Рішення № 85530653, 05.11.2019, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/720/19

№ провадження 2/453/345/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

05 листопада 2019 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 18.06.2019 року звернувся у суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнову та моральну шкоду у загальному розмірі 7 620 грн. 84 коп.. Судові витрати у справі позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 18.07.2019 року, після отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, який не є підприємцем, вказаний позов залишено без руху та надано позивачеві термін для усунення недоліків поданої ним позовної заяви.

Ухвалою судді від 15.08.2019 року, після усунення недоліків, вказаний позов прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у даній справі. Розгляд справи ухвалено проводити з повідомленням (викликом) сторін.

Розгляд справи по суті відбувався 05.11.2019 року, з участю позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 10.02.2019 року о 17 год. 00 хв. у с. Плав`я Сколівського району Львівської області відповідач, керуючи транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 315 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, під час руху заднім ходом не впевнився у безпечності руху, внаслідок чого вчинив зіткнення з транспортним засобом марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач, що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів. Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 20.03.2019 року відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.. Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили. З копії страхового поліса серії НОМЕР_3 вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача, станом на 10.02.2019 року, була застрахована у СК «Країна». Згідно даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить двісті тисяч гривень, з франшизою дві тисячі гривень. За таких обставин СК «Ккраїна» було розглянуто справу і прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у погодженому з позивачем та оціненому розмірі, яке було виплачено та отримано позивачем, за мінусом розміру франшизи – 2000 грн.. Тому такий розмір майнової шкоди, а також витрати на поштове відправлення відповідачеві претензії у сумі 34 грн. 20 коп. та витрати на доїзд позивача до офісу страхової компанії у сумі 586 грн. 64 коп. позивач просить стягнути на свою користь з відповідача. Крім того, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача й моральну шкоду, котру він, з урахуванням заподяних хвилювань та душевних страждань, оцінює у розмірі 5 000 грн.. Просить на підставі ст. ст. 15-16, 22-23, 1166-1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України позов задовольнити.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті з`явився, поданий позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився, хоча був належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання у справі, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву у запропоновані судом строки та порядку не подав.

У зв`язку із встановленням обставин, визначених ст. 280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд даної справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, давши належу оцінку письмовим доказам у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі «Плахтєєва та Плахтєєв проти України» (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником транспортного засобу – автомобіля марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_2 , що доводиться свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 14.09.2018 року серії НОМЕР_4 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 10.02.2019 року о 17 год. 00 хв. у с. Плав`я Сколівського району Львівської області, керуючи на відповдінй правовій підставі належним його матері транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ SPRINTER 315 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, під час руху заднім ходом не впевнився у безпечності руху, внаслідок чого вчинив зіткнення з належним позивачеві транспортним засобом марки OPEL VIVARO, д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вказаних транспортних засобів, чим порушив Правила дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Сколівського районного суду Львівської області від 20.03.2019 року у справі № 453/218/19, провадження № 3/453/86/19, відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.. Постанова судді набрала законної сили.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як встановлено судом, постановою суду у справі № 453/218/19, провадження № 3/453/86/19, вина відповідача у згаданій вище дорожньо-транспортній пригоді доведена, у зв`язку із цим, суд не досліджує те питання, чи мала місце така подія та чи вчинена вона іншою особою.

А тому, оскільки судом встановлено протиправну поведінку відповідача як водія, так як він порушив правила дорожнього руху, такий є винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 10.02.2019 року згідно судового рішення, яке набрало законної сили, внаслідок такої пригоди відповідачу завдано шкоди у вигляді пошкодження транспортного засобу і між діями відповідача та шкодою, яку отримав позивач, є причинно-наслідковий зв`язок, то наявні усі підстави для стягнення з відповідача шкоди, якої зазнав позивач.

З копії страхового поліса серії НОМЕР_3 вбачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача, станом на 10.02.2019 року, була застрахована у СК «Країна». Згідно даного полісу ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить двісті тисяч гривень, з франшизою дві тисячі гривень. Позивач погодив з страховиком відповідача розмір заподіного збитку та отримав такий, однак без врахування 2 000 грн. франшизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків, ч. 2 п. 1 вказаної статті відносить витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що з вини відповідача було пошкоджено у дорожньо-транспортній пригоді транспортний засіб позивача, а також здійсненої страхової виплати для відшкодування матеріальної шкоди позивачу за мінусом франшизи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача такої у розмірі 2 000 грн..

Суд також бере до уваги фіскальний чек від 16.05.2019 року на суму 34 грн. 20 коп. за проведення оплати позивачем за відправлення поштовим зв`язком відповідачеві претензії щодо оплати майнової шкоди, котра, незважаючи на отримання відповідачем 25.05.2019 року, залишилася поза його реагуванням.

Щодо майнових збитків, котрі полягають в оплаті за пальне у сумі 586 грн. 64 коп. для доїзду позивачем до офісу страховика відповідача, то такі, на переконання суду, не підлягають до стягнення, оскільки нічим не підтверджені.

За таких обставин, суд, визначаючи розмір майнової шкоди, керуються тими доказами, які містяться у матеріалах справи та вважає доведеним зі сторони позивача розмір такої шкоди на рівні 2 034 грн. 20 коп., що і підлягає до стягнення з відповідача.

Разом з тим, суд не погоджується із розміром на відшкодування моральної шкоди, про яку зазначає позивач у поданій ним позовній заяві. Розмір на відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн. суд вважає значно завищеним. Так, виходячи із принципів рівності, поміркованості, розумності та справедливості, характеру й обсягу моральних страждань, а також враховуючи положення чинного законодавства про те, що розмір на відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд вважає доведеним та достатнім стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Відтак, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення.

Усього з відповідач на користь позивача підлягають до стягнення 4 034 грн. 20 коп. (2 034 грн. 20 коп. заподіяної майнової шкоди + 2 000 грн. на відшкодування моральної шкоди = 4 034 грн. 20 коп.).

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп., котрий є мінімально передбаченим пложеннями Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви з вимогою майнового характеру.

Керуючись ст. ст. 4-5, 12-13, 81, 89-90, 95, 141, 258-259, 264-265, 268, 274-275, 279, 281-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 034 (дві тисячі тридцять чотири) грн. 20 коп. на відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майнової та моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судових витрат у справі.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому ЦПК України, тобто шляхом подання до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків у матеріалах справи відсутній.

Суддя В.Я. Микитин

Повне заочне рішення суду складене 05 листопада 2019 року.