Рішення № 85520086, 31.10.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1912/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю:

секретарів: Олійник С.М., Грицай Н.І.,

представника позивача адвоката Саленко А.Ю.,

представника відповідача адвоката Лоби А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман, в режимі відео конференції з Шевченківським районним судом м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 позивачі звернулися до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності та зняття арешту з нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовані тим, що вказана квартира належить їм на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на квартиру та свідоцтва про право на спадщину за законом у наступних частках: ОСОБА_1 1/3 частка, ОСОБА_2 2/3 частки.

26.10.2009 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку в рамках виконавчого провадження №14197343 було винесено постанову про арешт майна та заборону на його відчуження, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі судового наказу від 13.07.2006 про стягнення з останнього на користь ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» заборгованості в розмірі 17838,17 грн. Арешт накладено на все майно боржника.

Проте позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , клієнтом ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» ніколи не був та за адресою: АДРЕСА_2 ніколи не проживав. Про існування виконавчого провадження відносно них позивачам відомо не було, ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» не має жодних претензій до позивача ОСОБА_1 .

Отже арешт квартири, що накладений відповідно до постанови державного виконавця позивачі вважають протиправним, таким, що порушує їх право власності на квартиру. Просять визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , зняти арешт з вказаного майна та зняти арешт з 2/3 часток зазначеної квартири, що належить на праві власності ОСОБА_2 ; стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

В ході розгляду справи позивачі підтримували свої позовні вимоги, надавали додаткові пояснення до позовної заяви (том 2, а.с. 48-53, 163-167).

Ухвалою судді від 14.06.2019 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання за участю сторін, встановлений відповідачам строк для надання відзиву на позов (том 1 а.с.121-122).

Від представника відповідача ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» адвоката Лоба А.М. (том 1, а.с.180-183) до суду 23.07.2019 надійшов відзив, в якому відповідач вважає, що позовні вимоги про визнання права власності та зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що належить позивачу ОСОБА_1 та про та зняття арешту з 2/3 частин вказаної квартири, що належить позивачці ОСОБА_2 підлягають задоволенню. При цьому представник зазначив, що 13.07.2006 року Калінінським районним судом м. Донецька виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості в розмірі 17734,50 грн. та судових витрат.

02.07.2018 в ході примусового виконання державним виконавцем було отримано довідку з КП БТІ, згідно якої ОСОБА_1 належить 1/3 частина квартири по АДРЕСА_3 , але було вказано, що паспортними даними власників КП БТІ м. Донецька не володіє.

25.10.2009 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника, при цьому не зазначено РНОКПП боржника, хоч а в судовому наказі від був зазначений.

З грудня 2018 року третій особі було достеменно відомо, що у боржника по виконавчому провадженню ОСОБА_1 та позивача ОСОБА_1 повністю співпадають прізвище, ім`я, по батькові, проте не співпадають реєстраційні дані, що ідентифікують фізичних осіб: дата народження, місце народження, РНОКПП, серія та номер паспорту. Тобто, що позивач є від`ємною особою від відповідача.

Представник банку 26.06.2019 звернувся до начальника Будьонівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з клопотанням щодо зняття арешту з вказаного майна позивачів в порядку ч. 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», однак арешт знято не було. У зв`язку з викладеним, банк жодним чином не оспорює право власності позивачів на належне їм майно та є не суб`єктом, що наділений правом зняти такий арешт. А отже банк не є належним відповідачем у справі. Просив замінити первісного відповідача - ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» на належного відповідача - Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. У задоволенні вимог про стягнення судових витрат просив відмовити (том 1 а.с.166-170).

03.09.2019 до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву, в яких представник відповідача ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» адвокат Лоба А.М. зазначає, що відповідачем змінена позиція щодо заявлених позовних вимог, позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, просить у позові відмовити, з огляду на ті обставини, що банк не є належним відповідачем у даній справі (т. 2 а.с. 11-15).

Ухвалою від 25.07.2019 задоволено клопотання представника позивачів адвоката Саленко Я.Ю., витребувано відповідні докази у приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Пахниць Н.В., відкладено розгляд справи (том 1, а.с.189-191).

Витребувані докази надійшли до суду 17.08.2019 (том 1 а.с. 200-247, том 2 а.с.1-9).

Ухвалою від 09.09.2019 зобов`язано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області надати суду пояснення щодо позову та відзиву, а також належним чином засвідчені матеріали виконавчого провадження №14197343; відкладено розгляд справи; задоволено клопотання представника позивачів адвоката Саленко Я.Ю. щодо проведення засідань в режимі відео конференції (а.с. 36-40, том 2).

