Ухвала суду № 85525904, 04.11.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

233/3853/18

1-кп/225/88/2019

УХВАЛА

іменем України

04 листопада 2019 року м.Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Качаленка Є.В.,

суддів Челюбєєва Є.В.,

Скиби М.М.,

за участю: секретаря Федорцової І.С.,

прокурора Загребельного Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

і їх захисника Ружицького В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

і його захисників Бєляєва В.О., Коника Г.В.,

потерпілої ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали Дзержинського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050380000408 від 23.04.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч.3 ст.27 ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обвинуваченого за ч.3 ст.187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Прокурор просив продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити речові докази, незаконно впливати на потерпілу та свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник Ружицький В.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, заперечували імовірність переходу обвинуваченого на непідконтрольну територію, оскільки він є військовослужбовцем, захищав територію Донецької області, просили обрати більш м`який запобіжний захід, визначити можливість внесення застави. Обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що свідку ОСОБА_7 та потерпілій ОСОБА_4 називався ім`ям "Юра", тому що так його називають вдома.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисники Бєляєв В.О. та Коник Г.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що обвинувачений через свого батька здійснив відшкодування збитків потерпілій, ОСОБА_4 жодних претензій ані матеріального, ані морального характеру не має. Також відсутні підстави вважати, що обвинувачений має намір переховуватись від органів досудового слідства та або суду, у зв`язку з тим, що наразі є укладеним договір оренди квартири з ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 , для проживання обвинуваченого в разі прийняття судом рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник Ружицький В.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважали ризики не доведеними, просили обрати більш м`який запобіжний захід, наголошували, що стан здоров`я обвинуваченого потребує лікування поза межами СІЗО.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що матеріальну шкоду батьком обвинуваченого ОСОБА_3 їй відшкодовано в сумі 2400 доларів США, тобто третю частину від усієї завданої матеріальної та моральної шкоди, претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 вона не має, не виключає можливість зміни обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд вислухав позиції та доводи сторін, дослідив матеріали провадження і відмічає, що тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, суд вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд бере до уваги аргументи захисту щодо несення обвинуваченим військової служби у Збройних Силах України, що вказує на невелику імовірність переходу лінії розмежування та переховування саме на тимчасово окупованій території, однак вважає, що загалом ризик ухилення продовжує зберігатись. Показання свідка ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_1 називався ім`ям " ОСОБА_9 " також підтверджують цей ризик.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки не всі викрадені речі були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого, наявність в останнього судимості, та імовірність насильницького впливу на потерпілу та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_1 не працює, не одружений, має дітей, не навчається, проживає АДРЕСА_2 , зареєстрований АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, з огляду на наявність судимостей, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Відповідно до частини 4 ст. 183 КПК України, суд не вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 розмір альтернативного запобіжного заходу застави, оскільки йому інкриміновано злочин, вчинений із застосуванням насильства.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, вважає реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду. Суд вважає, що обвинувачений з метою уникнути покарання у виді позбавлення волі може ухилитись від суду.

Суд вважає наявним ризик, передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості обвинуваченого знищити, сховати або спотворити речові докази, оскільки як слідує із клопотання прокурора, не всі викрадені речі були знайдені та вилучені в ході досудового розслідування і є імовірність встановлення їх місцезнаходження під час судового розгляду.

Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості незаконно впливати на потерпілу, свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик підтверджується тим, що інкримінований обвинуваченому злочин, було вчинено із застосуванням насильства до потерпілої.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого, наявність в останнього судимості, та імовірність насильницького впливу на потерпілу та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_8 не працює, не одружений, має дітей, не навчається, зареєстрований АДРЕСА_4 проживає АДРЕСА_5 , раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є насильницьким, попередньо спланованим розбійним нападом групою осіб, з огляду на наявність судимостей, чітким є переконання колегії суддів, що ані домашній арешт, ані інші більш м`які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не зможуть запобігти наведеним вище ризикам.

Суд вважає, що обраний відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене, в разі визнання його винуватим. А відтак строк тримання під вартою слід продовжити.

При цьому суд враховує, що отримана з Бахмутської установи відбування покарань №6 інформація вказує на те, що за наявного в ОСОБА_2 діагнозу, його стан здоров`я не виключає можливості етапування в судові засідання. Суд констатує, що в умовах Бахмутської установи відбування покарань №6 обвинувачений неодноразово проходив обстеження і отримував медичну допомогу, а у випадку, коли знадобилось хірургічне втручання, установою було забезпечно надання ОСОБА_6 достатньої допомоги у медичному закладі поза межами слідчого ізолятора.

Вирішуючи питання запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , суд бере до уваги, що він не працює, має двох малолітніх дітей, одружений, зареєстрований АДРЕСА_6 проживає АДРЕСА_7 , в силу ст.89 КК не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд погоджується з прокурором, що з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, відсутність доходів і роботи у обвинуваченого, є реальним ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості переховуватися від суду.

Суд також вважає реальним ризик, передбачений п.4 ч.1 ст.177 КПК України у виді можливості вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність. Такий висновок суд робить оцінюючи характер інкримінованого корисливого злочину, а також відсутність постійного доходу і роботи у обвинуваченого.

Водночас, з огляду на той факт, що обвинуваченим ОСОБА_3 через свого батька відшкодовано потерпілій ОСОБА_4 погоджену з нею суму 2400 доларів США, і остання заявила суду, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, суд доходить висновку, що наявні раніше ризики у виді можливості обвинуваченого знищити докази, а також незаконно впливати на потерпілу у цьому кримінальному провадженні суттєво знизились.

За такого суттєвого зниження ризиків передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, суд доходить висновку, що запобігання решті наявних ризиків, передбачених п.п. 1, 4 на даному етапі судового розгляду забезпечить альтернативний, більш м`який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту.

Судом перевірено підстави та можливість проживання обвинуваченого за адресою, вказаною захисником, перевірено наявність згоди власниці житла та розуміння нею особливостей використання житла при застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту.

Відтак, суд вважає за доцільне змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосування електронних засобів контролю, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 180, 181, 183, 184, 193, 202, 331, 372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань (№6) на строк 60 днів, тобто до 02.01.2020 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Бахмутській установі виконання покарань (№6) на строк 60 днів, тобто до 02.01.2020 року включно.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Клопотання захисників Бєляєва В.О. та Коника Г.В. про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці з забороною йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 до 04.01.2020 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 виконувати наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до Дзержинського міського суду Донецької області для участі у судовому розгляді дійсного провадження;

2) не залишати цілодобово місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

4) носити електронний засіб контролю;

5) утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у дійсному кримінальному провадженні.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 КПК України обвинуваченого ОСОБА_3 негайно доставити до місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, застосовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Доручити Бахмутському ВП ГУНП України в Донецькій області негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_3 за місцем його проживання: АДРЕСА_1 та звільнити з-під варти.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору - до відома; направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)», начальнику Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області, начальнику Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП України в Донецькій області - для виконання.

Головуючий суддя:

Судді: