Рішення № 85527362, 22.10.2019, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/3135/19

2/264/1122/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , за участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Безпеки» про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 26.12.2016 року працював у ТОВ «Агенція Безпеки» на посаді охоронника відділу охорони ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». З 04.04.2017 року його було звільнено від виконання роботи на час мобілізації на особливий період зі збереженням посади та середньомісячного заробітку. Вважає, що дії відповідача щодо включення до розрахунку його середнього заробітку виплат за липень 2018 року є неправомірними. Відповідач не робив коригувань та виплату середнього заробітку з урахуванням підвищених посадових окладів. Просив визнати неправомірними дії ТОВ «Агенція Безпеки» щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати, стягнути з відповідача суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період липень 2018 року - квітень 2019 року у розмірі 34790,73 грн., компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 1276,08 грн., а також суму моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, адвокат Пищенко Є.Ю., у судове засідання не з`явився, надав заяву про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення. Надав відзив на позов, в якому посилався на те, що нарахування середньої заробітної плати почалось з 01.02.2017 року. На підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, її обчислення проводилось за два попередні місяці роботи до увільнення на період виконання військових обов`язків, а саме за лютий-березень 2017 року. Коли змінювався розмір мінімальної заробітної плати, середній заробіток позивача також збільшувався. Крім того, на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Підвищення тарифу у липні 2018 року, зростання дебіторської заборгованості, відсутність зростання попиту на роботи/послуги, що надаються ТОВ «Агенція Безпеки», призвело до суттєвого зменшення фінансових можливостей відповідача. Вимоги щодо відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та недоведеними.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що наказом ТОВ «Агенція Безпеки» за №402 о/с від 14.12.2016 року ОСОБА_1 призначено на посаду охоронника відділу охорони ПАТ «ММК імені Ілліча», що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Як вбачається з контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України від 04.04.2017 року б/н, позивача було зараховано на військову службу строком на три роки.

Витягом з наказу ТОВ «Агенція Безпеки» №120 о/с від 10.04.2017 року ОСОБА_1 на підставі ст.119 КЗпП України звільнено від роботи з 04.04.2017 року до дня закінчення дії контракту. Місце роботи позивача, посаду та середній заробіток збережено.

Як вбачається з Балансу (Звіту про фінансовий стан) ТОВ «Агенція Безпеки» на 30.06.2018 року, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного періоду складала 30526 грн., на кінець звітного періоду – 25012 грн. Інша поточна дебіторська заборгованість на початок звітного періоду складала 225 грн., на кінець звітного періоду – 2643 грн.

Балансу (Звіту про фінансовий стан) ТОВ «Агенція Безпеки» на 30.09.2018 року, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги на початок звітного періоду складала 30526 грн., на кінець звітного періоду – 26703 грн. Інша поточна дебіторська заборгованість на початок звітного періоду складала 225 грн., на кінець звітного періоду – 4133 грн.

Згідно змісту наказів ТОВ «Агенція Безпеки» № 69 від 27.06.2018 року, № 103 від 01.10.2018 року, здійснивши аналіз фінансових можливостей підприємства, з метою впорядкування заробітної плати при підвищенні посадових окладів та тарифів, в усіх випадках збереження середньої заробітної плати розмір коефіцієнта, на який коригують заробітну плату при підвищенні окладів та тарифних ставок, по підприємству ТОВ «Агенція Безпеки» встановлено 1,0000001.

В матеріалах справи наявні розрахункові листи позивача за період з грудня 2016 року по березень 2019 року, з яких вбачається що ОСОБА_1 щомісячно нараховувалась та виплачувалась середня заробітна плата, в наступному розмірі: за грудень 2016 року – 1604,60 грн., за січень 2017 року – 2915,59 грн., за лютий 2017 року – 3534,06 грн., за березень 2017 року – 3860,13 грн., за квітень 2017 року – 3599,43 грн., за травень 2017 року - 3590,22 грн., за червень 2017 року – 3590,22 грн., за липень 2017 року – 3793,44 грн., за серпень 2017 року – 3951,50 грн., за вересень 2017 року - 3793,44 грн., за жовтень 2017 року – 3770,86 грн., за листопад 2017 року – 3974,08 грн., за грудень 2017 року - 3793,60 грн., січень 2018 року – 4166,40 грн., за лютий 2018 року – 3968,00 грн., за березень 2018 року – 4141,60 грн., за квітень 2018 року – 3943,20 грн., за травень 2018 року – 3943,20 грн., за червень 2018 року – 3943,20 грн., за липень 2018 року – 4364,80 грн., за серпень 2018 року – 4340,00 грн., за вересень 2018 року – 3968,00 грн., за жовтень 2018 року – 4364,80 грн., за листопад 2018 року - 4364,80 грн., за грудень 2018 року – 3918,40 грн., за січень 2019 року – 4292,40 грн., за лютий 2019 року – 4088,00 грн., за березень 2019 року – 4062,45 грн.

