Рішення № 85519816, 05.11.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/2019/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючої судді Саржевської І.В.,

при секретарі Олійник С.М.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Голєва С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Лиман в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про позбавлення відповідачів батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.08.2005 року у її доньки ОСОБА_4 , котра з 16.04.2005 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , народилась дитина - ОСОБА_3 . Ця неповнолітня особа є відповідно онукою позивача.

Після того, як дитина досягла 1-річного віку, відповідачі фактично припинили шлюбні відносини, хоча реєстрацію розірвання шлюбу дотепер не здійснили. ОСОБА_2 з того часу не підтримував зв`язків з дитиною, не брав участі у її житті. З 2008 року, відколи онука позивача страждала на тяжку хворобу, відповідач ОСОБА_4 також відсторонилась від участі у житті та вихованні дитини, залишила доньку на утримання ОСОБА_1 .. ОСОБА_4 часто залишає домівку, йде з дому в невідомому напрямку, зловживає спиртними напоями, мешкає з різними чоловіками, залишає доньку фактично без догляду. З 2008 року і до теперішнього часу відповідальність за виховання та утримання дитини взяла на себе ОСОБА_1 , її бабуся. Онука мешкає з нею за адресою: АДРЕСА_1 . З онукою у позивача склалися дружні, теплі, довірчі відносини. За весь період часу, який дитина проживає з позивачем, обидва відповідачі самоусунулись від виховання своєї доньки, не відвідують дитину, не цікавляться її станом здоров`я, успіхами у навчанні.

Позивач вважає, що відповідачі свідомо і умисно ухиляються від участі у вихованні своєї дитини. Натомість ОСОБА_1 забезпечує дитину житлом, допомагає їй здобувати повну загальну середню освіту, піклується про стан здоров`я дитини та своєчасність медичних оглядів.

З огляду на це, ОСОБА_1 просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої дитини. Також позивач вважає за необхідне стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з часу звернення до суду з позовом і до повноліття дитини. Питання про стягнення аліментів з батька дитини - відповідача ОСОБА_2 було вирішено у рішенні Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.02.2007 року у справі № 2-204-07 на користь матері дитини - ОСОБА_4 , заборгованість зі сплати аліментів батьком дитини станом на 30.04.2019 року складає 28998,57 грн., аліменти на банківську картку фактично отримує сама позивач, кошти використовує за призначенням.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та навела доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи судом, для участі в судовому засіданні не прибула, заперечень проти позову не висунула, надала до суду заяву від 02.08.2019 року (а.с.71), в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі, розгляд справи надалі здійснювати без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення вимог позивача ОСОБА_1 до нього.

Представник третьої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що неповнолітня дитина мешкає разом з позивачем ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на утриманні своєї бабусі, представники органу опіки та піклування Лиманської міської ради Донецької області проводили огляд умов проживання дитини, вважають такі умови цілком задовільними, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення обох відповідачів батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Вислухавши думку присутніх учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась у м. Слов`янську Донецької області, є громадянкою України, внесена до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, з 14.05.1999 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 11-12,15). Позивач мала дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , після укладення шлюбів змінювала прізвище на ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а.с. 15-20).

Позивач має вищу освіту технічного спрямування (а.с. 35), працевлаштована, отримує регулярний дохід у виді заробітної плати (а.с. 23,25), позитивно характеризується за місцем роботи та територіальною громадою за місце проживання (а.с.24,27), має задовільний стан здоров`я (а.с.38). ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка (а.с.32-34). До складу сім`ї позивача входять донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась у м. Слов`янську Донецької області, є громадянкою України, з 27.02.2003 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13). Відповідач мала дошлюбне прізвище ОСОБА_7 , є рідною донькою позивача, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.10.1986 року відділом ЗАГС Словянського міськвиконкому (а.с.17).

З наданих ОСОБА_1 копій документів вбачається, що відповідач є рідною донькою позивача у справі. ОСОБА_4 негативно характеризується за місцем проживання територіальною громадою (а.с.29), вироком Краснолиманського міського суду донецької області від 24.03.2015 року у справі № 236/758/15-к засуджувалась за скоєння умисного злочину проти власності (а.с.50-51 ).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народився у м. Красний Лиман Донецької області, з 19.12.2006 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.14).

