Рішення № 85527498, 06.11.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/2179/19

Справа № 235/6876/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Полуянчик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 16.06.2008р. по 20.01.2017р., звільнений на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю роботі, що виконував, внаслідок стану здоров`я.

08.07.2019р. був складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 09.07.2019р. начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак А.С., яким йому встановлено професійні захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецедивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, середньо частковий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше.

05.09.2019р. він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, де йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності з 27.08.2019 року до 01.10.2022 року – 35% хронічна попереково-крижова радикулопатія, 30% хронічний бронхіт та повторно встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням (первинно визнано інвалідом третьої групи за загальним захворюванням 12.01.2017р. на строк до 05.09.2022р.).

За висновком про умови та характер праці йому рекомендовані нагляд пульманолога, невролога, визначена потреба медикаментозного, санаторно-курортного лікування.

Оскільки втрата працездатності спричинила йому фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зав`язків, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральна шкода, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 90 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив, в якому зазначив, що Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське» позов визнає частково в розмірі 26 000 грн. (із умовного розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати працездатності).

Позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві з 16.06.2008р. по 20.01.2017р. з повним робочим днем у шахті. За час роботи позивач по справі отримав професійне захворювання.

У своїх позовних вимогах позивач просить стягнути з підприємства суму моральної шкоди у розмірі 90 000 грн, але вказана сума на їх думку є значно завищеною та не відповідає вимогам розумності та справедливості з таких підстав:

Відповідно ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимог розумності і справедливості.

На їх думку іншими обставинами, які мають істотне значення та які повинні бути враховані судом при визначенні моральної шкоди є те, що позивач з 2013 року вже знав про погіршення стану свого здоров`я після чого не одноразово звертався за допомогою до лікарні з приводу тих хвороб які с часом призвели до стійкої втрати працездатності. Вищевказане підтверджує сам позивач змістом свого позову.

Позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я умисно та усвідомлюючи про ризик виникнення професійного захворювання, тривали час не повідомляв адміністрацію ПрАТ AT «Шахтоуправління «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або на менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану його здоров`я. Саме приховуванням погіршення стану здоров`я у позивача та недбалим ставленням до стану свого здоров`я позивач сприяв розвитку у нього професійного здоров`я.

В свою чергу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звертає увагу на те, що кожен рік позивач був зобов`язаний проходити обов`язкові щорічні медичні огляди як працівник, що працює в шкідливих та важких умовах. Згідно з даними пройдених медоглядів за 2014-2017p.p., які за кошти ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» проведено лікарями Покровської ЦРБ, зазначений громадян був визнаний такий, який може працювати у підземних умовах.

Законодавством, зокрема ст.ст.169, 170 КзПП України, ст.17 Закону України «Про охорону праці», наказом МОЗ від 21.05.2007р. № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», передбачено, що при прийняті на роботу та під час трудового періоду працівники повинні проходити обов`язкові попередні та періодичні огляди.

Із змісту цих нормативних актів також витікає, що медичні огляди проводяться з метою: визначення стану здоров`я працівника і можливості виконання без погіршення стану здоров`я при виконанні професійних обов`язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу; виявлення професійних захворювань, що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань; своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань, загальних та виробничо зумовлених захворювань у працівників; вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Відповідно до вищевказаних норм законодавства у разі виявлення ознак захворювань працівнику повинен бути виданий лікарнею медичний висновок, який виключає можливість продовження роботи за професією, та який буде мати наслідком виникнення у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» обов`язку перевести працівника на іншу менш важку роботу, або звільнити його за станом здоров`я із наданням встановлених законодавством пільг та гарантій.

Якщо внаслідок недбалості медичних працівників та внаслідок свідомого приховування позивачем фактів погіршення свого здоров`я у ОСОБА_1 під час медичних оглядів не було виявлено ознак професійних захворювань і якщо з цих причин зазначена вище особа не була своєчасно усунута ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від дії шкідливих факторів виробничого середовища, то це є такими іншими обставинами, про які йдеться в ст.23 ЦК України і які повинен враховувати суд при визначені розміру моральної шкоди.

Відповідач просив взяти до уваги такий довід, що при прийняті на роботу працівники усвідомлюють, що, працюючи у підземних умовах, працівники будуть піддаватися впливу шкідливих факторів. Тому позивач вже при прийняті на роботу повинен був усвідомлювати, що потрібно ретельно слідкувати за станом свого здоров`я. Позивачем було допущено недбале ставлення до стану свого здоров`я та мало того - позивач умисно приховував погіршення стану свого здоров`я. Також просив суд при винесенні рішення звернути увагу на те, що МСЕК позивачу встановив 65% втрати працездатності та 3 групу інвалідності на строк до 05.09.2022 року, тобто є немала ймовірність того, що позивач може одужати. Вищевказані обставини на його думку є також тими іншими обставинами, які мають істотне значення про які йдеться у ст.23 ЦК України.

Згідно аналізу судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час виконання трудових обов`язків, встановлено, що за інформацією судів Донецької області, якими враховано правову позицію Верховного Суду України, розмір моральної шкоди визначався відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10% дорівнював - З 00 грн, при 30% - 9 000 грн, при 80% - 24 000 грн.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 також передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань.

При визначені розміру відшкодування моральної шкоди відповідач також просив врахувати, що позивач описує у своїй позовній заяві свої моральні страждання тим, що у зв`язку з професійним захворюванням позивач змушений звертатися за допомогою до лікарів, отримувати довготривале лікування, що порушує позивача уклад життя. На їх думку уклад життя позивача суттєво не змінився тому, що позивач ще при роботі вже знав про наявність у нього хвороби та тривалий час працював. Також просить суд врахувати, що позивачу виплачуються значні страхові виплати від Фонду соціального страхування та пенсія за інвалідністю.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідна суть спірних правовідносин.

Позивач працював в ПрАТ "Шахтоуправління "Покровське" в якості прохідника 4,5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті з 16 червня 2008 року по 20 січня 2017 року, звільнений з роботи за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю робітника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я (а.с.6-7).

Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого лікувально профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 2 квітня 2019 року № 12/296 позивачу встановлено професійне захворювання – хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами, рецедивуючий перебіг. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, середньочастковий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.22).

Як зазначене в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 8 липня 2019 року, затвердженого 9 липня 2019 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області ОСОБА_2 , професійні захворювання у позивача виникли у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовленими впливом шкідливого фактора – пил, фізичне навантаження, вимушені робоча поза та нахили корпусу (а.с.10-15).

За висновком МСЕК серія 12ААА № 086301 від 05.09.2019р. позивачу вперше встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю з 27.08.2019р. до 01.10.2022р., (35% - за хронічною попереково-крижовою радикулопатією, 30% - за хронічним бронхітом). У зв`язку із встановленням професійних захворювань рекомендовано медикаментозне, санітарно-курортне лікування (а.с.8).

Згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ № 062948 від 05.09.2019р. позивачу повторно встановлено 3 група інвалідності за профзахворюванням до 01.10.2022р., визначена потреба в спостереженні та лікуванні у невролога, пульманолога (а.с.9).

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Згідно з роз`ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих не небезпечних умов праці.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, виписками з медичної карти стаціонарного хворого, виписками з медичної карти амбулаторного хворого, медичного висновку про встановлення професійних захворювань, довідок МСЕК, епікризами.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному та санаторно-курортному лікуванні.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 44 000 грн.

Згідно ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Відповідно до ст.23 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" (м. Покровськ Донецької області, площа Шибанкова, 1-а, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням та його наслідками, 44 000 (сорок чотири тисячі) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління "Покровське" в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Г.В. Назаренко