15.10.2019 до суду надійшов лист головного державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби у Донецькій області Миронової М.В. №14.13-4/66821 щодо того, що з метою забезпечення діяльності відділів державної виконавчої служби м. Донецьк, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, 22.06.2016 було створено виконавчу групу з органів державної виконавчої служби Донецької області. На Краматорській міський відділ державної виконавчої служби покладено функції по проведенню виконавчих дій підвідомчим Калінінському, Будьонівському, Київському, Ленінському районним відділам ДВС м. Донецьк. Розглянувши клопотання представника ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» державним виконавцем в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта були внесені зміни до обтяження, а саме зазначений РНОКПП боржника ОСОБА_1 . Станом на 07.10.2019 згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 – відсутні ( а.с. 129-131).

Ухвалою суду від 31.10.2019 за клопотанням представника відповідача -адвоката Лоби А.М. закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 та зняття арешту з вказаного майна згідно з вимогами ч. 2 ст. 255 ЦПК України оскільки відсутній предмет спору. Продовжено провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивачів адвокат Саленко Я.Ю. підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» адвокат Лоба А.М., проти позовних вимог заперечував, просив у позові відмовити.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 , шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ст. 1-1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (а.с.194 т.1) у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник третьої особи – Будьонівського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (том 2, а.с.138).

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № 6227 від 01.11.2001, яке видане представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку, приватизована згідно з законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартира що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 70,6 кв. м., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по 1/3 частці кожному (том 1 а.с.27). Право власності зареєстровано в БТІ м. Донецька 05.11.2001 (том 1 а.с.32).

Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , його батьками є: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (том 1 а.с.155).

Згідно копії адресного листку вибуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , вибув 14.03.2003 до м. Ростов Російської Федерації, знятий з реєстраційного обліку (том 1 а.с.62).

Згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 21.05.1998 позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована з 23.11.1988 за адресою: АДРЕСА_3 (том 1 а.с. 64-69).

ОСОБА_2 після смерті чоловіка ОСОБА_3 отримала у спадщину 1/3 частку квартири, АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.05.2016 (ас.28); Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.37); матеріалами спадкової справи № 42/2016 (а.с. 200-247 том 1). В спадковій справі міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 25.03.2016 в якій він відмовляється від належної йому після смерті батька ОСОБА_3 спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с. 205, том 1).

Вартість вказаної квартири на 20.05.2019 згідно висновку ТОВ «Експерта оцінка майнових прав» становить 100 000 грн. (том 1 а.с.73).

13.07.2006 Калінінським районним судом м. Донецька був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_3 на користь ТОВ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» заборгованості за кредитним договором № ДО 341 від 02.09.2005 в сумі 17734 грн., судового збору в сумі 88,67 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 15,00 грн. (том 1 а.с.177).

Згідно листа №1-2800/08/965 від 17.06.2008 КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», скерованого на адресу відділу державної виконавчої служби Калінінського району м. Донецька, квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру № 6227 від 01.12.2001, яке видане представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку належить: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , по 1/3 частці кожному. При цьому зазначено, що паспортними даними власника КП БТІ не володіє (том 1 а.с. 179).

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку 26.10.2009 винесено постанову АА 836763 про арешт майна боржника – ОСОБА_1 , АДРЕСА_7 , згідно якої 30.11.2009 за № 9294347 державним реєстратором - Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України зареєстровано обтяження на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи (том 1 а. с. 224).

Будьонівським районним відділом ДВС ГТУЮ у Донецькій області листом від 14.07.2016 № 14.47-1261 ОСОБА_1 проінформовано, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у Будьонівському районному відділі державної виконавчої служби м. Донецьк перебувало виконавче провадження від 04.08.2006 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ». З метою забезпечення виконання виконавчого документу державним виконавцем накладено арешт на 1/3 частку квартири квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 (том 1 а.с.38-39).

Згідно відповіді Будьонівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 14.08.2018 № 14.47-1381, яку адресовано ОСОБА_1 відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження на примусовому виконанні у Будьонівському районному відділі державної виконавчої служби м. Донецьк перебувало виконавче провадження № 14197343 з примусового виконання наказу від 13.07.2006 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 на користь ТОВ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» в сумі 17838,17 грн. Також зазначено, що згідно довідки, наданої банком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , клієнтом банку не є, заборгованості не має. Таким чином, відносно даної особи виконавчі провадження не відкривались, арешти щодо його майна до реєстрів обтяжень не вносились (том 1 а.с.35).

