Рішення № 85524802, 31.10.2019, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/552/19

Провадження №2/603/322/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2019 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Галіяна І. М.

секретаря судового засідання - Захарчишин М.В.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду цивільну справу

позивач: ОСОБА_1

представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна

відповідач: Лазарівська сільська рада

предмет позову: визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Представник позивача - адвокат Гнатишин В.В. звернулася в Монастириський районний суд Тернопільської області в інтересах ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 3,13 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Представник позивача вважає, що саме позивач повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки відноситься до спадкоємців за законом першої черги, вказану спадщину прийняла та вступила у фактичне управління спадковим майном, оскільки проживала та була зареєстрована зі своїм чоловіком до дня його смерті.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно - оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області Галіяна І.М. від 09.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

08.10.2019 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області по даній цивільній справі підготовче засідання відкладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України та призначено наступне підготовче засідання.

ІІІ. Позиції сторін.

Представник позивача вважає, що саме ОСОБА_1 повинна успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за законом першої черги, спадщину належним чином прийняла, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем.

Представник позивача, позивач в підготовче засідання не з`явилися, представником позивача через канцелярію суду подано заяву в якій просить розгляд справи проводити в її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідач - представник Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з`явився, суду подав відзив на позовну заяву в якому вказав, що позов визнає повністю та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 63 років в с.Низьколизи Монастириського району Тернопільської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданого повторно 06.05.2008 року.

Ще за життя померлому належали:

- земельна ділянка площею 3,13 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861, що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 27.06.2019 року №191/10-06, Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки щодо земельної ділянки кадастровий номер якої 6124286800:01:001:0541, сформованого 30.08.2019 року.

Родинні відносини між позивачем ОСОБА_1 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 підтверджуються:

- свідоцтвом про одруження (а.с.5) згідно якого позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

У відповідності до Довідки виданої виконавчим комітетом Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області від 27.06.2019 року за №191/10-06 встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 з ним проживала позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресо: АДРЕСА_1 де спадкодавець ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

З інформації наданої Монастириською державною нотаріальною конторою від 23.09.2019 року за №561/01-16, наданої на запит Монастириського районного суду Тернопільської області у відповідності до вимог п.6 ухвали Монастириського районного суду Тернопільської області від 09.09.2019 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 Монастириською державною нотаріальною конторою спадкові справи не заводились.

Окрім зазначеного судом встановлено, що оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861, виданий Монастириським районним відділом земельних ресурсів 16.05.2003 року ОСОБА_2 втрачено, про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме в газеті «Вісті Придністров`я» від 05.07.2019 року №29 (7314).

В зв`язку з втратою вищевказаного оригіналу Державного акту, нотаріусом Монастириської державної нотаріальної контори було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів, що підтверджується письмовою відмовою нотаріуса від 30.07.2019 року за №444/01-16.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Визначаючись із заявленою вимогою щодо права позивача ОСОБА_1 на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд враховує наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України Постанова №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (16.01.2003р.), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР ( 1963 р.), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Як вбачається з матеріалів справи на час смерті ОСОБА_2 , тобто на час відкриття спадщини, був чинним ЦК Української РСР 1963 року, тому при вирішенні питання про прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді земельних ділянок та визнання за нею права власності на це майно в порядку спадкування за законом необхідно керуватися ст. 549 ЦК Української РСР в якій зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України в п.65 правових позицій від 01.12.97 «vd971201» висловлених судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в зв`язку з аналізом причин перегляду судових рішень у цивільних справах у 1996 році роз`яснила, що відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР (1963 року) прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 524, 525, 526, ЦК Української РСР (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом, спадкоємство за законом має місце, коли воно не змінено заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

У відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно з вимогами ст.ст. 548, 549 ЦК України (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини, або якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 .

В зв`язку з наведеним та у відповідності до роз`яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 року щодо питання визначення належності майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець за законом у відповідності до ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року).

Щодо відсутності у позивача ОСОБА_1 оригіналу Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861 через що їй було нотаріусом відмовлено у відповідності до п. 1 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» у прийнятті документів, які не відповідають вимогам законодавства, суд враховує наступне.

Як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів - Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, що підтверджується відмовою нотаріуса Монастириської державної нотаріальної контори від 30.07.2019 року №444/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

З матеріалів справи встановлено, що оригінал Державного акту був втрачений.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку може лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а тому Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому в положенні п. 3.1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Отже, судом встановлено, що відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стала причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельну ділянку згідно закону після смерті ОСОБА_2 в нотаріальному порядку.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд дійшов висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельну ділянку.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1265, 1268 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лазарівської сільської ради, про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно а саме, на:

- земельну ділянку площею 3,13 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Лазарівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №014861.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі ухвалення рішення за відсутності учасників справи протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення чи ухвалення рішення за відсутності учасників справи або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.11.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (паспорт серії НОМЕР_2 ІПН НОМЕР_3 ), проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Гнатишин Віра Володимирівна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25.01.2019 року серії ТР №000348, Договір про представництво інтересів та надання професійної правничої допомоги), місцезнаходження якої: вул .Добровідка 15 м.Монастириська Тернопільська область.

Відповідач: Лазарівська сільська рада, (Код ЄДРПОУ 04396489), юридична адреса місцезнаходження відповідача: вул.Одаї 3 с.Лазарівка Монастириського району Тернопільської області.

Суддя І. М. Галіян