Рішення № 85522537, 01.11.2019, Харківський районний суд Харківської області

01.11.19

Справа №635/7589/19

Провадження № 2/635/3270/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Літінської Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

до Харківського районного суду Харківської області подано позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому позивач просить визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського району Харківської області Десятниченко О.В. від 18.04.2005 року. В даному будинку був зареєстрований її син ОСОБА_2 , який рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2015року, був визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 . На час винесення Харківським районним судом рішення, їй не було відомо про те, що його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту народження і по теперішній час ніколи у будинку не проживала, без її відома зареєстрована в належному їй будинку. Відповідач на момент народження доньки ОСОБА_3 у будинку вже не проживав. Факт реєстрації ОСОБА_3 у належному їй будинку не був відомий і Будянській селищній Раді, оскільки у домовій книзі на належний їй будинок запис про реєстрацію малолітньої ОСОБА_3 відсутня. Позивач зазначає, що реєстрація місця проживання ОСОБА_3 у будинку, обмежує її права, як власника, по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, оскільки вона вимушена постійно нести тягар утримання житла і сплачувати комунальні послуги. Вона не має можливості працювати, оскільки доглядає сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є інвалідом дитинства (синдром Дауна) та постійно вимушена знаходитися з ним. Враховуючи, що ОСОБА_3 ніколи не проживала у належному їй будинку, а постійно знаходиться зі своїми батьками, місце проживання яких їй не відомо, оскільки вони припинили родинні стосунки, ще до народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її батько ОСОБА_2 за рішення Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2015 року, був визнаний таким, що втратив право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 то й його дитина втратила право на користування даним житлом, оскільки дитина не може бути зареєстрована у будинку, де не зареєстрований ні один з його батьків. Тому вона звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 10 жовтня 2018 року провадження у справі за вищевказаним позовом відкрито.

Справу розглянуто за відсутності сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, якою просить задовольнити позовні вимоги, розглянути справу у її відсутності, у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Будь яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Представник третьої особи - Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області, у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надійшла заява про слухання справи без участі представника Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Враховуючи неодноразову неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

01 листопада 2019 року на підставі ч. 4 ст. 268 ЦПК України вступна і резолютивна частини рішення підписані судом без його проголошення за неявкою усіх учасників справи.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши надані докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 (шлюбне прізвище ОСОБА_1 ) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського району Харківської області Десятниченко О.В. від 18.04.2005 року. Право власності зареєстроване в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» 14.06.2005 року.

Як вбачається із Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00014663109 від 31.10.2014 року, 16 березня 2007 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , прізвище дружині після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2015 року ОСОБА_2 визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області №1554 від 25.09.2019 року, за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , син, ОСОБА_3 , онука (зареєстрована, але фактично ніколи не мешкала за даною адресою).

Як зазначила позивач, та що не було спростовано у судовому засіданні, на час винесення 29.07.2015 року Харківським районним судом рішення, яким її сина ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 , їй не було відомо про те, що його донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з моменту народження і по теперішній час ніколи у будинку не проживала, без її відома зареєстрована в належному їй будинку.

Відповідач на момент народження доньки ОСОБА_3 у будинку вже не проживав, що підтверджується актом депутата Будянської селищної Ради Харківського району Харківської області. Факт реєстрації ОСОБА_3 у належному їй будинку не був відомий і Будянській селищній Раді, оскільки у домовій книзі на належний їй будинок запис про реєстрацію малолітньої ОСОБА_3 відсутня.

Факт не проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сел. Буди, Харківського району Харківської області підтверджується довідкою лікаря амбулаторії ЗПСМ «ЦПМД №1» сел. Буди, Харківського району Харківської області, із якої вбачається, що зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту народження і по теперішній час на обліку у лікарні не знаходилась і ніколи не зверталася за медичною допомогою.

Відповідно до акту депутата Будянської селищної Ради Харківського району Харківської області від 23.09.2019 року, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у будинку, АДРЕСА_1 з дня народження та по теперішній час не мешкає.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 pоку, Першого протоколу та протоколів №№2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Положеннями статей 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини визначається по місцю проживання її батьків.

Неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає. Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

У пункті 33 ППВССУ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності (законного володіння).

Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разу відсутності члена сім*ї без поважним причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Отже, відповідно до вказаних положень закону, підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є дії (бездіяльність) відповідача, не пов`язані з позбавленням володіння, якими порушується право власності власника житла.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_3 у будинку, обмежує права власника ОСОБА_1 по користуванню та розпорядженню нерухомим майном, оскільки вона вимушена постійно нести тягар утримання житла, сплачувати комунальні послуги, не має можливості працювати, оскільки доглядає сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який е інвалідом дитинства (синдром Дауна ) та постійно вимушена знаходитися з ним, що підтверджується наданими медичним довідками.

Враховуючи, що ОСОБА_3 ніколи не проживала у спірному будинку, а постійно знаходиться зі своїми батьками, місце проживання яких позивачу не відомо, оскільки вони припинили родинні стосунки ще до народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її батько ОСОБА_2 рішенням Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2015 року визнаний таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , то його дитина також втратила право користування даним житлом, оскільки дитина не може бути зареєстрована у будинку, де не зареєстрований ні один з його батьків.

Суд, системно аналізуючи норми діючого цивільного законодавства у їх застосуванні до правовідносин, що склалися між сторонами вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням сплаченої відповідачем суми.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265,280-283 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням будинком АДРЕСА_1 .

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області або до Харківського апеляційного суду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ;

відповідач- ОСОБА_2 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 ,

третя особа- Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Будянської селищної ради Харківського району Харківської області , код ЄДРПОУ:04396578, пров. Садовий, б. 1, сел. Буди, Харківського району Харківської області.

Повний текст рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя О.В.Назаренко