Рішення № 85518929, 08.11.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2119/19

провадження №2/619/991/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю: секретаря судового засідання Мєщан І.О.

представника відповідача Барішевського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б\н від 02.04.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позивача щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. умов та правил надання банківських послуг відповідно до п. 1.1.2.3 до обов`язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахункам.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 умов надання банківських послуг, - у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн.+5% від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Відповідно до п. 2.1.1.12.9 «Правил користування платіжною карткою», боржник доручає списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку в частині з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань.

Відповідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» за незгодою зі зміною правил та\або «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

На підставі п. 1.1.3.2.3 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право на зміну тарифів, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.

Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором.

Згідно п. 1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг» у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та\або умов даного договору та\або у разі виникнення Овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та\або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов`язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов`язків та інших обов`язків за цим договором.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язання за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2019 має заборгованість - 43 146, 17 грн., яка складається з наступного:

- 2 299, 95 грн. - заборгованість за кредитом;

- 37 392, 23 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 923, 22 грн. - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг:

- 500, 00 грн. - штраф (фіксована частина);

- 2030, 77 грн. - штраф (процентна складова).

На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 1.1.7.12 умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідачем ОСОБА_1 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач не подав до суду документи, що між позивачем та ним виникли кредитні відносини і що позивач відповідачу надавав кредитні грошові кошти. На обґрунтування своїх вимог позивач додав до своєї позовної заяви начебто розрахунок заборгованості, анкету-заяву позичальника та витяг з умов та правил кредитування і зазначив, що начебто відповідач отримав картковий кредит. Жодного доказу, який би підтверджував, що банківська картка видавалася відповідачу і що на цю картку зараховувалися банком грошові кошти надано не було. Також позивачем не було додано до позову підтвердження відкриття відповідачем рахунку, на який позивачем надавався картковий кредит та куди мали повертатися грошові кошти. Не були також додані виписки із зазначеного рахунку про рух коштів на підтвердження існування боргу та його розміру.В порушення вимог ЦПК України позивач не довів належними доказами наявність заборгованості у відповідача перед банком. Таку ж правову позицію підтримав і Верховний Суд та мотивував своє рішення наступним: «Так, відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.Відповідно положень ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Банк у своїй позовній заяві зазначає, що договір з відповідачем складається з декількох частин: анкети - заяви, пам`ятки клієнта та умов і правил надання банківських послуг. В пакеті документів, що надійшли мені та до суду пам`ятка клієнта взагалі відсутня, а умови та правила надання банківських послуг - мною не підписані. Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві, а також визначено що саме повинно бути зазначено в кредитному договорі. Такі ж положення містить і Закон України «Про споживче кредитування» (статті 12, 13), що набув чинності з червня 2017 року. Договір з відповідачем взагалі ніхто не укладав.Розрахунок заборгованості, який поданий позивачем не відповідає дійсності і є одностороннім арифметичним відображенням певних сум позивачем і не підтверджує існування тих чи інших фінансових операцій.Отже, за змістом наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та відповідно норм ч. 1 ст.1054 ЦК України проценти нараховуються на заборгованість по кредиту (тіло кредиту) тобто на суму позики, якою користується позичальник, іншого правового механізму немає причому, згідно із Умовами та правилами надання банківських послуг такі відсотки (відсоткова ставка) є річними.Позивач сам вказав у позовній заяві на стор. 3, що начебто несплачена відповідачем заборгованість по кредиту становить 2 299 грн. 95 коп. Іншої чіткої суми, відмінної від цієї, із представлених позивачем розрахунків не вбачається і іншої суми заборгованості по кредиту прямо у розрахунках немає.Згідно із позовною заявою та наданими розрахунками заборгованості періодом, за який нараховано проценти, є період із 02.04.2012 по 30.04.2019 р. (7 роки і 28 днів). Із вищенаведеного слідує, що позивач намагається переконати суд в тому, що на 2 299 грн. 95 коп. - тіла кредиту за 7 років і 4 міс. можна нарахувати понад 40 тис. відсотків.Між тим, простий і об`єктивний математичний розрахунок засвідчує, що на 2 299 грн. 95 коп. заборгованості за кредитом (тіла кредиту) за рік сума процентів лише 988 грн. 57 коп. (2 299 x 0,43 = 988, 57).В будь-якому разі максимальна сума процентів за заявлений до стягнення період 7 років і 28 днів, за які банк нарахував проценти, не перевищує 5354 грн. 74 коп. (988, 57 грн. річна сума нарахованих відсотків при 42 % ставці х 7 років = 6 919,99 грн.; за 28 днів =988,57:12 x 1=82, 38 грн.; тому, за 7 років і 28 днів (у розрахунку 1 місяць) = 988, 57 грн. + 82, 38 грн =1070,95 грн.).Отже, заявлена сума процентів (понад 40 тисяч гривень) нарахована позивачем на 2 299,95 грн. За 7 років та 28 днів, з огляду на вищевикладене та норми ч. 1 ст.1054 ЦК України є необґрунтованою і недоведеною.Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дійсно має право проводити зміни тарифів. При цьому АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зобов`язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта.Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.Однак, із відповідачем не був підписаний кредитний договір, вищезазначеними Умовами та Правилами надання банківських послуг, не передбачено порядок розрахунку змінюваної процентної ставки, який би дозволяв точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, не передбачено формули визначення змінюваної процентної ставки, а також максимального розміру збільшення процентної ставки.За таких обставин, визначена сторонами при укладенні договору процентна ставка 30,00% річних є фіксованою та не може змінюватись протягом дії кредитного договору в односторонньому порядку банком шляхом внесення змін до договору, оскільки без дотриманням вищенаведених вимог ст. 10561 ЦК України, така умова договору є нікчемною.Крім того, на виконання припису ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обгрунтованого збільшення розміру процентної ставки із 30% на 34,80 % та в послідуючому на 43,20 % суду не надано, зокрема не надано позивачем повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки.Отже, навіть немає підстав нараховувати проценти по ставці 34,80 % та 43,20 % річних, натомість могли б бути нараховані проценти по ставці 30 %, адже наступна одностороння зміна такої ставки без повідомлення мене письмово про це, є нікчемною.Тому, взагалі, на ці 2 299 грн. 95 коп. сума річних процентів становить 689 грн. 98 коп. (2 299,95 грн. х 0,3 =689,98).Відтак, з цих підстав, взагалі обгрунтована сума відсотків за 7 роки і 28 днів становить 3518 грн. 83 коп. (988 грн. 57 коп. х 7 років + (988,57:12х1)=7 002,37). Таким чином, заявлена до стягнення сума відсотків у розмірі понад 40 тис. грн. виходячи з усіх розрахунків є явно завищеною.З цих усіх підстав позовні вимоги в частині стягнення 43 146 грн. 17 коп. нарахованих відсотків за користування кредитом є необгрунтованми, недоведеними і такими, що не можуть бути задоволені судом, а тому в цій частині позову слід відмовити із вищенаведених підстав.Також, позивач поряд із стягненням пені (більша частина з якої, як показано нижче, перебуває за межами строку спеціальної позовної давності), заявив вимоги про стягнення двох штрафів у загальному розмірі 2 530 грн.77 коп.Між тим, Верховний Суд України у постанові від 21.10.2015 по справі № 6-2003цс15 висловив обов`язкову для застосування правову позицію. Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 р. по справі № 3-37гс13. Позивач у позовній заяві обґрунтував заявлені ним до стягнення суми штрафів положеннями Умов і правил надання банківських послуг. Що стосується Умов і правил кредитування, які додані до позову, то потрібно зазначити, що вони не можуть взагалі розповсюджуватися на відповідача, оскільки останнім не підписані. Те, що не підписані правила не розповсюджуються на відповідача також підтверджується правовою позицією відображеною в постановах ВСУ.Витяг з Умов і правил надання банківських послуг зазначає (в цьому пункту правил, які разом із позовною заявою надані позивачем, на які позивач посилається значиться наступне):«При порушенні Клієнтом строків платежів по любому з грошових зобов`язань, передбачених даним Договором, більш чим на 30 днів Клієнт зобов`язаний заплатити Банку штраф в розмірі 500 грн… + 5% від суми заборгованості ...».Отже, позивач нарахував та заявив до стягнення як пеню за кожен день прострочення грошового зобов`язання, так і ще додатково штраф за одне й те ж саме прострочення, однак лише з огляду на його тривалість (кількість днів).З огляду на положення ЦК України за яким штраф і пеня це різновиди однієї і тієї ж самої неустойки, норми ст. 61 Конституції України та правові позиції Верховного Суду України у справах № 3-37гс13, № 6-2003цс15, правових підстав для стягнення цього штрафу немає, оскільки це буде подвійна відповідальність за одне й те ж саме порушення, що заборонено законом. Отже, з урахуванням наведеного та відповідно до усталеної судової практики правових підстав для стягнення заявлених штрафі немає.Також, відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.Аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).Відповідач просить застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення з нього пені (позивач підписав позовну заяву 25.05.2019). Що стосується анкети заяви, то потрібно зазначити, що вказаний документ не підтверджує видачу картки, її номер, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок, більше того позивач сам собі суперечить оскільки в позові він зазначає, що грошові кошти були надані відповідачу в розмірі 2 400,00 грн, а в заяві анкеті зовсім відсутня дана сума, або будь-яка інша, а також відсутня сума бажаного кредитного ліміту, що є підтвердженням надуманості розміру заборгованості визначеної у позові. Взагалі в такому випадку, можна говорити про те, що відповідач не звертався до Банку з проханням про видачу кредиту, оскільки сума бажаного кредитного ліміту не визначена.Відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позову і застосувати відносно вимог АТ КБ «ПриватБанк» позовну давність.

