Рішення № 85523237, 21.10.2019, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7258/19

пр. № 2/759/4499/19

21 жовтня 2019 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О..

за участю секретаря судових засідань Олійника Б.М. .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про виселення,

встановив:

У квітні 2019 року представник позивача звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виселення їх з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 07.02.2019р. позивач уклав договір купівлі-продажу з відповідачем ОСОБА_2 , який було посвідчено приватним нотаріусом КМНО Онищук О.М. У відповідності до ч. 1 ст.328 ЦК України ОСОБА_1 набула право власності на вказану квартиру. У відповідності до п.1.1. ОСОБА_2 зобов`язався в строк до 14.02.2019р. звільнити відчужувану квартиру від наявних в ній речей, вилучити ключі від квартири у осіб, які їх мали, та передати квартиру з усіма комплектами ключів та зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих в квартирі осіб. Проте своїх обов`язків за укладеним договором ОСОБА_2 не виконав. На неодноразові звернення до відповідача - ОСОБА_2 , він не реагує, пояснюючи тим, що звільнить квартиру, коли придбає собі інше житло. Крім того, всі відповідачі до теперішнього часу зареєстровані у спірній квартирі. Проживання відповідачів в належній позивачу на праві власності квартирі порушує права власника квартири та унеможливлює її проживання в придбаній квартирі.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02.05.2019р. відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачам запропоновано надати відзив.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.10.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи, повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Враховуючи те, що відповідачі у встановлений строк відзив на позовну заяву не надали, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, керуючись вимогами ст.ст.130, 280 ЦПК України вважає за можливим заслухати справу у відсутності відповідачів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.02.2019р. ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2 /а.с.5-6/.

Відповідно до п.3.1 договору продавець ( ОСОБА_2 ) зобов`язується звільнити відчужувану квартиру від наявних в ній речей, вилучити ключі від квартири у осіб, які їх мали та передати квартиру покупцю ( ОСОБА_1 ) , разом з усіма комплектами ключів та зняти з реєстраційного обліку зареєстрованих осіб до 14.02.2019р. включно.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірна квартира 07.02.2019р. була зареєстрована за позивачем/а.с.7/.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 разом зі своєю колишньою дружиною та сином не виконав взятих на себе зобов`язань та продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_2 , позивач вимушена була звернутися до Святошинського УП ГУ НП у м. Києві/а.с.8/.

Листом Святошинського УП ГУ НП у м. Києві їй було повідомлено про відсутність кримінального правопорушення в діях відповідачів та рекомендовано звернутися за захистом своїх прав до суду/а.с.9/.

Відповідно до ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що припинення права користування житлом у колишнього власника, а саме відповідача - ОСОБА_2 тягне за собою втрату його членами сім`ї права користуватися житлом, а тому наявні правові підстави для виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення, оскільки право користуватися житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло.

Тривалий строк користування позивачами спірною квартирою, враховуючи зміну власника, членами сім`ї якого вони не є, не може бути підставою для відмови у захисті прав нового власника на користування житлом на власний розсуд.

Також у відповідності до ч. 1 чт .141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 768,40 грн., тобто по 256, 13 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 317, 319,328, 526 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) про виселення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути пропорційно з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі по 256,13 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Петренко Н.О.