Згідно відповіді Будьонівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області від 16.04.2019 № 14.47-2084/1040, що її адресовано адвокату позивачів Саленко Я.Ю. підтверджено вказану інформацію, крім того зазначено, що оскільки приміщення, матеріально-технічна база та документація відділу були захоплені в результаті проведення активної фази АТО в м. Донецьк, вищевказане виконавче провадження є таким, що втрачене. Тобто, надати копію матеріалів виконавчого провадження не має можливості. Також зазначено, що згідно інформації, наданої банком боржником по зазначеному виконавчому провадженню був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 . В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем отримана відповідь БТІ м. Донецьк згідно якої, за боржником зареєстрована 1/3 частка квартири АДРЕСА_1 . Також рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності та зняття арешту зі спірного майна (том 1 а.с.33-34).

Позивач ОСОБА_1 клієнтом банку не є, кредитних договорів не підписував, заборгованість відсутня, що підтверджується листом ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» від 22.11.2017 №1/140-3284 (том 1 а.с.36).

Згідно з Інформаційною довідкою від 22.05.2019 № 167518934 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.05.2016 державним реєстратором на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29869777 від 02.06.2016 внесено запис 14782290 щодо права спільної часткової приватної власності ОСОБА_2 на 1/3 частку об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (том 1 а.с.37).

З розділу «Актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень» вищезазначеної довідки вбачається наявна в реєстрі інформація про обтяження щодо нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , а саме: запис про обтяження №14782563 від 30.11.2009, підстава виникнення обтяження: постанова 14197343 Будьонівського РВ ДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області про арешт всього нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 (причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду) (том 1 а.с.37 зворот).

Аналогічні дані містить довідка № 175150479 від 25.07.2019 сформована на запит суду, втім, дана довідка містить реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 та адресу: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 159-160).

Проте при формуванні довідки №175150983 від 25.07.2019 (на запит суду) з урахуванням параметрів запиту на фізичну особу - ОСОБА_2 , відомості у Єдиному державному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні (а.с.156-157).

20.11.2018 ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» надіслало до Будьонівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області завірені копії документів, що маються в розпорядженні банка: завірені копії паспорту та ІПН боржника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судового наказу, відповіді БТІ, відповіді Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (том 1 а.с.40-41). В той же час повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 клієнтом банку не є, заборгованість відсутня. Проте, звернуто увагу на можливу спробу останнього ініціювати через ВДВС зняття арешту з належного боржнику майна, користуючись схожістю дат народження та прохання звернутися до правоохоронних органів з цього приводу (том 1 а.с.40-41).

26.06.2019 представник ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» звернувся до Будьонівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Донецькій області з клопотанням про зняття арешту з об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 в порядку ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» (том 1 а.с.171-175).

Згідно відповіді головного державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби у Донецькій області Миронової М.В. №14.13-4/66821 від 07.10.2019 з метою забезпечення діяльності відділів державної виконавчої служби м. Донецьк, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, 22.06.2016 року було створено виконавчу групу з органів державної виконавчої служби Донецької області. На Краматорській міський відділ державної виконавчої служби покладено функції по проведенню виконавчих дій підвідомчим Калінінському, Будьонівському, Київському, Ленінському районним відділам ДВС м. Донецьк. Розглянувши клопотання представника ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» державним виконавцем в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державний реєстр іпотеки, Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта були внесені зміни до обтяження, а саме зазначений РНОКПП боржника ОСОБА_1 . Станом на 07.10.2019 згідно довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 – відсутні ( том 2 а.с. 129-131).

Вказані обстави підтверджуються відповідними інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у яких відсутні обтяження на квартиру АДРЕСА_1 (том 2, а.с.146-149).

Згідно зі ст. 8 Закону «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (у редакції, що діяла на час винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження) сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №606-XIV заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржнику від інших осіб.

З наданих доказів у їх сукупності судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) та сина позивачки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП відсутній), повністю співпадають прізвище, ім`я, по батькові, проте не співпадають реєстраційні дані, що ідентифікують фізичних осіб: дата народження, РНОКПП, серія та номер паспорту, тобто позивач є від`ємною особою від відповідача, що не заперечується і відповідачем – ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ». А отже, син позивачки не є боржником за виконавчим провадженням № 14197343 з примусового виконання судового наказу від 13.07.2006 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ТОВ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» в сумі 17838,17 грн.

