснює свою адміністративну діяльність у м. Лиман Донецької області, тобто на території, на якій органи державної влади України здійснюють свої повноваження, що також підтверджується довідкою відповідача № 1092/2 від 02.10.2019 року про доходи позивача за березень - червень 2017 року, яка також підписана начальником дирекції залізничних перевезень Подлузьким В.О. та на якій зазначено місце її видачі - м. Лиман Донецької області

Згідно відомостей (дата формування виписки 09.10.2019 року) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (форма ОК-5), наданих на виконання ухвали суду від 04.10.2019 року, розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 за 1 квартал 2017 року, становить 10 367,38 грн., з яких за січень 2017 року 3 663,00 грн., за лютий 2017 року 3 501,32 грн., за березень 2017 року 3 203,06 грн., що збігається з сумою нарахованого заробітку, вказаного в табуляграмах за січень-березень 2017 року наданих позивачем.

Також, позивач долучив до матеріалів справи копію трудової книжки.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника (стаття 117 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Доводи відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно ст.ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.

Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України.

Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на працедавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність наказу про звільнення з роботи. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання.

Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс -мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що

наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності;

наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

Проте, остаточного розрахунку з позивачем при звільненні з підприємства проведено не було, відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заборгованості по заробітній платі, з яких вбачається, що за період березень 2017 року - червень 2017 року нараховано 10 630,70 грн., сума до сплати становить 8 557,72 грн. у строки, встановлені частиною 1 ст. 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства, як при звільненні, так і на час розгляду справи судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9 рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Статтею 3 Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції а період невиплати доходу (інфляція місяця, зп який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Згідно з п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Станом на 06.11.2019 Держкомстатом України індекс інфляції за жовтень 2019 року не опублікований.

Проте, з розрахунком суми компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати, наданим позивачем неможливо погодитися враховуючи наступне:

Судом встановлено, що заборгованість позивачу по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складає 2 578,46 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані). Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року станом на 06.11.2019 (дата ухвалення судового рішення) , у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року, складає 320,24 грн. (2 578,46 грн. х 0,1242 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по вересень 2019 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 1 858,06 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 228,73 грн. (1 858,06 х 0,1231 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по вересень 2019 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 1 943,63 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 236,15 грн. (1 943,63 х 0,1215 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по вересень 2019 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 39,83 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 4,76 грн. (39,83 х 0,1194 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по вересень 2019 року) без врахування компенсації при звільненні за невикористану відпустку в розмірі 2 655,57 грн. (17 днів), яка є доходом, що має разовий характер та не підпадає під дію ч. 2 ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Компенсація судом розраховується станом на день постановлення рішення судом, оскільки вказана заборгованість не виплачена

Суд вважає за занеобхідне стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 789,88 грн.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці» а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 01.06.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на день подання позовної заяви, законом України «Про Державний бюджет на 2019 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 1 921 грн.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та те, що позивні вомоги підлягають задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 674,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 116 КЗпП України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 27, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованої заробітної плати – задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 10 630,70 грн. (десять тисяч шістсот тридцять гривень 70 копійок).

Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» ЄДРПОУ 40075815 утримати з суми заборгованості по заробітній платі, що підлягає стягненню, податок з доходів фізичних осіб та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 789,88 грн. (сімсот вісімдесят дев`ять гривень 88 копійок).

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 674,55 грн. (шістсот сімдесят чотири гривні 55 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

- відповідач акціонерне товариство «Українська залізниця», юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815.

Суддя А.М. Левченко

06.11.2019