Згідно довідки ТОВ «Агенція Безпеки» ОСОБА_1 з 16.12.2016 року по теперішній час, за посадою охоронника відділу охорони ПАТ «ММК імені Ілліча» встановлено оклад згідно штатного розпису – 9,7 грн. за часовим тарифом; посадовий оклад згідно штатного розпису від 01.05.2017 року – 10,19 грн., від 01.11.2017 року – 10,7 грн., від 01.01.2018 року – 11,19 грн., від 01.07.2018 року – 20,5 грн., від 01.01.2019 року – 21,12 грн.

Листом ТОВ «Агенція Безпеки» № 189/АБ від 23.04.2019 року ОСОБА_1 роз`яснено, що розрахунки середньої заробітної плати зроблені на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Позивач в заявлених вимог зазначає, що не погоджується із розміром нарахованої середньої заробітної плати, оскільки він розрахований із порушенням норм п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100.

Положеннями ст.115 КЗпП України встановлено обов`язок працедавця виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою є винагорода у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Статтею 4 Закону України "Про оплату праці" встановлено, шо джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств с чистина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати. Округлення коефіцієнту коригування, скільки цифр після коми (одиниці) можливо встановити, та його розмір, у такому випадку, законодавчо залишено на розсуд роботодавця. Якщо фінансова можливість на підприємстві була обмежена щодо коригування заробітної плати, роботодавець може не приймати рішення про проведення такого коригування і не здійснювати його. За відсутності фінансової можливості роботодавець може не проводити корегування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 18.02.2015 року по справі № 6-234цс14, від 07.10.2015 року по справі № 6-573цс15, від 20.12.2018 року по справі № 757/57875/17-ц.

Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з 16.12.2016 року по теперішній час працює охоронником відділу охорони ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та проходить військову службу. Нарахування середньої заробітної плати за період з 01.02.2017 року проводилось на підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, за місяць до увільнення від роботи на період військової служби, тобто нарахування середньої заробітної плати почалось з 01.02.2017 року.

За вимогами ч.ч.1 - 3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки нарахування середньої заробітної плати проводилось відповідно до вимог п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року, та з липня 2018 року фінансова можливість ТОВ «Агенція Безпеки» щодо коригування заробітної плати на підприємстві була обмеженою, що підтверджується відповідними наказами підприємства, які суд визнає належними та допустимими доказами, а за відсутності фінансової можливості роботодавець може не проводити корегування заробітної плати та інших виплат на коефіцієнт їх підвищення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Належних доказів, які б спростовували правильність нарахування середньої заробітної плати відповідачем, ОСОБА_1 не надано, клопотання про призначення бухгалтерської експертизи останнім не заявлялось.

Отже, вимоги про стягнення суми невиплаченої середньої заробітної плати та відповідно компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати та моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з п.4.2 Договору про надання правової допомоги №01-03/19 від 01.03.2019 року, укладеного між адвокатом Пищенком Є.Ю ОСОБА_2 та ТОВ «Агенція безпеки», наданого суду представником відповідача, гонорар Адвоката за надання правової допомоги Клієнту погоджується за взаємною згодою сторін або шляхом підписання відповідного додатку до цього Договору в кожному конкретному випадку та сплачується Клієнтом згідно виконаного обсязі робіт за звітний календарний рік.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката та витрати, пов`язані з переїздом з м. Запоріжжя до м. Маріуполя представників відповідача підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити висновок, що адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Надання адвокатом Пищенком Є.Ю. відповідачу адвокатських послуг у суді при розгляді справи № 264/1926/19 підтверджується, зокрема, Договором про надання правової допомоги № 01-03/19 від 01.03.2019 року, а також Додатковою угодою № 1 від 16.04.2019 року до цього Договору, укладеним між адвокатом Пищенком Є ОСОБА_2 Ю ОСОБА_2 та ТОВ «Агенція Безпеки».

Водночас, у самому тексті договору відсутні умови (пункти) щодо порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару та лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися на підставі відповідного додатку до цього Договору, розрахунків/рахунків, актів або інших двосторонніх документів. Також зазначено, що детальний опис витрат відповідача, пов`язаних із юридичним супроводженням, представництвом у справі та витратами на проїзд буде наданий після остаточного розрахунку.

Виходячи з наведених норм законодавства та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 259, 263- 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція Безпеки» про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва