Ухвала суду № 85521605, 06.11.2019, Зміївський районний суд Харківської області

621/1267/19

4-с/621/23/19

УХВАЛА

іменем України

06 листопада 2019 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області:

головуючий - суддя Овдієнко В. В.

заявник (стягувач у виконавчому провадженні) - Публічне акціонерне товариство "Центренерго", представники заявника - Плотніков С. І., Чебаненко В. Л.,

боржник у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 ,

посадова особа, рішення якої оскаржується, - старший державний виконавець Зміївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольга Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції на рішення старшого державного виконавця Зміївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни щодо повернення судового наказу без прийняття до виконання,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , який є представником ПАТ "Центренерго", звернувся до суду зі скаргою з наступними вимогами: визнати рішення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни щодо повернення Судового наказу без прийняття до виконання незаконним (неправомірним) та таким, що порушує право стягувача на справедливе, неупереджене та своєчасне виконання судового рішення; зобов`язати старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. прийняти Судовий наказ до виконання, відкрити виконавче провадження та здійснити його у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження"; зобов`язати старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. до дати судового засідання надати стягувачу відзив на скаргу та докази в його обґрунтування.

На обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до повідомлення від 03.10.2019 старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. судовий наказ Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2019 у справі № 621/1267/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованості за комунальні послуги та судового збору, був повернутий стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в зв`язку з відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника - фізичної особи.

Вищезазначене повідомлення було отримано стягувачем 21.10.2019, про що свідчить відповідна відмітка (штамп) канцелярії стягувача.

Вважав, що в результаті прийняття Державним виконавцем неправомірного рішення щодо повернення судового наказу без прийняття до виконання в зв`язку з тим, що у виконавчому документі не було зазначено дати народження боржника - фізичної особи, є порушенням прав стягувача на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення даної цивільної справи, що передбачено ст. 2 ЦПК України.

Як вбачається з вищенаведених норм діючого законодавства, якщо виконавчий документ, зокрема Судовий наказ, не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у ньому не зазначена дата народження боржника (фізичної особи), то це є підставою для повернення цього виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Однак державним виконавцем при цьому не були враховані інші приписи Закону України "Про виконавче провадження", виконання яких також є для нього обов`язковим при здійсненні виконавчого провадження.

Вважав, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю надані певні повноваження, реалізовуючи які останній має можливість своєчасно та в повному обсязі виконати рішення суду, тобто здійснити те, що він повинен здійснювати відповідно до своїх функціональних та посадових обов`язків.

Державний виконавець повинен неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, для чого він має право, з метою захисту прав стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну, а тому Державний виконавець мав самостійно зробити запит до державних та інших органів щодо з`ясування реєстраційного номеру облікової картки платника податків, серії та номеру паспорта, а також дати народження боржника. Але Державний виконавець неправомірно повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, чим порушив його права, а також вимоги закону щодо обов`язковості виконання судового рішення.

Те, що повернення Державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірним було однозначно встановлено Верховним Судом при розгляді аналогічних справ.

Верховним Судом було чітко встановлено, що відсутність у виконавчому документі будь-яких відомостей, які Державний виконавець має право самостійно витребувати від державних та інших органів, зокрема, відомостей про дату народження боржника, реєстраційного номеру облікової картки платника податків та його паспортних даних, не є підставою для повернення Державним виконавцем виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

А тому рішення Державного виконавця щодо повернення стягувачу виконавчого листа без прийняття до виконання вважається порушенням приписів Закону України "Про виконавче провадження", в зв`язку з чим таке рішення є незаконним (неправомірним).

Крім того вважав, що Державним виконавцем був порушений встановлений законом строк для повернення судового наказу стягувачу без прийняття до виконання.

06.11.2019 начальник Зміївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пономарьова А. О. подала відзив на скаргу та клопотання, в якому просила скаргу розглянути скаргу за відсутності представника відділу та залишити її без задоволення (а. с. 37, 39-40).