Згідно з приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (в редакції чинній на момент звернення позивачів до суду) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1).

Відповідно до ст. 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Отже, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права. Разом із тим, іншою формою захисту права власності на арештоване майно є подання скарги на дії державного виконавця. Проте, суб`єктом подання відповідної скарги є стягувач або боржник. Скарга подається з метою встановлення дотримання державним виконавцем вимог закону під час накладання арешту на майно.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.08.76 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Аналогічні вимоги містить і п. 16 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», який визначає, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

До подібних за змістом правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05. 2019 у справі №310/5737/17-ц.

При накладенні арешту відповідний відділ державної виконавчої служби є «посередником» між особою, в інтересах якої накладається арешт, та особою, на майно якої накладається арешт. Саме між цими особами існують спірні правовідносини, саме ці особи зацікавлені в результаті розгляду справи про зняття арешту з майна, оскільки рішення суду стосується їх прав та обов`язків.

З огляду на викладене та ті обставини, що позивач по справі ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження, суд вважає, що позов поданий до належних відповідачів: боржника – ОСОБА_1 та особи, в інтересах якої накладений арешт - стягувача –ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено відповідний орган державної виконавчої служби. А тому суд відхиляє посилання представника відповідача ПАТ «БАНК ФАМІЛЬНИЙ» з цього приводу як необґрунтовані.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Як встановлено судом позивачка ОСОБА_2 є власницею 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Як вважає позивачка її право власності порушено, бо на належну їй частку квартири накладено арешт. Втім суд не може погодитися з цим з огляду на таке.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В позовах про звільнення майна з-під арешту позивач має довести наявність юридичних фактів, з якими закон пов`язує право власності на арештоване майно чи право володіння ним на підставі закону чи договору з власником; факт порушення його права. Відповідач має довести свої заперечення проти покладених у підставу позову фактів.

Вимагаючи звільнити з-під арешту належне йому майно, позивач має довести сам факт проведення арешту; якщо арешту як такого не було, то і позов стає безпредметним. Арешт майна проводиться органом державної влади і відображається в спеціальному документі – акті опису і арешту. Цей акт є єдиним доказом, який підтверджує, що дійсно проведено арешт майна, на якій підставі і ким саме його було проведено. Далі цей акт є єдиним доказом і того, які саме предмети підлягають арешту.

З урахуванням положень Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі неможливості надання суду зазначених документів розгляд справи здійснюється за документами і матеріалами (доказами), поданими учасниками судового процесу, якщо вони є достатніми для прийняття відповідного судового рішення.

Як встановлено судом постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку 26.10.2009 винесено постанову АА 836763 про арешт майна боржника – ОСОБА_1 , АДРЕСА_7 , згідно якої 30.11.2009 за № 9294347 державним реєстратором - Донецькою філією державного підприємства «Інформаційний центр» МЮ України зареєстровано обтяження на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав, що знаходиться в матеріалах спадкової справи (том 1 а. с. 224).

Виконавчі провадження щодо ОСОБА_2 на примусовому виконанні в Будьонівському районному відділі ДВС ГТУЮ у Донецькій області не перебували (том 1 а.с.42).

Представник відповідача ПАТ «БАНК Фамільний» неодноразово посилався на ті обставини, що банком жодним чином не оспорюється право власності позивачки ОСОБА_2 на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с.168 том 1, а.с.13 том 2).

Позивачкою ОСОБА_2 не надано суду доказів, які б підтверджували, що на належну їй частку квартири АДРЕСА_1 накладений арешт, напроти ці обставини спростовує довідка №175150983 від 25.07.2019, згідно якої відомості у Єдиному державному реєстрі заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на фізичну особу - ОСОБА_2 - відсутні ( том 1, а.с.156-157).

А отже суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення судових витрат суд наголошує наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 3 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до вимг ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Квитанцією № 4688692 від 23.05.2019 підтверджується сплата позивачкою ОСОБА_2 судового збору в розмірі 768,40 грн. (том 1 а.с.4).

Оскільки в задоволенні судом позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, то всі судові витрати, понесені нею відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12-13, 76-84, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «БАНК ФАМІЛЬНИЙ», ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Будьонівський районний відділ державної виконавчої служби м. Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про зняття арешту з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в Донецький апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 06.11.2019.

Суддя –