Рішення № 85518998, 10.11.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/166/18

Провадження № 2/638/1450/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.,

за участю секретарів Романової О.В., Тягунової Р.Ю.,

Тітової М.О.

за участю

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «Про визнання недійсним договорів купівлі- продажу», -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2018 позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позов про визнання недійсними договорів купівлі- продажу. В обґрунтування позову зазначено, що договори купівлі- продажу укладались 11.09.2008 між ОСОБА_6 та нею, 20.11.2008 між нею та ОСОБА_1 , проте за домовленістю з ОСОБА_6 та ОСОБА_1 грошових коштів від них вона не отримувала. Така домовленість була між ними, оскільки фактично ніякого договору купівлі- продажу не було, а насправді відбувся безоплатний перехід права власності спочатку від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , а потім від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 через 2 місці. На думку позивач, має місце фіктивний правочин. У зв`язку з чим позивач просила визнати недійсними договори купівлі- продажу від 11.09.2008, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , від 20.11.2008, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_1

30.03.2018 ОСОБА_1 подав відзив на позов, у якому зазначено, що позовні вимоги підлягають задоволенню, так як про договір купівлі- продажу квартири від 11.09.2009, укладений між його померлою матір`ю та ОСОБА_3 він дізнався від своєю матері, яка пояснила, що вона домовилась з позивачем про те, щоб тимчасово оформити квартиру АДРЕСА_1 на позивачку. Він з цим не погодився і на його вимогу ОСОБА_3 відчужила квартиру на його користь за договором купівлі- продажу від 20.11.2008. Грошові кошти за обома спірними договорами за нібито відчужену квартиру не передавались, позивачка до квартири не вселялась та взагалі нею не користувалась. Отже, на думку відповідача, обидва спірні договори мають ознаки фіктивності, визначені ст. 234 ЦПК України (а.с. 21).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.10.2019 залучено до справи, у якості третьої особи ОСОБА_4 (а.с.54-55).

24.06.2019 третя особа ОСОБА_4 подала пояснення, у яких зазначено, що проти позовних вимог вона заперечує, вважає їх незаконними та безпідставними. Зазначила, що договори були посвідчені нотаріально. За умовами підписанні договору, відбулась передача грошей. Окрім того, ОСОБА_4 зазначено, що квартира АДРЕСА_1 вже була предметом спору між ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ОСОБА_6 до суду не з`являлась, її позов було підтримано представником, який заперечував проти позову, але не з приводу укладення ОСОБА_6 та ОСОБА_3 фіктивного правочину. Відповідач ОСОБА_1 , підтримуючи позов матері, також просив відмовити у позові ОСОБА_4 та підтвердив, що спірна квартира ОСОБА_6 , була продана ОСОБА_3 , про фіктивність цього договору не було жодного слова. Відповідач ОСОБА_1 , не може бути відповідачем за цією частиною позову ОСОБА_3 . На час укладення правочину, права ОСОБА_1 ніяким чином не зачіпались та не порушувались, так як він 04.03.2007 подарував своїй матері ОСОБА_7 квартиру. Фіктивність правочину не доведено, не зазначені підстави, які підтверджують його фіктивність. У зв`язку з чим ОСОБА_4 просила відмовити у задоволені позову (а.с.97-100).

Третьою особою ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що правочини, які просить позивач визнати недійсними, відбулись 11.09.2008 та 20.11.2008, тобто позов пред`явлено майже через 10 років, тоді як позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України, становить три роки (а.с.101).

30.07.2019 та 30.09.2019 відповідачем ОСОБА_1 подано заперечення на пояснення третьої особи ОСОБА_4 , у яких зазначено, що перебіг позовної давності повинен відраховуватись з 05.04.2017, коли ОСОБА_3 дізналась про те, що вона протягом чотирьох років була власником квартири (а.с.107,126-127).

Ухвалою Дзержинського районного суду від 01.08.2019 залучено до справи у якості третьої особи ОСОБА_5 (а.с. 118).

03.10.2019 третьою особою ОСОБА_5 подано заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначено, що позивач ОСОБА_3 стверджує, що нібито фіктивність правочинів від 11.09.2008 та 20.11.2008 їй була відома ще з часу їх укладення, так як сторони правочинів діяли умисно, тобто 10 років позивачу було відомо, що вона та ОСОБА_6 і ОСОБА_1 уклали правочини, які не породжують ніяких юридичних наслідків. За зазначеними договорами купівлі- продажу ОСОБА_3 була покупцем та продавцем спірної квартири та вона підтверджує, що такі договори дійсно мали місце. Якщо правочини нібито були фіктивними, то права ОСОБА_3 і як покупці і як продавця були порушені. Саме з цього часу починається перебіг позовної давності. У зв`язку з чим ОСОБА_5 просив застосувати позовну даність (а.с.129-130).

03.10.2019 третьою особою ОСОБА_5 подано пояснення, у яких зазначено, що ОСОБА_3 , ніяких об`єктивних та правових підстав для визнання договорів фіктивними, остання не надала. Обидва договори відповідали чинному законодавству (а.с.131-133).