Під час розгляду скарги представник заявника Чебаненко В. Л. підтримав скаргу з підстав, викладених у скарзі.

Старший державний виконавець Зміївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. просила залишити скаргу без задоволення.

Боржник ОСОБА_1 причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв не подавав, його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Вислухавши представника заявника, старшого державного виконавця Зміївського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І., дослідивши доводи скарги, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 448 ЦПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За ч. 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.05.2019 Зміївський районним судом Харківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції заборгованість за комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, станом на 31.12.2018, в розмірі 4 558 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 75 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 192 (сто дев`яносто дві) грн 10 коп.

12.07.2019 представник стягувача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, отримав судовий наказ, що підтверджується відповідною розпискою (а. с. 19).

03.10.2019 старший державний виконавець Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. видав повідомлення від 03.10.2019 про повернення без прийняття до виконання Судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 30.05.2019 у справі № 621/1267/19 на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме в зв`язку з відсутністю у судовому наказі дати народження боржника - фізичної особи (а. с. 26).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

За змістом п. 4 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Водночас, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

У відповідності до ч. 4 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" - про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено права виконавця, у тому числі з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відсутність у виконавчому листі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 в справі №471/283/17-ц.

За ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що відсутність у виконавчому листі відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані боржника не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки відсутність у виконавчому документі будь-якої інформації щодо боржника не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах, тому дії державного виконавця щодо підписання 03.10.2019 повідомлення про повернення виконавчого документа № 621/1267/19 стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи.

На підтвердження своїх заперечень старшим державним виконавцем Хмель О. І. не надано будь-яких доказів, у тому числі і доказів, які б вказували на неможливість зареєструвати виконавчий документ в автоматизованій системі виконавчого провадження за відсутності даних про дату народження боржника.

Отже, законом встановлено вчинення виконавчих дій, у тому числі і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не тільки за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, а й виготовлення документів на паперових носіях.

Посилання заявника на порушення виконавцем строку для повернення виконавчого документа не беруться до уваги, оскільки ця обставина не впливає на вирішення скарги по суті.

За таких обставин, старший державний виконавець Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель О. І. повернув виконавчий документ безпідставно, при цьому не вжив усіх можливих способів для його виконання та захисту інтересів стягувача, чим порушив права останнього на виконання постановленого на його корить рішення суду.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, по. 14077/05. від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, по. 15729/07. від 05.07.2012).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 03.10.2019 видано державним виконавцем всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чим порушено права стягувача.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оскільки під час судового розгляду встановлено обґрунтованість скарги щодо неправомірності повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, належить визнати неправомірним повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа та зобов`язати прийняти судовий наказ до виконання.

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання старшого державного виконавця Хмель О. І. відкрити виконавче провадження та здійснити його у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки такий спосіб захисту може бути застосований лише тоді, коли Закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади виключно в імперативній формі. У випадку, коли суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати норми Закону, які останній повинен застосувати при вчиненні певної дії, з урахуванням встановлених судом обставин.

Обсяг дискреційних повноважень державного (приватного) виконавця щодо прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження визначений Розділом ІV Закону України "Про виконавче провадження", де передумовою для прийняття позитивного рішення, про яке просить заявник, є встановлення певної сукупності юридичних фактів, їх системний аналіз, синтез та прийняття відповідного рішення.

Сукупність повноважень з прийняття відповідних рішень законом покладено лише на державного (приватного) виконавця, тому, за наведеного, в задоволенні решти вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити частково.

Визнати неправомірним повідомлення старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольги Іванівни про повернення судового наказу (справа № 621/1267/19, провадження № 2-н/621/82/19) без прийняття до виконання від 03.10.2019.

Зобов`язати старшого державного виконавця Зміївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Хмель Ольгу Іванівну прийняти судовий наказ до виконання.

Решту скарги залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складання та підписання суддею.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Повний текст ухвали складено та підписано суддею 11.11.2019.

Головуючий: В. В. Овдієнко