ОСОБА_10 та ОСОБА_2 16.04.2005 року уклали шлюб між собою, шлюб зареєстровано Відділом РАЦС Краснолиманського МУЮ Донецької області 16.04.2005 року, актовий запис № 47 (а.с.21). У справі відсутня інформація щодо розірвання вказаного шлюбу.

ОСОБА_2 фактично припинив шлюбні відносини з дружиною, разом з нею не мешкає (а.с.39). Відповідач неодноразово засуджувався за скоєння кримінальних правопорушень, вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 10.08.2018 року у справі № 236/748/17 ОСОБА_2 було засуджено за скоєння умисного злочину, пов`язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, він відбуває кримінальне покарання у Державній установі «Кам`янська виправна колонія (№ 101)» (а.с.74-77).

Неповнолітня ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Красний Лиман Донецької області, батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.22). Дівчина навчається у 8-А класі Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 (а.с.36), перебуває на обліку у лікаря Лиманського центру первинної медико-санітарної допомоги ім. М.І. Лядукіна (а.с.37), страждає на захворювання нирок (а.с.29,30), в іншому має задовільний стан здоров`я (а.с.40).

Зі змісту акта, складеного 18.03.2019 року органом самоорганізації населення територіальної громади м. Лиман, вбачається, що ОСОБА_1 одна виховує та утримує свою онуку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мати та батько дитини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не опікуються вихованням доньки, повністю відсторонились від неї (а.с.39). Факт ухилення батьків неповнолітньої ОСОБА_11 від участі у її вихованні також підтверджено довідкою Лиманської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 від 31.03.2019 року № 55 (а.с.43).

Питання про стягнення аліментів з батька дитини - відповідача ОСОБА_2 було вирішено у рішенні Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.02.2007 року у справі № 2-204-07. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 було стягнуто аліменти у розмірі ј частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.02.2007 року і до повноліття дитини. Заборгованість зі сплати аліментів батьком дитини станом на 30.04.2019 року складає 28998,57 грн. (а.с.44-49).

Як пояснила ОСОБА_1 під час судового розгляду, аліменти , котрі стягуються з ОСОБА_2 , на банківську картку фактично отримує сама позивач, кошти використовує за призначенням.

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 та її онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ,умови проживання неповнолітньої дитини задовільні (а.с. 42).

Відповідно до висновку № 15 від 09.04.2019 року Орган опіки та піклування Лиманської міської ради вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стосовно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачі повністю відсторонились від виховання та матеріального утримання дитини (а.с. 41).

Відповідач ОСОБА_4 визнала позовні вимоги ОСОБА_1 , подавши до суду відповідну заяву. Відповідач ОСОБА_2 визнав позовні вимоги ОСОБА_1 , заявивши про це в судовому засіданні 05.11.2019 року.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи з такого.

Згідно зі ст. 32 Конституції України «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України…». «…Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою» (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» «…Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» «Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини… Держава надає батькам … допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей…, захищає права сім`ї».

«Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили» (ст. 14 згаданого Закону).

Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття; малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно зі ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі - позбавлення батьківських прав.

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до положень ст. 9 Конвенції ООН про права дитини Держави - Сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пп. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення,не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При вирішенні такої категорії справ про позбавлення батьківських прав Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Савіни проти України» (Case of Saviny v. Ukraine, заява № 39948/06, від 18.12.2008 року, пп.47-51) в черговий раз зазначив, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (п. 47 вказаного рішення Суду)

Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей п. 2 ст. 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає ст.8 Конвенції (п. 48 згаданого рішення Суду).

Суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (п.49 наведеного рішення Суду)

Потрібно з`ясовувати наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (п.50 вказаного рішення Суду).

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання. Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (п. 51 згаданого рішення Суду).

Суд погоджується із висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки такий висновок вмотивований, містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на неповнолітню дитину відповідачів, відповідачі життям та здоров`ям власної доньки не цікавиться, матеріально та морально дитині не допомагають.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 , суд також бере до уваги положення ст. 206 ЦПК України та фактичне і безумовне визнання позовних вимог обома відповідачами.

Нормами ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» до числа дітей, позбавлених батьківського піклування, віднесено,зокрема, дітей, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав.