07.10.2019 відповідачем ОСОБА_1 подано письмові пояснення, у яких вказано, що він наполягає на тому, що договір купівлі- продажу, укладений між ОСОБА_6 , та ОСОБА_3 , не мав на меті встановлення правових наслідків і сторони, укладаючи цей договір, знали що він не буде виконаний. Зі слів матері йому відомо, що на час укладання договору від 11.09.2008 сторони договору ОСОБА_6 і ОСОБА_3 мали інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, а саме сторони намагались запобігти рейдерському захопленню цієї квартири колишньої дружиною ОСОБА_4 , яка намагається перешкодити постановленню законного рішення з метою збереження здійсненого нею рейдерського захоплення квартири. Фіктивність договорів встановлюється не формою, а за намірами сторін. ОСОБА_1 зазначив, що позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

07.10.2019 відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про визнання позову відповідачем.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином та своєчасно, звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.22).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення, зазначив, що договори купівлі- продажу були фіктивними, а тому їх слід визнати недійсними.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позицію ОСОБА_1 , не заперечував проти задоволення позову. У судовому засіданні 31.10.2019 відповідач ОСОБА_1 відмовився від послуг представника ОСОБА_2 , заявивши, що інтереси свої буде представляти самостійно.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не сповістила, хоча подала свої письмові заперечення.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не сповістив, хоча подав письмові заперечення проти позову.

Суд, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 11.09.2008 укладено договір купівлі- продажу квартири між ОСОБА_6 , як продавцем, та ОСОБА_3 , як покупцем. Предметом зазначеного договору була квартира АДРЕСА_1 на теперішній час ОСОБА_8 . Договір купівлі- продажу посвідчено державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Вєтровою Л.О. та зареєстрований в реєстрі за №1-2805 (а.с.5-6).

Відповідно до п.2 зазначеного договору продаж квартири вчинено за суму 52000 грн, які продавець ОСОБА_6 отримала від покупця - ОСОБА_3 повністю ще до підписання цього договору (а.с.5). Зазначений договір підписаний сторонами, у присутності нотаріуса (а.с.5 зворотна сторона).

20.11.2008 укладено договір купівлі- продажу квартири між ОСОБА_3 , як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем. Предметом зазначеного договору була квартира АДРЕСА_1 на теперішній час ОСОБА_8 . Договір купівлі- продажу посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Голик С.В. та зареєстровано в реєстрі за №99 (а.с.7,8).

Згідно з п. 3 вказаного договору продаж квартири вчинено за суму 55424 грн, гроші продавець ОСОБА_3 отримала від покупця ОСОБА_1 повністю під час підписання цього договору (а.с.7). Зазначений договір підписаний сторонами, у присутності нотаріуса (а.с.7 зворотна сторона).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.22).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2010 у справі №2-301/10 визнано за ОСОБА_4 право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 теперішній АДРЕСА_2 , як частки спільного майна подружжя (а.с.136-141).

З листа заступника директора КП «ХМ БТІ» вбачається, що реєстрація права власності на кв. АДРЕСА_3 на теперішній час АДРЕСА_2 станом на 31.12.2012 проведена за ОСОБА_4 на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.11.2010 (а.с.81).

Довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.08.2019 встановлено, що кв. АДРЕСА_4 належить ОСОБА_5 (а.с.113-115).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи зі змісту статей 203,655 ЦК України договір купівлі-продажу вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним повинно бути встановлено наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Як вбачається з позовної заяви позивач, посилається на те, що фактично ніякого договору купівлі- продажу не було, а насправді відбувся безоплатний перехід права власності спочатку від ОСОБА_6 до ОСОБА_3 В, а потім від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаної обставини, проте договори купівлі-продажу були укладені і нотаріально посвідчені.

Судом встановлено, що сторони у справі, діючи добровільно та розуміючи значення своїх дій, попередньо будучи ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений між ними правочин, уклали договір, згідно з яким позивач передав у власність відповідачу, а відповідач прийняв у власність квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Після укладення договору купівлі- продажу від 11.09.2008 квартира була передана ОСОБА_3 , а після укладення договору купівлі- продажу від 20.11.2008 відповідачу ОСОБА_1 , а отже настали правові наслідки відповідно до умов укладеного договору. Підписавши оспорювані договіри, позивач та відповідач підтвердили, що його умови повністю відповідають їх волевиявленню, також вказали про повний розрахунок за продану квартиру. При нотаріальному посвідченні правочину сторони усвідомлювали значення своїх дій і керували ними, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірні договори купівлі-продажу є фіктивними, позивачем не доведено.

Доводи позивача ОСОБА_3 щодо того, що вона фактично не отримував грошових коштів за продаж спірної квартири не можуть бути підставою для визнання недійсним договору, оскільки доводи щодо неналежного виконання грошового зобов`язання за договором купівлі-продажу можуть свідчити про неналежне виконання умов договору, а не про його недійсність.

Більш того, згідно договору купівлі-продажу від 11.09.2008 продавець ОСОБА_6 отримала від покупця ОСОБА_9 грошові кошти ще до підписання цього договору (п.2 договору). П.3 договору купівлі- продажу від 20.11.2008 також визначено, що продавець ОСОБА_3 одержала від покупця ОСОБА_1 грошові кошти повністю під час підписання цього договору. Доказів того, що такі умови договорів сторонами не виконано суду не надано.

Також суду не надано доказів того, що нотаріусами, при посвідчені договорів, були допущені будь- які порушення.

Щодо клопотання третьої особи ОСОБА_10 та ОСОБА_5 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

Змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду з позовом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 367/2271/15-ц зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених стороною позивача поважних причин її пропуску.

Оскільки судом встановлено, що права чи інтереси позивача ОСОБА_3 не порушені, суд відмовляє у позові з підстав його необгрунтованості.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 141, 200, 259 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України ст. ст. 203,215,234,261,655 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 «Про визнання недійсним договорів купівлі- продажу» - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2019.

Суддя - І.В. Семіряд