У судове засідання представник позивача Савіхіна А.М. не з`явилася, в адресованій суду заяві підтримує позовні вимоги і просить розглядати справу за її відсутності за наявними в справі матеріалами, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не прибув, в адресованій суду заяві просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог та справу розглядати за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, як докази, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Судом було достовірно встановлено, що відповідно до укладеного договору б\н від 02.04.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 400,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

02 квітня 2012 року між сторонами укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 400,00 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна contract», «Універсальна gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно розрахунку за кредитним договором б/н від 02 квітня 2012 року, станом на 30.04.2019 відповідач має заборгованість в сумі 43 146,17 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 2299,95 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі - 37 392, 23 грн, заборгованість за пенею та комісією - 923,22 грн, а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 030,77 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 02 квітня 2012 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02 квітня 2012 року, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (02 квітня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 червня 2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 квітня 2012 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону №1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі - 37 392, 23 грн, заборгованість за пенею та комісією - 923,22 грн, а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 030,77 грн - штраф (процентна складова).

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 02 квітня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, то він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17 провадження №14-131цс19).

Згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитом 2 299, 95 грн.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 257-259, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610, 617, 625, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ч. 1 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 299 грн. 95 коп.

В іншій частині в задоволенні позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001 м. Київ вул. Грушевського б. 1Д, судові витрати: судовий збір у сумі 1921 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з моменту оголошення рішення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Суддя Л. О. Якименко