Згідно зі ст. 11 згаданого Закону органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо встановлення статусу дитини,позбавленої батьківського піклування, надання опіки та піклування над дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, соціальний захист і захист особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей; впровадження пріоритетних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне передати неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу ОСОБА_1 .

Згідно із ч.3 ст. 166 СК України у разі задоволення позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів з ОСОБА_4 як одного з батьків дитини, позбавленого батьківських прав.

При визначенні розміру аліментів суд згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» враховує думку сторін, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, яке є задовільним, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, котра є працездатною, однак ніде не працює, має можливість виплачувати аліменти, на неї не покладено інших зобов`язань матеріального характеру.

Згідно зі ст.3 Конвенції ООН про права дитини незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Ст.27 цієї Конвенції дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Згідно зі ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч.1 ст. 183 СК України).

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову(ч.1 ст. 191 СК України).

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних способу регулювання сімейних відносин в Україні (ст. 7 СК України), беручи до уваги положення ст. 206 ЦПК України та визнання позовних вимог відповідачем, суд за таких обставин вважає за можливе щомісячно стягувати з відповідача ОСОБА_4 аліменти на утримання її неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісяця, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. При цьому на підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Суд дійшов висновку, що суб`єктивне право дитини на утримання її матір`ю є порушеним, визначений судом розмір стягнення з відповідача аліментів на дітей з урахуванням віку неповнолітньої дитини, її потреб, є обґрунтованим, не є завищеним в нинішніх умовах проживання, відповідає засадам розумності і справедливості та не є таким, що створює для відповідача додаткові труднощі матеріального характеру. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 є особою працездатного віку, інших утриманців не має, є фізично здоровою, здатна працювати та виконувати обов`язок щодо утримання своєї доньки, сплачувати аліменти, доказів на підтвердження протилежного судом не встановлено.

Хоча позивачем і не ставилось питання щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 , суд виходить за межі позовних вимог і вважає за можливе вирішити питання про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Суд присуджує стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання ого неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісяця, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.02.2007 року у справі № 2-204-07 суд припиняє з 05.06.2019 року. Водночас з ОСОБА_2 слід продовжити стягнення заборгованості по аліментах, котра обчислена держаним виконавцем за вказаним виконавчим листом станом на 04.06.2019 року, до повного її погашення. Позивачу ОСОБА_1 суд роз`яснює її право звернутись із заявою в порядку ст. 442 ЦПК України про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. (за позовні вимоги немайнового характеру щодо позбавлення відповідачів батьківських прав), що підтверджено наданою позивачем квитанцією від 28.05.2019 року (а. с. 4).

Суд враховує задоволення позовних вимог за наслідками розгляду справи, а також правову позицію, висловлену в п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», згідно з якою солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачене.

Отже, суд стягує з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. в рівних частинах з кожного відповідача (по 381,20 грн.).

Згідно із ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачі у справах про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях (п.3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Відтак, суд стягує з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. в рівних частинах з кожного відповідача (по 384,20 грн.).

Суд додатково вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Керуючись ст. 150, 155, 164, 165, 166 СК України, ст. 3, 4, 10, 12, 13, 19, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 280, 281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Орган опіки і піклування Лиманської міської ради Донецької області, про позбавлення відповідачів батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання цього рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісяця, починаючи з 05.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання цього рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.02.2007 року у справі № 2-204-07 припинити з 05.06.2019 року. Водночас продовжити стягнення з ОСОБА_2 фіксованої суми заборгованості по аліментах, котра обчислена держаним виконавцем за вказаним виконавчим листом станом на 04.06.2019 року, до повного її погашення.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутись до суду із заявою в порядку ст. 442 ЦПК України про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до ст.169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. в рівних частинах з кожного відповідача (по 384,20 грн.).

Стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь держави (реквізити отримувач коштів УК м. Лиман/отг м. Лиман/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37894853, банк отримувача Казначейство України(ел.адм.податків), код банку отримувача (МФО) 899998 , рахунок отримувача UA308999980000031213206005564, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір у розмірі 768,40 грн. в рівних частинах з кожного відповідача (по 384,20 грн.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після спливу встановленого законом строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст цього рішення суду виготовлений 05.11.2019.

Суддя -